24. Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.

Орфографія – це система загальноприйнятих правил про способи передачі мови на письмі. Орфографія, як і орфоепія, має велике значення у спілкуванні людей. Вона визначає письмові норми укр літ мови, єдині і обов”язкові для всіх, хто цією мовою користується. Єдина орфографія полегшує спілкування, сприяє піднесенню мовленнєвої культури мовців.

Орфографія- невід”ємна складова частина культури укр мови, однією з основних вимог якої є те, що написання слів має відбуватися відповідно до загальноприйнятих і узвичаєних у цій мові норм написання слів. Отже, норми правильного написання слів обов”язкові для всіх, хто користується укр літ мовою в її письмовій формі.

Орфографія має практичне значення для всіх, оскі;ьки вивчення правил написання слів є одним з основних компонентів форму2ання мовної компетенції фахівця, а також сприяє подоланню помилок в написанні слів.

25. Принципи українського правопису.

В основу українського правлпису покладені такі принципи: 1) фонетичний, за яким слова пишуться так, як вимовляються: небо, хазяїн, поле, риба. 2) морфологічний, згідно з яким слова пишуться за певними правилами незалежно від їх звучання: весна, боротьба, косьба, прекрасний; 3) історичний, або традиційний, за яким слова пишуться так, як писалися раніше, тобто передаються на письмі за традицією. Так, за традицігю в українській мові вживаються букви я, ю, є, ї, щ та буква м’який знак (ь), яка звука не позначає, буква н в таких словах, як лимон, кишеня та буква е у словах леміш, левада. Традиційним є також подвоєння приголосних у власних іншомовних назвах: Калькутта, Руссо. 4) смисловий, або семантико-диференціюючий принцип, за яким написання слів залежить від їхнього значення. За цим принципом вживаються велика і мала букви, пор.: Лев — ім’я і лев — тварина, Орел — місто і орел — птах; пишуться слова разом, окремо і через дефіс: вгору — прислівник, і в гору — іменник з прийменником, якби — сполучник і як би — прислівник і частка і т. п.

26. Науковий стиль сучасної української літературної мови.

Науковий стиль — це стиль наукових праць із різних галузей науки і техніки, зокрема математики, фізики, економіки, філософії, природознавства, кібернетики та ін. Він характеризується широким використанням науково-термінологічної, переважно іншомовної й абстрактної лексики, вживанням слів тільки в прямому значенні, наявністю складних речень. У науковому стилі не використовуються образні засоби мови, діапектні й вульгарні слова.

27. Писемні форми репрезентації результатів студентських досліджень (конспект, тези, реферат).

План – це короткий послідовний перелік основних питань або тем тексту. План буває простий і складний. Складання плану після ознайомлення з прочитаним ефективніше, оскільки забезпечує його стислість, послідовність. Не включає цитування окремих місць й узагальню вальних положень. Складання вплану привчає до чіткого логічного мислення, допомагає виробити вміння коротко й послідовно викладати суть питання, організувати самоконтроль, стимулює розумову працю.

Тези – стислий виклад прочитаного, стисло сформульовані основні положення тексту. Вони не повторюють дослівно текст, але можуть бути близькими до нього, відтворюючи важливе для розуміння його змісту. Тези можуть бути : цитатні, вільні, змішані.

Реферат передбачає серйозну самостійну роботу, засновану на аналітичному та описовому методах дослідження. Може бути монографічним (за одним джерелом) або оглядовим (за кількома джерелами), але думку потрібно викладати самостійно.