1.6.3. Небинтові пов'язки Сітчасто-трубчасті пов'язки

Останнім часом, окрім звичайних марлевих бинтів, використовують еластичні сітчасто-трубчасті пов'язки (ретиласт) (рис. 1.6.18), котрі дозволяють надійно фіксувати перев'я­зувальний матеріал, а мето­дика їх накладання надзви­чайно проста. Вони також не порушують кровобіг в ураженій ділянці і не обмежують рухів у суглобах.

Рис. 1.6.18. Накладання сітчасто-трубчастих пов'язок

на різні ділянки тіла.

Пращоподібні пов'язки

Для накладання правдопо­дібної пов'язки необхідно мати широкий бинт або смужку ба­вовняної тканини довжиною 75-80 см. Тканину з обох кін­ців розрізають уздовж, так, щоб центральна її частина за­лишилася непошкодженою, для закриття рани. Пов'язку накладають таким чином, щоб центральна її частина поперек лягала на потрібну ділянку

тіла, а надрізані кінці перехрещувались і зв'язувались: нижні з нижніми, а верхні з верхніми кінцями. Найчастіше пращоподібні пов'язки накладаються на ніс, підборіддя, нижню щелепу, голову (рис 1.6.19).

Рис. 1.6.19. Пращоподібні пов'язки: а - на ніс; б - на підборіддя.

Косинкові пов'язки

При наданні першої медичної допомоги косинка може слугувати для накладання пов'язки практично на будь-яку частину тіла. Для приготування ко­синки можна використовувати усякий матеріал (марлю, ситець, полотно тощо). Найдовша сторона такої пов'язки називається основою косинки, кут, який ле­жить навпроти неї, - верхівкою, два другі кути - кінцями. Промисловість ви­пускає стандартні косинки розмірами 135 • 100 • 100 см.

Косинку часто застосовують для підвішування руки при її ушкодженні, переломах ключиці, захворюваннях молочної залози тощо (рис. 1.6.20)

Рис. 1.6.20. Косинкова пов'язка на: а - руку; б - плечі; в - молочну залозу;

г - кульшовий суглоб; д - "плавки"; є - сідниці; є, ж - голову; з - стопу.

Суспензорій

Суспензорій - це спеціальна пов'язка, яка застосовується для фіксації ка­литки після оперативних втручань на яєчках та придатках (рис. 1.6.21).

Суспензорій виготовляється зі звичайного широкого бинта або марлі. Пов'язка складається з пояса, котрий накладається навколо талії і мішечка з тась­мою, який прикріплюється до пояса на животі та спині.

Рис. 1.6.21. Суспензорій.

Бандаж

Бандаж - це спеціальне пристосування, виготовлене з матерії та шкіри і призначене для укріплення слабких ділянок черевної порожнини. Бандажі, як правило, застосовують при черевних грижах у тих випадках, коли хворого з тих чи інших причин не можна оперувати.

Індивідуальний перев'язувальний пакет

Пакет складається з двох ватно-марлевих подушечок, прикріплених до бинта. Одну з них можна пересувати вздовж бинта. Перев'язувальний матеріал знаходиться в трьох пакетах: внутрішньому паперовому, із шпилькою, прогумованому і зовнішньому. Бинт і подушечки стерильні. Після зняття зовнішнього пакета, прогумовану оболонку розсувають по надрізу і знімають, потім розгортають внутрішню паперову оболонку, розсувають подушечки на необхідну відстань і накладають на рану тією стороною, до якої не торкалися руками. Е проникаючих пораненнях однією подушечкою закривають вхідний, а другою - вихідний отвори рани, після цього їх прибинтовують.

Накладати м'які пов'язки повинен вміти кожен медичний працівник у будь-яких умовах: на місці пригоди, у перев'язувальній, на дому тощо. Неправильно накладена пов'язка може викликати біль, сповзати, порушувати кровобіг у певній ділянці тіла. Пов'язку необхідно тримати в чистоті. Попадання на пов'язку сечі, калових мас або її забруднення може призвести до інфікування і нагноєння ран. Таку пов'язку необхідно відразу ж замінити. Пов'язки повинні бути зручними, не викликати відчуття дискомфорту. Пов'язку на невеликих ранах або у деяких інших випадках можна змінити в домашніх умовах. При підсиленні болю, появі кровотечі бинтову пов'язку необхідно міняти в лікувальному закладі. Накла­дання пов'язки і її зміну виконують у гумових рукавичках і тільки за допомо­гою стерильного інструментарію.

Фіксувальні пов'язки

Пластирні пов'язки. Перев'язувальний матеріал на рані утримується за допомогою смужок липкого пластиру; перед накладанням пластиру на шкіру її необхідно поголити. Ці пов'язки можна застосовувати для зближення країв

рани, а також для лікування переломів ключиці. Недоліком їх є подразнення шкіри.

Клейові пов'язки використовуються для фіксації перев'язувального матеріалу на рані і для закриття невеликих ушкоджень та лінії швів після операцій, захисту шкіри (рис. 1.6.22).

Рис. 1.6.22. Накладання клейової пов'язки на стегно.

Для фіксації пов'язок застосовують колодій і клеол. Більш широке застосування отримав клеол, оскільки порівняно з колодієм менше подразнює шкіру і не є таким вогненебезпечним. Для закриття невеликих поранень, в основному пальців рук, застосовують клей БФ-6.

Для закривання лінії швів і захисту шкіри під час операції використовують пластубол, ліфузол, церигель, марлеву пов'язку.

Показання та методика заміни пов'язки

Основними показаннями для зміни пов'язки є:

1. Перша доба після операції або поранення.

2. Необхідність виконання діагностичних маніпуляцій для контролю перебігу ранового процесу.

3. Для виконання лікувальних маніпуляцій: зняття швів, видалення дренажів, висікання некротичних тканин та ін.

4. Невиконання пов'язки свого призначення (стискальна пов'язка не забезпечує гемостаз, оклюзійна пов'язка - герметичність, іммобілізаційна - неру­хомість та ін.).

5. Промокання пов'язки рановим вмістом.

6. Зміщення пов'язки.

При заміні старої пов'язки необхідно дотримуватись двох основних принципів: мінімум неприємних відчуттів для хворого і дотримання норм асептики.

Для безболісної заміни пов'язки слід обережно, без різких рухів відклеюва­ти пов'язку від ранової поверхні. При присиханні пов'язки до рани, її відмочу­ють розчинами антисептиків (3 % розчин пероксиду водню, 0,1 % розчин хлор-гекседину, 0,5 % розчин перманганату калію та ін.). Для профілактики вто­ринної інфекції краї шкіри навколо рани обробляють антисептиком (1 % розчин йодонату, моголівський розчин, 0,1 % розчин хлоргексидину і ін.). При цьому обробку здійснюють на 3-5 см від країв рани з обов'язковою обробкою всіх швів, а також дренажів на відстані 5 см від шкіри. В окремих випадках для ізоляції рани від зовнішнього середовища використовують спеціальний клей (церигель, дегмин, коллодій і ін.).