1.5.3. Сучасні погляди на переливання крові

На сьогодні переливання крові розцінюється як середня операція транс­плантації тканини, що таїть у собі тяжкі ускладнення. Треба пам'ятати, що, незважаючи на суворе дотримання вимог визначення групової і резус-належ­ності крові донора та реципієнта, в організмі настає все ж таки імунний конфлікт, оскільки, крім еритроцитарних і плазматичних факторів, існує безліч інших, які не враховуються, - лейкоцитарні, тромбоцитарні тощо. Виражений імунний конфлікт може виникнути навіть при мінімальному об'ємі гемотрансфузії. Тому останнім часом у практичну діяльність впроваджуються нові прин­ципи трансфузійної тактики - компонентна інфузійно-трансфузійна гемотерапія, суть якої полягає в диференційованому підході до використання склад­ників крові (еритроцитарної маси, відмитих еритроцитів, тромбоцитарної та лейкоцитарної маси, плазми), її білкових компонентів (альбуміну, фібриноге­ну, полібіоліну тощо), а також кровозамінників.

Компоненти та препарати крові дають більш виражений лікувальний ефект і є менш небезпечні в імунологічному відношенні, оскільки містять менший набір антигенів у своєму складі. При застосуванні складників крові частота ускладнень і реакцій зменшується в декілька разів порівняно з переливанням цільної крові.

Показання та протипоказання до гемотрансфузії

На сьогодні вважають, що абсолютні показання до переливання цільної крові можуть виникати тільки в екстремальних ситуаціях — при великих крововтра­тах, коли відсутні компоненти крові. Згідно з існуючими інструкціями, на сьо­годні допускається переливання тільки одногрупної й однорезусної крові, ерит­роцитів та плазми. Лише в окремих випадках - при абсолютних показаннях до гемотрансфузії, відсутності одногрупної донорської крові, її компонентів - до­пустимо переливання "універсальної" І(0) групи однорезусної крові не більше 500 мл. Дітям потрібно переливати тільки одногрупну та однорезусну кров. В аналогічних ситуаціях при відсутності одногрупної плазми можна використо­вувати плазму групи IV(AB) для трансфузії реципієнтам будь-якої групи крові, плазму групи ІІ(А) або ІІІ(В) - реципієнтам групи І(0). Правила групової суміс­ності при переливанні кріопреципітату такі ж, як і для плазми. Компоненти та препарати донорської крові вводять тільки з метою компенсації дефіциту кон­кретних клітинних і плазмових складових елементів крові. їх переливання може здійснюватися тільки за абсолютними показаннями і тільки у випадках, коли можливості альтернативного лікування вичерпані.

До абсолютних показань відносять:

- гостру крововтрату (більше 20 % ОЦК);

- травматичний шок ІІ-ІІІ ступенів.

Всі інші показання до гемотрансфузії належать до відносних: анемія; про­довжуюча кровотеча; порушення згортальної системи крові; зниження імуні­тету, регенерації, реактивності та ін.

Слід пам'ятати, що підхід до переливання компонентів і препаратів крові у кожного хворого повинен бути індивідуальним, з урахуванням показань і протипоказань.

Виділяють абсолютні і відносні протипоказання до гемотрансфузії. Абсо­лютними протипоказаннями до гемотрансфузії є гостра серцево-легенева недо­статність, яка супроводжується набряком легень. Відносними протипоказаннями є: гострі тромбози і емболії, захворювання серця з недостатністю кровообігу -гіпертонічна хвороба III ступеня; захворювання нирок, печінки; розлади мозково­го кровообігу; алергічні захворювання (полівалентна алергія, бронхіальна астма); десеменуючий туберкульоз; ревматизм, особливо - ревматична пурпура. При цих станах використовувати гемотрансфузії слід з особливою обережністю.

Вибір трансфузійного середовища

Від правильного вирішення питання про вибір трансфузійного середовища, дози, методу і способу введення, буде залежати успіх гемотрансфузійної терапії та її безпечність. Переливання крові для лікування анемій, лейкопенії, тромбоцитопенії, порушень системи згортання крові, коли відмічається дефіцит окре­мих компонентів крові, не виправдане, тому що для поповнення окремих факторів витрачаються інші, у введенні яких необхідності немає. Лікувальний ефект крові в таких випадках нижчий, ймовірність виникнення ускладнень зростає, а витрата крові значно більша, ніж при введенні концентрованих компонентів чи препаратів крові. Так, при гемофілії хворому необхідно ввести лише фактор VIII. Щоб покрити витрати організму в ньому за рахунок крові, необхідно ввести декілька літрів свіжої крові, тоді як цю потребу можна забезпечити лише декількома мілілітрами антигемофільного глобуліну (кріопреципітату). Тому пацієнтам потрібно дати тільки ті компоненти чи препарати крові, яких вони потребують.

Механізм дії перелитої крові та її компонентів

Перелита кров в організмі реціпієнта здійснює важливі біологічні ефекти:

1. Замісний ефект. Полягає у заміщенні втраченої організмом частини крові. Введені в організм еритроцити відновлюють об'єм крові і її газо­транспортну функцію. Лейкоцити підвищують імунні властивості організ­му. Тромбоцити впливають на згортальну систему крові. Фактори згор­тання крові і фібрінолізу регулюють агрегатний стан крові. Білки, жири і вуглеводи покращують біохімічні процеси в організмі.

2. Гемодинамічний ефект. Покращується мікроциркуляція крові, роз­ширяються арітріоли і венули, розкривається капілярна сітка, скорочуються артеріовенозні шунти, збільшується ОЦК. Все це приводить до покращан­ня функції серцево-судинної системи.

3. Імунний ефект. За рахунок введення гранулоцитів, лімфоцитів, імуноглобілінів, макрофагальних клітин і ін., підвищується фагоцитарна ак­тивність лейкоцитів, активізується утворення антитіл.

4. Гемостатичний ефект. Завдяки введенню тромбоцитів і різних фак­торів згортання крові виникає гіперкоагуліція, яка зумовлює утворення тромба і зупинку кровотечі. Особливою гемостатичною дією відмічається фібріноген, кріопрецинітат, тромбоцитарна маса, протромбіновий комплекс.

5. Стимулюючий ефект. Гемотрансфузійні засоби впливають на функ­цію гіпоталамо-гіпофізарно-адренолову систему, завдяки чому збільшуєть­ся вміст кортикостероїдів, покращується функція серцево-судинної систе­ми, дихання, підвищуються обмінні процеси, реактивність організму.