52. Змістова організація основної частини публічного виступу (виклад матеріалу, доказ, спростування).

Насамперед доповідач повинен представитися аудиторії. Також він повинен знати тему засідання, склад аудиторії, хто ще виступатиме на зібранні і де й коли вібуватиметься конференція, тощо.

Проголошення доповіді вимагає серйозної підготовки.

Перший крок у підготовці — накреслити мету та завдання виступу, визначити коло питань, що їх він має охопити. Другий крок — добір допоміжної інформації. Завершивши підготовку, слід організувати інформацію в певні категорії, надати їй чіткості, визначити та сформулювати власне бачення проблеми.

Також потрібно підготувати написаний план доповіді на папері, що містить: вступ, основний текст та висновки.

Початок доповіді вступ є визначальним і повинен чітко й переконливо відбивати причину та мету виступу, розкривати суть конкретної справи, містити докази.

В основній частині викладається суть проблеми, наводяться докази, пояснення, міркування, дотримуючись попередньо визначеної структури доповіді. Слід пояснювати кожен аспект проблеми, добираючи переконливі цифри, факти, цитати, тощо. Постійно й уважно потрібно стежити за відповідністю між словом і тим, що воно позначає.

Надзвичайно важливо продумати, в яких місцях тексту потрібні своєрідні ліричні відступи, адже суцільний текст погано сприймається.

У висновку підсумуйте все сказане. Висновки певним чином мають узгоджуватися із вступом і не випадати з загального стилю викладу

49. Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум).

Особливим жанровим різновидом мовленнєвої діяльності, своєрідним за своєю природою, місцем серед інших видів мовлення, а також якісними ознаками є публічний виступ. У ньому найповніше реалізується система мисленнєво-мовленнєвих дій - уміле використання форм людського мислення (логічно-образного) та мовних засобів вираження.

Залежно від змісту, призначення, способу проголошення та обставин спілкування виділяють такі основні жанри публічних виступів:

громадсько-політичні промови (лекції на громадсько-політичні теми, виступи на мітингах, на виборах, звітні доповіді, політичні огляди);

академічні промови (наукові доповіді, навчальні лекції, наукові дискусії);

промови з нагоди урочистих зустрічей (ювілейні промови, вітання, тости).

Кожен з перелічених видів має відповідне призначення, тобто переслідує певну мету -- проінформувати, переконати чи створити настрій у відповідної аудиторії.

Опис - це функціональний тип мови, сутність якого зводиться до вираження факту співіснування предметів, їх ознак в один і той же час. Опис служить для докладної передачі стану дійсності, зображення природи, місцевості, інтер'єру, зовнішності. Для опису характерна однотипність форм присудка, яка є показником статичності зображуваного.

Роздум – це функціональний тип мови, основна мета якого - виклад, роз'яснення, підтвердження якої-небудь думки.  Текст роздуму складається з трьох частин: тези, докозу цієї тези, висновку.  Роздум може бути присутнім в різних жанрах: у листах, наукових статтях і підручниках, у рецензіях, доповідях, в дискусійних виступах і полеміці, в учнівських творах.  У художніх творах цей тип позбавлений, як правило, тез і висновків. Найчастіше роздум властивий публіцистичному стилю. Він може супроводжуватися описом і розповіддю.

Розповідь — здійснення мовлення (як процес), наведення мовленнєви висловлювань, один з основних видів спілкування. В повсякденному мовленні розповідь рідко буває представлена в чистому вигляді — вільною від реплік і зауважень, що не стосуються теми розповіді. В побутовій комунікації розповідь має багато перепитувань і уточнень. Розповідь являє собою адресовану мовну дію, тому її зміст повинен описуватись через відношення між мовцем і адресатом. В канонічній ситуації розповіді мовець і слухач виступають в однотипних ролях — товаришів, приятелів, друзів, знайомих. Існування товариських, невимушених відносин між особами створює передумову для виникнення ситуації розповіді.