- •1. Історичний розвиток форм вартості та грошей.
- •2. Суть, основні функції грошей та їх взаємозв’язок
- •3. Форми грошей та їх еволюція
- •4. Роль грошей в системі суспільного відтворення.
- •5. Основні теорії грошей.
- •6. Поняття грошового обороту.
- •7. Сукупний грошовий оборот та його структура.
- •8. Оборот грошей в межах індивідуального капіталу.
- •9. Грошові потоки та їх структура.
- •10. Грошова маса.
- •11. Закони грошового обігу.
- •12. Швидкість обігу грошей та фактори, що її визначають.
- •13. Грошовий мультиплікатор.
- •14. Суть та структура грошового ринку.
- •15. Попит на гроші та механізм його реалізації
- •16. Пропозиція грошей та механізм її формування.
- •17. Роль кредитної емісії в забезпеченні рівноваги на грошовому ринку.
- •18. Загальна характеристика суті та принципів в організації грошової системи.
- •19. Структура грошової системи.
- •20. Основні типи грошових систем.
- •21. Національно-державна обумовленість грошової системи.
- •22. Об’єктивна обумовленість, суть та соціально-економічні наслідки інфляції.
- •23. Характеристика основних форм інфляції.
- •24. Грошові реформи та їх класифікації.
- •25. Основні моделі грошових реформ.
- •26. Грошові реформи в Україні.
- •27. Цінні папери та їх види.
- •28. Курс цінних паперів. Фактори, що на них впливають.
- •29. Ринок цінних паперів.
- •30. Фондова біржа.
- •31. Сутність, функції та межі кредиту.
- •32. Кредитні відносини та їх основні типи.
- •33. Принципи кредитування.
- •34. Теорії кредиту.
- •35. Форми та види кредиту, їх характеристика.
- •36. Сутність позичкового проценту. Рівень позичкового проценту та основні фактори, що на нього впливають.
- •37. Суть банківського кредиту та характеристика окремих його видів.
- •38. Процес кредитування.
- •39. Суть, принципи побудови та основні етапи розвитку кредитної системи.
- •40. Структура кредитної системи.
- •41. Характеристика банківської системи.
- •42. Парабанківська система.
- •43. Центральний банк в загальній системі державного регулювання економіки.
- •44. Грошово-кредитна політика та основні методи її реалізації.
- •45. Нбу: завдання, функції та основні напрямки діяльності.
- •46. Суть та функції комерційних банків.
- •47. Особливості організаційної структури комерційного банку.
- •49. Особливості сучасної діяльності комерційних банків України.
- •50. Характеристика банківських послуг та сутності банківських операцій.
- •51. Залучені кошти комерційного банку.
- •52. Кредитні та інвестиційні операції комерційного банку.
- •53. Комісійно-посередницькі банківські операції.
- •54. Сутність та основні види спеціалізованих кредитно-фінансових установ.
- •55. Загальна характеристика спеціалізованих кредитно-фінансових установ.
- •56. Суть, форми організації та основні операції страхових компаній.
- •57. Особливості функціонування пенсійних фондів.
- •58. Інвестиційні, лізингові, факторингові компанії.
- •59. Кредитні спілки.
- •60. Ломбарди.
- •61. Загальна характеристика міжнародних валютних відносин.
- •62. Валютна система та характеристика її основних елементів.
- •63. Валютний курс, його функції та основні модифікації.
- •64. Характеристика, структура та операції валютного ринку.
- •65. Основні види балансів міжнародних розрахунків.
- •Структура платіжного балансу:
- •66. Світовий ринок позичкових капіталів.
64. Характеристика, структура та операції валютного ринку.
Валютний ринок - це сектор грош. ринку, на якому урівноваж-ся попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта. Суб’єктами - будь-які економічні агенти та посередники. Чинники, що визнач. кон’юнктуру валютного ринку можна розділити на такі три групи: 1) Курсоутворюючі чинники: - стан платіжного балансу кр-ни, - обсяги ВНП, які виробляються в кр-ні, - внутр. і зовн. пропозиція гр-й, 2) Регулюючи чинники: - заходи прямого держ. Регулювання 3) Чинники кризового хар-ру: - дефіцит держ. бюджету, - безконтрольна емісія та інфляція, - штучне і надмірне регулювання цін, - висока монополізація вир-ва. Вал. ринок виконує певні ф-ції, в яких виявляється його призначення й екон. роль. Операції класифікуються за кількома критеріями: 1) за терміном здійснення платежу з купівлі продажу валюти: - касові або операції з негайною поставкою; - строкові. 2) За мех-мом здійснення операції: операції спот; - форвардні оп-ї; - ф’ючерсні оп-ї; опціоннні оп-ї. 3) За цільовим призначенням: - операції з метою одержання валюти для здійснення платежів за міжнародними розрах-ми; - операції з метою страхування від валютн. ризиків (операції хеджування); - операції з метою одержання прибутку або спекулятивні операції. 4) За формою здійснення: - безготівкові; - готівкові. 5) За масштабами операцій:- оптові; - роздрібні.
65. Основні види балансів міжнародних розрахунків.
Платіжний баланс – це сумуючий документ, в якому відображаються всі операції резидентів країни з резидентами інших країн на протязі визначеного проміжку часу, звичайно календарного року, у формі співвідношення надходжень та платежів.
Якщо загальна сума платежів по міжнародним операціях країни відповідає бюджету, то такий стан називається рівновагою платіжного балансу. Коли ж держава не може підтримувати рівень витрат у відповідності з бюджетом, то спостерігається нерівновага платіжного балансу.
Структура платіжного балансу:
Торговельний баланс
співвідношення вартості експорту та імпорту.економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її положення в світовому господарстві.
Баланс послуг та некомерційних платежів : Включає платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, телекосмічний.
Поточний платіжний баланс –
Включає всі операції, які завершилися на протязі даного періоду, вони впливають на платіжний баланс в той же рік чи період.
Баланс руху капіталів – Включає операції з довгостроковими.
Базисний баланс – сума рахунків поточного балансу та довгострокових рахунків балансу руху капіталів.
Баланс офіційних розрахунків – це чиста сума усіх урядових операцій, кінцеві розрахунки по цих операціях для яких використовуються офіційні резерви.
66. Світовий ринок позичкових капіталів.
Однією з важливих характеристик сучасних світогосподарських зв'язків є швидке розбухання міжнародного кредиту, перетворення міжнародного ринку позикових капіталів на центральний елемент міжнародних економічних відносин. Адже інтернаціоналізація виробництва та капіталу, розширення сфери діяльності транснаціональних корпорацій потребують не тільки вільного обміну однієї валюти на іншу, а й сильних джерел безперебійного міжнародного фінансування відносно незалежних від національних систем. Саме тому досить значного розвитку набув міжнародний ринок позикових капіталів як система відносин з приводу акумуляції та перерозподілу позикового капіталу між країнами, що є сукупністю кредитно-фінансових закладів і фондових бірж, які надають позики і кредити іноземним контрагентам.
Міжнародний ринок позикових капіталів не лише продовжує зростати абсолютно, а й характеризується постійною зміною структури і вдосконаленням механізму. Так, ще в 70-х р. у зв'язку з енергетичною кризою різко зросла роль деяких країн, що розвиваються, на світових ринках позикового капіталу, однак невдовзі їх значення тут помітно ослабло. Криза платоспроможності переважної більшості країн, що розвиваються, призвела до практичного витіснення їх з міжнародного ринку позикових капіталів, де, як і раніше, переважають представники розвинених країн. У зв'язку з цим з'явилися тенденції до сек'юритизації — переважання на ринку позикових капіталів емісії цінних паперів над банківськими кредитами, оскільки останні є менш привабливими для представників промислове розвинутих країн.
Транснаціональні корпорації використовують приватні форми кредиту для розширення ринків збуту своїх товарів та послуг, як важливий фактор успішного ведення конкурентної боротьби з іншими країнами — експортерами капіталу. В останні десятиліття різко зросла "прив'язаність" кредитів до експортних поставок із країни-кредитора. Нерідко вся позика має бути використана для придбання товарів виключно в країні, що надає кредит.
Державна форма міжнародних кредитів, як правило, готує грунт для приватних інвестицій, оскільки надання кредиту тій чи іншій країні часто пов'язується з питанням надання пільг національним корпораціям країни-кредитора, концесій на розробку природних багатств в країні-позичальнику.
Міжнародний кредит виконує ряд важливих функцій: стимулює експорт товарів та послуг, створює сприятливі умови для розширення приватних іноземних інвестицій, служить важливим знаряддям одержання прибутку у вигляді відсотків від країн-боржників, сприяє розвитку міждержавних господарських зв'язків та поглибленню процесів міжнародної економічної інтеграції.