159. Другий рівень банківської системи України.

На другому рівні банківської системи перебувають усі, крім Національного, інші банки, банки-нерезиденти, що мають зареєстровані у встановленому порядку філії (представництва) на території України, банківські об'єднання, а також інші установи. На сьогодні існує велика кількість наукових визначень банку. Так, банк визначають як підприємство, що здійснює специфічні послуги, а саме три основні функції:

— залучення чужих грошей;

— надання кредиту;

— сприяння платіжному обігу.

Досить корисним є визначення ознак банку як господарюючого суб'єкта:

— банк є комерційною юридичною особою, тобто його діяльність спрямована на одержання прибутку;

— банк — це підприємство, а його діяльність є підприємницькою;

— банк створюється в організаційно-правовій формі акціонерного товариства або кооперативу;

— банк є фінансово-кредитною установою (стаття 334 Господарського кодексу України та стаття 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»);

— банк діє виключно на підставі ліцензії Національного банку України;

— у процесі своєї діяльності банк, як правило, не створює додану вартість, а одержує прибуток від рантьє;

— банк є елементом банківської системи держави;

— особливість статусу банку пов'язана з підвищеним контролем держави за його діяльністю, встановленням спеціальних вимог до банку та його діяльності та особливому порядку оподаткування.

Щодо класифікації банків існує дуже багато різних поглядів. Так, вчені-економісти пропонують класифікувати банки за різними ознаками:

— за порядком створення — на перепрофільовані та новостворені;

— за характером спеціалізації — на спеціалізовані та уніфіковані;

— за територією — на регіональні, республіканські, міжнародні;

— за формою власності — на загальнодержавні, муніципальні, колективні, приватні, із стопроцентною інвестицією, змішані;

— за характером відносин — на банки-гаранти, банки кореспонденти, уповноважені;

— за структурою — на багатопрофільні та безфіліальні.

Звичайно, наведені класифікації є, скоріше, економічними ніж правовими. І у зв'язку з тим, що розроблені до введення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність» в новій редакції, не відповідають сьогоднішньому стану справ.

Водночас не повністю мотивована класифікація банків за формою власності на приватні акціонерні, кооперативні та державні. Адже в цьому випадку критерієм для класифікації виступає організаційно-правова форма банку. Класифікація потребує уточнення з урахуванням того, що державні банки за законом створюються також у формі акціонерних товариств.

Найнадійнішим джерелом, у якому викладені підстави для класифікації банків, є Закон України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банк набуває статусу спеціалізованого банку в разі, якщо понад 50 відсотків його активів є активами одного типу:

— для інвестиційного банку — емісія та розміщення цінних паперів, що здійснюються за рахунок грошових коштів приватних інвесторів;

— для іпотечного банку — активи, розміщені під заставу землі чи нерухомого майна;

— для розрахункового (клірингового) банку —- активи, що розміщуються на клірингових рахунках.

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в разі, якщо понад 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Як окремий різновид банку Закон України «Про банки і банківську діяльність» виділяє системоутворюючий банк як банк, зобов'язання якого становлять не менше ніж 10 відсотків від загальних зобов'язань банківської системи. До таких банків, зокрема належить Державний ощадний банк України.

За організаційно-правовою формою банки в Україні поділяються на відкриті акціонерні товариства та кооперативні банки. Окремі особливості має також державний банк, що також створюється у формі акціонерного товариства. Державним банком є банк, 100 відсотків статутного капіталу якого належать державі. Таким чином за організаційно-правовою формою банки можна розподілити на:

— недержавні акціонерні банки;

— державні акціонерні банки;

— кооперативні банки.

160. Порядок утворення банків + 161. Документи, які подаються на реєстрацію при утворенні банківської установи.

Механізм створення та функціонування українських банків, як і інших суб'єктів підприємництва, діяльність яких заснована на комерційному розрахунку, визначається чинним законодавством. Основними законодавчими актами з цього питання виступають Закони України "Про господарські товариства", "Про підприємництво", "Про обмеження монополізму та недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", "Про цінні папери і фондову біржу". Разом з тим до комерційних банків як унікальних установ, що працюють зі специфічним товаром — грошовими ресурсами, висуваються особливі вимоги щодо порядку їх створення, які значною мірою відрізняються від умов заснування та організації інших господарюючих суб'єктів. Спеціальні вимоги та умови створення і реєстрації банків визначено Законом України "Про банки і банківську діяльність" та відповідними нормативними актами Національного банку України.

Так, відомо, що реєстрація новостворених звичайних (небанківських) господарських товариств здійснюється органами місцевої виконавчої влади. В той же час комерційні банки, незалежно від місця їх розташування та територіального характеру діяльності, зобов'язані проходити реєстрацію у Національному банку України в Києві. Саме з моменту реєстрації банку Національним банком України в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ він вважається створеним та набуває статусу юридичної особи.

Комерційні банки різних видів і форм власності можуть створюватись у вигляді акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. Учасниками банку можуть бути юридичні й фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь (володіє 10 або більше відсотками статутного капіталу), об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Основною передумовою створення комерційного банку, як звичайної юридичної особи, є формування статутного капіталу як фонду коштів, що вносяться засновниками для забезпечення початку фінансово-господарської діяльності банку.

Розмір статутного фонду комерційного банку визначається згідно з рішенням засновників, але він не може бути меншим:

— 1 млн євро — для місцевих кооперативних банків;

— З млн євро — для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області;

— 5 млн євро — для банків, які здійснюють свою діяльність на всій території України.

Перерахування розміру статутного капіталу в гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до офіційних валют, встановленим Національним банком України на день укладення установчого договору.

Формування та збільшення статутного капіталу комерційного банку можуть здійснюватися тільки шляхом грошових внесків. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти — в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях. Статутний капітал банку не може формуватися з непідтверджених джерел. Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій. Забороняється використовувати для формування капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.

Уповноважені засновниками банку особи подають Національному банку України для державної реєстрації такі документи:

— заяву про реєстрацію банку за підписом уповноваженої особи, яка призначена відповідальною за реєстрацію банку установчими зборами;

— установчий договір, підписаний засновниками банку та засвідчений відбитком їх печатки. Підписи фізичних осіб — засновників засвідчуються в нотаріальному порядку.

Для реєстрації державного та кооперативного банків установчий договір не подається.

В установчому договорі зазначаються:

а) організаційно-правова форма;

б) напрями діяльності та спеціалізація (у разі її наявності);

в) мета діяльності;

г) склад засновників, їх найменування та місцезнаходження;

д) склад та компетенція органів управління банку та порядок прийняття ними рішень, порядок унесення змін до установчих документів;

е) особа, уповноважена укладати договори та діяти від імені засновників;

є) розмір, порядок і строки формування статутного капіталу банку;

ж) відповідальність сторін за невиконання взятих на себе зобов'язань;

з) порядок розподілу прибутків і покриття збитків банку; і) порядок реорганізації та ліквідації банку;

— статут банку, затверджений установчими зборами і підписаний уповноваженою особою;

— протокол установчих зборів, підписаний головою та секретарем зборів, або постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;

— бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, у тому числі розрахункові балансовий звіт і звіт про прибутки і збитки комерційного банку на кінець першого року його діяльності, стратегію діяльності банку на найближчі три роки;

— відомості про склад спостережної ради, правління, ревізійної комісії;

— документи, що дають змогу зробити висновок про бездоганну ділову репутацію голови, його заступників та членів спостережної ради банку;

- копію звіту про наслідки підписки на акції (для банку, що створюється у формі відкритого акціонерного товариства, зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку з доданням переліку акціонерів банку. У переліку зазначаються повне найменування акціонера, його місцезнаходження, платіжні реквізити, паспортні дані (для фізичних осіб) та кількість акцій, на які він підписався, їх загальна вартість і частка у статутному капіталі банку);

— угоду про передавання приміщення у власність для розміщення банку за підписом уповноваженої за установчим договором особи або договір оренди приміщення на строк не менш ніж на 5 років;

— документи, що дають можливість зробити висновок про професійну придатність і бездоганну ділову репутацію голови та Його заступників, членів виконавчого органу і головного бухгалтера, його заступників, членів виконавчого органу, кандидатури яких мають відповідати таким вимогам: наявність повної вищої економічної, юридичної чи освіти в галузі управління для голови, його заступників та членів правління, а також повної вищої економічної та бухгалтерської освіти для головного бухгалтера та його заступників; стаж роботи у банківській системі за відповідним фахом на керівній посаді не менший, ніж 3 роки; бездоганна ділова репутація; відсутність зауважень відповідного територіального управління НБУ та фактів порушень банківського законодавства України, внутрішніх документів банку за час роботи в банківських установах;

— копії платіжних документів про сплату внесків юридичними та фізичними особами учасниками банку до статутного капіталу;

— висновки аудиторських фірм (аудиторів), складені за підсумками проведеної за станом на конкретну дату перевірки фінансової звітності юридичних осіб учасників банку, незалежно від його організаційно-правової форми та форми власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно з чинним законодавством України;

— документи від учасників банку, які потрібні для з'ясування джерел надходження коштів, що спрямовуються на формування його статутного капіталу;

— фінансову звітність юридичних осіб учасників банку, які матимуть істотну участь у банку, за останні 4 звітних періоди (квартали), а також станом на перше число місяця, у якому вносяться кошти до статутного капіталу банку, засвідчену підписами керівника і головного бухгалтера, а також відбитком печатки юридичної особи. Фінансова звітність інших юридичних осіб учасників банку подається за станом на перше число місяця, у якому вони вносять кошти до статутного капіталу банку, та підтверджується висновками аудиторських фірм;

— установчі документи учасників банку (нотаріально засвідчені копії);

- копію свідоцтва про державну реєстрацію учасників, засвідчену нотаріально);

- копії ліцензії Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку на здійснення діяльності зберігача або торговця цінними паперами засновників (акціонерів), учасників банку (якщо вони здійснюють таку діяльність) та рішення органів Антимонопольного комітету України про надання згоди на створення відповідного банку у випадках, передбачених чинним законодавством України;

- документи, що підтверджують ділову репутацію юридичних та фізичних осіб учасників банку, які матимуть істотну участь у банку;

- копію платіжного документа про внесення плати за державну реєстрацію банку.

Голова правління банку та головний бухгалтер повинні мати попередній досвід керівної роботи у банках.

На керівні посади комерційних банків не можуть бути призначені особи:

- незаконні дії яких у минулому призвели до банкрутства або ліквідації банку чи іншої юридичної особи;

— які були звільнені на вимогу НБУ.

Акціонери та учасники банку до дня скликання установчих зборів та державної реєстрації банку мають сплатити кошти в розмірі не менше 30% номінальної вартості акцій, оплатити повну вартість не пізніше 12 місяців з часу державної реєстрації банку.

Територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням банку в місячний строк з дати отримання від банку повного пакета документів готує висновок про загальну оцінку фінансового стану, платоспроможність і ділову репутацію учасників банку, наявність власних коштів для внесення до статутного капіталу банку, наявність приміщення, придатного для розміщення банку та будівництва касового вузла, ділову репутацію та професійну придатність керівництва банку, відповідність установчих документів банку вимогам чинного законодавства України. Повний пакет документів разом із висновком передається на розгляд Генерального департаменту банківського нагляду, в Комісію Національного банку з питань нагляду та регулювання діяльності банків.

Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в реєстрації приймає Національний банк України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів, зазначених вище. Реєстрація банку здійснюється шляхом унесення відповідного запису до Державного реєстру банків. Протягом 5 днів після прийняття Національним банком відповідного рішення банку видається свідоцтво про державну реєстрацію банку.

Разом із тим, Національний банк України в окремих випадках може відмовити комерційному банку в реєстрації. Так, підставою для відмови можуть бути: порушення порядку створення банку; невідповідність статуту банку та інших установчих документів законодавству України; відсутність бездоганної ділової репутації чи незадовільний фінансовий стан принаймні одного із засновників, що мають істотну участь у банку; професійна непридатність керівництва банку; відсутність угоди про надання банку приміщення, придатного для розташування в ньому банківської установи; подання неповного пакета документів, необхідних для державної реєстрації, або їх невідповідність вимогам чинної законодавчо-нормативної бази.

Банки можуть створювати відокремлені структурні підрозділи (філії, представництва) та, з метою поліпшення обслуговування клієнтів і виконання функцій, визначених банком, відкривати структурні одиниці (відділення, власні обмінні пункти).

162. Державні банки як складова частина банківської системи України. Механізм створення та функціонування українських банків, як і інших суб'єктів підприємництва, діяльність яких заснована на комерційному розрахунку, визначається чинним законодавством. Основними законодавчими актами з цього питання виступають Закони України "Про господарські товариства", "Про підприємництво", "Про обмеження монополізму та недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", "Про цінні папери і фондову біржу". Разом з тим до комерційних банків як унікальних установ, що працюють зі специфічним товаром — грошовими ресурсами, висуваються особливі вимоги щодо порядку їх створення, які значною мірою відрізняються від умов заснування та організації інших господарюючих суб'єктів. Спеціальні вимоги та умови створення і реєстрації банків визначено Законом України "Про банки і банківську діяльність" та відповідними нормативними актами Національного банку України.

Так, відомо, що реєстрація новостворених звичайних (небанківських) господарських товариств здійснюється органами місцевої виконавчої влади. В той же час комерційні банки, незалежно від місця їх розташування та територіального характеру діяльності, зобов'язані проходити реєстрацію у Національному банку України в Києві. Саме з моменту реєстрації банку Національним банком України в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ він вважається створеним та набуває статусу юридичної особи.

Комерційні банки різних видів і форм власності можуть створюватись у вигляді акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. Учасниками банку можуть бути юридичні й фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь (володіє 10 або більше відсотками статутного капіталу), об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Основною передумовою створення комерційного банку, як звичайної юридичної особи, є формування статутного капіталу як фонду коштів, що вносяться засновниками для забезпечення початку фінансово-господарської діяльності банку.

Розмір статутного фонду комерційного банку визначається згідно з рішенням засновників, але він не може бути меншим:

— 1 млн євро — для місцевих кооперативних банків;

— З млн євро — для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області;

— 5 млн євро — для банків, які здійснюють свою діяльність на всій території України.

Перерахування розміру статутного капіталу в гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до офіційних валют, встановленим Національним банком України на день укладення установчого договору.

Формування та збільшення статутного капіталу комерційного банку можуть здійснюватися тільки шляхом грошових внесків. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти — в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях. Статутний капітал банку не може формуватися з непідтверджених джерел. Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій. Забороняється використовувати для формування капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.

Уповноважені засновниками банку особи подають Національному банку України для державної реєстрації такі документи:

— заяву про реєстрацію банку за підписом уповноваженої особи, яка призначена відповідальною за реєстрацію банку установчими зборами;

— установчий договір, підписаний засновниками банку та засвідчений відбитком їх печатки. Підписи фізичних осіб — засновників засвідчуються в нотаріальному порядку.

Для реєстрації державного та кооперативного банків установчий договір не подається.

В установчому договорі зазначаються:

а) організаційно-правова форма;

б) напрями діяльності та спеціалізація (у разі її наявності);

в) мета діяльності;

г) склад засновників, їх найменування та місцезнаходження;

д) склад та компетенція органів управління банку та порядок прийняття ними рішень, порядок унесення змін до установчих документів;

е) особа, уповноважена укладати договори та діяти від імені засновників;

є) розмір, порядок і строки формування статутного капіталу банку;

ж) відповідальність сторін за невиконання взятих на себе зобов'язань;

з) порядок розподілу прибутків і покриття збитків банку; і) порядок реорганізації та ліквідації банку;

— статут банку, затверджений установчими зборами і підписаний уповноваженою особою;

— протокол установчих зборів, підписаний головою та секретарем зборів, або постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;

— бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, у тому числі розрахункові балансовий звіт і звіт про прибутки і збитки комерційного банку на кінець першого року його діяльності, стратегію діяльності банку на найближчі три роки;

— відомості про склад спостережної ради, правління, ревізійної комісії;

— документи, що дають змогу зробити висновок про бездоганну ділову репутацію голови, його заступників та членів спостережної ради банку;

- копію звіту про наслідки підписки на акції (для банку, що створюється у формі відкритого акціонерного товариства, зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку з доданням переліку акціонерів банку. У переліку зазначаються повне найменування акціонера, його місцезнаходження, платіжні реквізити, паспортні дані (для фізичних осіб) та кількість акцій, на які він підписався, їх загальна вартість і частка у статутному капіталі банку);

— угоду про передавання приміщення у власність для розміщення банку за підписом уповноваженої за установчим договором особи або договір оренди приміщення на строк не менш ніж на 5 років;

— документи, що дають можливість зробити висновок про професійну придатність і бездоганну ділову репутацію голови та Його заступників, членів виконавчого органу і головного бухгалтера, його заступників, членів виконавчого органу, кандидатури яких мають відповідати таким вимогам: наявність повної вищої економічної, юридичної чи освіти в галузі управління для голови, його заступників та членів правління, а також повної вищої економічної та бухгалтерської освіти для головного бухгалтера та його заступників; стаж роботи у банківській системі за відповідним фахом на керівній посаді не менший, ніж 3 роки; бездоганна ділова репутація; відсутність зауважень відповідного територіального управління НБУ та фактів порушень банківського законодавства України, внутрішніх документів банку за час роботи в банківських установах;

— копії платіжних документів про сплату внесків юридичними та фізичними особами учасниками банку до статутного капіталу;

— висновки аудиторських фірм (аудиторів), складені за підсумками проведеної за станом на конкретну дату перевірки фінансової звітності юридичних осіб учасників банку, незалежно від його організаційно-правової форми та форми власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно з чинним законодавством України;

— документи від учасників банку, які потрібні для з'ясування джерел надходження коштів, що спрямовуються на формування його статутного капіталу;

— фінансову звітність юридичних осіб учасників банку, які матимуть істотну участь у банку, за останні 4 звітних періоди (квартали), а також станом на перше число місяця, у якому вносяться кошти до статутного капіталу банку, засвідчену підписами керівника і головного бухгалтера, а також відбитком печатки юридичної особи. Фінансова звітність інших юридичних осіб учасників банку подається за станом на перше число місяця, у якому вони вносять кошти до статутного капіталу банку, та підтверджується висновками аудиторських фірм;

— установчі документи учасників банку (нотаріально засвідчені копії);

- копію свідоцтва про державну реєстрацію учасників, засвідчену нотаріально);

- копії ліцензії Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку на здійснення діяльності зберігача або торговця цінними паперами засновників (акціонерів), учасників банку (якщо вони здійснюють таку діяльність) та рішення органів Антимонопольного комітету України про надання згоди на створення відповідного банку у випадках, передбачених чинним законодавством України;

- документи, що підтверджують ділову репутацію юридичних та фізичних осіб учасників банку, які матимуть істотну участь у банку;

- копію платіжного документа про внесення плати за державну реєстрацію банку.

Голова правління банку та головний бухгалтер повинні мати попередній досвід керівної роботи у банках.

На керівні посади комерційних банків не можуть бути призначені особи:

- незаконні дії яких у минулому призвели до банкрутства або ліквідації банку чи іншої юридичної особи;

— які були звільнені на вимогу НБУ.

Акціонери та учасники банку до дня скликання установчих зборів та державної реєстрації банку мають сплатити кошти в розмірі не менше 30% номінальної вартості акцій, оплатити повну вартість не пізніше 12 місяців з часу державної реєстрації банку.

Територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням банку в місячний строк з дати отримання від банку повного пакета документів готує висновок про загальну оцінку фінансового стану, платоспроможність і ділову репутацію учасників банку, наявність власних коштів для внесення до статутного капіталу банку, наявність приміщення, придатного для розміщення банку та будівництва касового вузла, ділову репутацію та професійну придатність керівництва банку, відповідність установчих документів банку вимогам чинного законодавства України. Повний пакет документів разом із висновком передається на розгляд Генерального департаменту банківського нагляду, в Комісію Національного банку з питань нагляду та регулювання діяльності банків.

Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в реєстрації приймає Національний банк України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів, зазначених вище. Реєстрація банку здійснюється шляхом унесення відповідного запису до Державного реєстру банків. Протягом 5 днів після прийняття Національним банком відповідного рішення банку видається свідоцтво про державну реєстрацію банку.

Разом із тим, Національний банк України в окремих випадках може відмовити комерційному банку в реєстрації. Так, підставою для відмови можуть бути: порушення порядку створення банку; невідповідність статуту банку та інших установчих документів законодавству України; відсутність бездоганної ділової репутації чи незадовільний фінансовий стан принаймні одного із засновників, що мають істотну участь у банку; професійна непридатність керівництва банку; відсутність угоди про надання банку приміщення, придатного для розташування в ньому банківської установи; подання неповного пакета документів, необхідних для державної реєстрації, або їх невідповідність вимогам чинної законодавчо-нормативної бази.

Банки можуть створювати відокремлені структурні підрозділи (філії, представництва) та, з метою поліпшення обслуговування клієнтів і виконання функцій, визначених банком, відкривати структурні одиниці (відділення, власні обмінні пункти).