57. Типи економічних словників, їхня характеристика.

Економічна термінологія, як система назв економічних явищ і понять, що функціонують в різних економічних сферах, становить надзвичайно важливий пласт словника української мови.Типи економічних словників: 1 Тлумачні — розкриття змісту економічних термінів. Економічний словник-довідник: За ред С. В. Мочерного

2 Термінологічні словники та словники іншомовних слів — подають коротке пояснення слів іншомовного походження та термінів, що перебувають у мовному, зокрема економічному, вжитку. Гладич Г. Я. Економічний словник німецько-український.

3 Галузеві — словники, що містять термінологічні мінімуми тієї чи іншої галузі економіки.

Мовностилістичний аналіз:

1. Визначити стиль, підстиль

2. З якої галузі (сфери) текст, про що йдеться (тема, ідея)

3. Аналіз лексичних засобів

- активна/пасивна лексика

- загальновживана/нейтральна/маркована

- запозичені/власне українські слова

- запозичені/власне українські терміни

- наявність ненормативної лексики

4. Аналіз морфологічних мовних засобів

- іменники абстрактні/конкретні/збірні

- прикметники

- займенники

- службові частини мови

5. аналіз на синтаксичному рівні

- розмір тексту великий/маленький

- просте/складне/ускладнене

- види зв’язку

- наявність однорідних членів

6. Висновок

Поданий текст належить до наукового функціонального стилю (науково-навчальний) із галузі інформатики. Мата тексту – донести певну наукову інформацію (дається визначення терміну «комп’ютерна лінгвістика»).

У поданому тексті використовується загальновживана лексика (межа, вивчає), вона є нейтральною. У тексті спостерігаємо слова іншомовного походження, зокрема терміни із зазначеної галузі (синтаксис, комп’ютер), терміносполуки (комп’ютерна лінгвістика, штучний інтелект). У тексті використовується загальновживані терміни (моделювання, процес, аналіз). Оскільки текст наукового характеру, не спостерігаємо емоційно забарвленої лексики.

За морфологічним ознаками текст належить до наукового стилю: текст має іменниковий характер; більшість іменників – абстрактні збірні поняття (лінгвістика, аналіз) та конкретні (комп’ютер); представлені відносні прикметники (штучний, формальний); серед службових частин мови використовуються прості прийменники (та, між) та сполучники сурядності (і, та).

На синтаксичному рівні: речення складнопідрядне, перша частина якого містить однорідні члени речення (синтез і розуміння, лінгвістика і штучний інтелект), а друга частина – підрядно-означальна – містить групи однорідних речень.

Отже, проаналізувавши поданий текст, можна зробити висновок, що за всіма мовними ознаками він належить до наукового стилю, науково-популярного підстилю.

Стилі. Науковий с (науково-популярний, н-навчальний, н-публіцистичний, н-технічний, н-методичний, н-виробничий); Публіцистичний; Офіційно-діловий (канцелярський, дипломатичний, правовий); Розмовний (кодифікований, не кодифікований); Художній (проза, поезія, драма); Конфесійний; Епістолярний (листування).

Види мовних норм: фонетичні (вимова слова) [акцентуаційна (н-а наголошування), орфоепічна (вимова звуків) ], графічні (фіксація звуків на письмі), лексичні (норми вживання слова у притаманному значені), фразеологічні (вживання фразеологічних одиниць у притаманних їм значеннях), граматичні (будова слів, словосполучень та речень) [морфологічні (н-и творення слів), синтаксичні (н-и побудови словосполучень і речень) {пунктуаційні (розстановка розділових знаків)}], стилістичні (вживання мовних засобів відповідно до комунікативної ситуації).

1. Мова й література в системі культурних цінностей українського суспільства.

2. Мова – суспільне явище. Функції мови.

3. Українська літературна мова й мова професійного спрямування.

4. Специфіка мови професійного спілкування.

5. Комунікативні якості професійної мови.

6. Складники системи національної мови.

7. Мовне законодавство в Україні.

8. Статус української мови як державної.

9. Основні характеристики сучасної української літературної мови. Види мовних норм.

10. Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови.

11. Поняття культури мови. Комунікативні якості культури мови.

12. Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.

13. Давня література й початки формування літературної мови.

14. Усна й писемна форми української літературної мови.

15. Функціональні різновиди української літературної мови. Їхні основні ознаки.

16. Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.

17. Науковий, офіційно-діловий, розмовний (кодифікований) стилі літературної мови як основа мови фаху.

18. Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста.

19. Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.

20. І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.

21. Г.Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.

22. Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.

23. Новаторство мовно-поетичної творчості Т.Шевченка.

24. Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.

25. Принципи українського правопису.

26. Науковий стиль сучасної української літературної мови.

27. Писемні форми репрезентації результатів студентських досліджень (конспект, тези, реферат).

28. Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.

29. Підстилі й жанри офіційно-ділового стилю. Їхня характеристика.

30. Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.

31. Поняття “термін”, „термінологія”, “терміносистема”. Проблеми кодифікації та стандартизації сучасної економічної терміносистеми.

32. Пряме й переносне значення слова. Вияви полісемії в різностильових текстах.

33. Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у різностильових текстах.

34. Вияви антонімії, паронімії та омонімії в різностильових текстах.

35. Мовна надмірність і мовна недостатність у різностильових текстах.

36. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.

37. Неологізми, архаїзми, історизми в українській літературній мові.

38. Виразність та образність мови, її чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова в лексиці та лексиконі окремої особистості.

39. Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів.

40. Поняття „граматична норма”. Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.

41. Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.

42. Синтаксична норма. Складні випадки керування.

43. Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях.

44. Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти.

45. Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.

46. Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.

47. Основні правила наголошування в українській мові. Засоби милозвучності української мови.

48. Публічний виступ як різновид усної мови. Підготовка публічного виступу.

49. Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум).

50. Специфіка публічної монологічної мови.

51. Специфіка публічної діалогічної мови.

52. Змістова організація основної частини публічного виступу (виклад матеріалу, доказ, спростування).

53. Мовний етикет.

54. Традиційні формули звертання в діловому та науковому стилях.

55. Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.

56. Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.

57. Типи економічних словників, їхня характеристика.