Тема 5 облік операцій з цінними паперами та довгострокових вкладень банку

1. Характеристика операцій з цінними паперами та вимоги щодо відображення їх у звітності.

2. Структура відображення цінних паперів у Плані рахунків бухгалтерського обліку.

3. Облік вкладень у цінні папери з нефіксованим прибутком та довгострокових вкладень банку.

4. Облік вкладень банку в боргові цінні папери.

5. Облік операцій з цінними паперами за дорученням клієнтів.

6. Облік операцій з цінними паперами власного боргу.

7. Запитання і завдання для самоконтролю.

5.1. Характеристика операцій з цінними паперами та вимоги щодо відображення їх у звітності

Комерційні банки здійснюють операції на ринку цінних паперів з метою:

• залучення додаткових ресурсів для традиційної кредитної та розрахункової діяльності на основі емісії цінних паперів;

• отримання прибутку від власних інвестицій в цінні папери за рахунок отриманих банком процентів, дивідендів і зростання курсової вартості цінних паперів;

• отримання прибутку від надання клієнтам послуг за операціями з цінними паперами;

• розширення сфери впливу банку та залучення нових клієнтів за рахунок участі в капіталах підприємств та організацій.

Цінні папери, що обертаються на ринку цінних паперів, можна класифікувати:

• за видами;

• за видами сплати доходу;

• за формою випуску.

На ринку цінних паперів банки можуть виступати як інвестори, емітенти, а також здійснювати посередницькі операції.

Інвестиційними операціями називають вкладання коштів у цінні папери, і така діяльність банку є альтернативною стосовно кредитування. Інтенсивність вкладення банками інвестицій в цінні папери залежить від потреби клієнтів банку в кредитних ресурсах і прогнозу динаміки процентних ставок на ринку кредитів.

Цінні папери є однією із форм ліквідних резервів банку, тому при виборі цінних паперів для інвестицій особливу увагу приділяють їх надійності. Вкладення банку в цінні папери класифікують як:

• портфель цінних паперів на продаж;

• портфель цінних паперів на інвестиції;

• портфель пайової участі (вкладень в асоційовані компанії);

• портфель вкладень у дочірні компанії.

Різниця між ними полягає:

• в характеристиці цінного папера (чи обертається він на активному ринку);

• намірі інвестора (на продаж чи інвестиції);

• фактичному періоді зберігання (якщо більше одного року, належать до портфеля цінних паперів на інвестиції).

У кінці кожного місяця банк здійснює перегляд класифікації цінних паперів на продаж. За результатом цього перегляду або після закінчення річного строку з дати придбання цінні папери переводяться у портфель цінних паперів на інвестиції.

Вимоги до відображення у фінансовій звітності операцій з цінними паперами регламентують міжнародні стандарти бухгалтерського обліку № 25, ЗО, 32, відповідно до яких слід подавати інформацію:

а) про облікову політику;

• визначення балансової вартості інвестицій;

• підхід до змін ринкової вартості поточних інвестицій;

• відображення прибутку від продажу переоцінених інвестицій;

б) значні суми, що становлять дохід:

• проценти та дивіденди за довгостроковими і поточними інвестиціями;

• прибутки та збитки від продажу поточних інвестицій та змін вартості таких інвестицій;

в) довгострокові інвестиції:

• політику частоти переоцінок;

• дату останньої переоцінки.

г) рух прибутку від переоцінки інвестицій за звітний період та характер такого руху.