Сучасна екологічна ситуація в Україні

Територія України належить до тих регіонів планети, де стан природного середовища розцінюється як несприятливий, а в багатьох районах – як критичний або близький до цього. Головними причинами такого становища є:

1. Досить тривалий і високий ступінь освоєності території.

2. Наявність відносно різнобічного природно-ресурсного потенціалу (мінеральні, водні, земельні, лісові і рекреаційні ресурси).

3. Високий рівень індустріального розвитку.

4. Найвищий у Європі ступінь розораності території.

5. Нераціональний і недопустимо високий ступінь використання мінеральних і лісових ресурсів.

6. Інтенсивні процеси урбанізації та скупчення на окремих територіях великої кількості різноманітних природокористувачів.

7. Непомірний розвиток енерго- та ресурсоємких галузей виробництва.

8. Недосконалі технології виробництва, відсутність ресурсозберігаючої техніки та маловідхідних технологій.

9. Незадовільна практика застосування пестицидів та мінеральних добрив.

10. Інтенсивний і тривалий розвиток меліорації.

11. Наявність величезних масивів відходів гірничовидобувного комплексу.

12. Екологічно необгрунтоване розміщення об’єктів атомної енергетики.

13. Недостатність і непродуманість інвестиційних вкладень в охорону природного середовища.

14. Науково необгрунтована участь України у колишньому союзному та міжнародному розподілі праці. Так, Україна, яка займала всього 2,7% площі колишнього СРСР, виробляла близько 20% його валового суспільного продукту, і тут була зосереджена майже ¼ частина усього промислового та аграрного потенціалу, причому таких галузей промисловості і сільського господарства, які надзвичайно негативно впливали на природне середовище. У цілому загальне навантаження всіх видів виробництв і населення України на її природу і природні ресурси у 15 разів вищі, ніж в середньому по колишньому Радянському Союзу.

Негативних змін під впливом господарської діяльності зазнають усі природні компоненти.

Рельєф. При гірничих і кар’єрних розробках створюються штучні форми рельєфу (терикони, відвали), під час будівництва зрізаються схили, засипаються від’ємні форми, поширюються ерозійно-зсувні процеси, при гідротехнічному будівництві затоплюються річкові долини, земна поверхня замінюється водною, йде процес переформування берегів водосховищ, будуються канали, захисні греблі, спрямляються русла річок, тобто природні ландшафти замінюються техногенними. Вже нині площа техногенних ландшафтів становить понад 800 тис. га.

Клімат. Поступово йде процес зміни радіаційного і теплового балансів, збільшується вміст вуглекислого газу в атмосфері, підвищується інтенсивність туманів та відбувається зміна їх фізико-хімічного складу, зростає запиленість атмосфери. За один лише рік в атмосферу України від усіх джерел забруднення потрапляє до 20 млн т шкідливих речовин.

Природні води. Безперервно погіршується якість поверхневих і підземних вод, зростає їх виснаження і забруднення, назавжди зникають малі річки, змінюються гідрологічний і гідрохімічний режими водних об’єктів. Спорудження каскаду водосховищ на Дніпрі призвело до затоплення і вилучення із сільгоспобороту понад 690 тис га родючих земель, причому майже 1/3 їх площі займають мілководдя з глибинами до 2м. Зникли під водою значні площі лучних ландшафтів. Крім того, підтоплено близько 100 тис га прилеглих до водосховищ земель. Широкого розповсюдження набуває „цвітіння” води, посилилась ерозія берегової зони. Сьогодні потребують закріплення понад 1400 км берегів водосховищ. Підраховано, що втрати тільки від затоплення чорноземів Дніпровських заплав майже в 400 разів перевищують прибуток від роботи усіх 6 електростанцій на Дніпрі. Загинули заплавні біоценози, Дніпро втратив здатність до самоочищення.

За кількістю води на одного жителя належить до найменш забезпечених. У маловодний рік на одну людину припадає близько 1000 м³ води. Цей показник у 15 разів нижчий від норм Європейської екологічної комісії ООН.

Водна проблема в Україні загострюється забрудненням як поверхневих, так і підземних вод. 63,4% стічних вод скидає промисловість, 19,5% - комунальне господарство, 16,6% - сільське господарство, 0,5% - інші водоспоживачі.

Грунти. Ведення с/г виробництва в Україні призвело до багатьох негативних екологічних наслідків:

• погіршились структура та фізико-хімічні властивості грунтів;

• зменшився вміст гумусу і знизилась родючість грунтів;

• посилились процеси вітрової і водної ерозії грунтів;

• зросло забруднення пестицидами, міндобривами та промисловими токсикантами;

• посилились процеси засолення і закислення с/г угідь;

• посилився негативний механічний вплив на грунти від важкої с/г техніки.

Наприклад, вміст гумусу в орних землях порівняно із цілинними зменшився на 12-62%; площі еродованої ріллі збільшились і досягли понад1/3 усіх орних земель країни; площа кислих грунтів збільшилась до 26,5 % усієї ріллі, площі перезволожених і солонцюватих орних земель розширились і становлять 17% усієї ріллі, вітрової ерозії зазнають 5,9 млн га земель. Унаслідок аварії на ЧАЕС радіонуклідами забруднено понад 6,6 млн га с/г угідь.

Рослинний світ. Флора України налічує близько 5 тис видів рослин. Разом з тим лісові ресурси обмежені. Лісистість нашої території становить 14,3% (оптимальний рівень – 20%). Лісові насадження зазнають значного негативного антропогенного впливу. Особливо чітко це проявляється в зонах великих промислових центрів. Від шкідливих викидів пошкоджуються значні масиви лісів. Зменшується приріст деревини. В окремих місцях спостерігається масова загибель дерев. Близько 2,2 млн га лісових насаджень забруднено радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС.

Значно змінився видовий склад рослинності внаслідок розорювання степів, луків, лісокористування, створення полезахисних лісосмуг, насаджень уздовж доріг та ін. Значної шкоди рослинності завдають рекреаційні навантаження, пожежі, неконтрольований збір дикорослих лікарських рослин.

Понад 12% усієї дикорослої флори України вже занесено до Червоної книги України.

Тваринний світ. На території України налічується близько 45 тис видів тварин. Але посилений антропогенний вплив на середовище, в якому перебувають дикі тварини, недостатність ефективного контролю за використанням тваринного світу, ріст браконьєрства і загальна зміна екологічних умов (порушення трофічних ланцюгів, ліквідація місць проживання, гніздування, нересту тощо) призводять до помітного скорочення фауни України і збіднення її видового складу.

Помітно знизився кількісний і якісний склад рибних запасів. Це пов’язано із забрудненням водойм, порушенням природного гідрологічного режиму, незворотним характером водоспоживання, відсутністю досконалих рибозахисних пристроїв у місцях забору води, науково необгрунтованим і нераціональним промислом риби, а також недостатньою ефективністю заходів щодо штучного відтворення рибних запасів.

До Червоної книги України вже занесено 380 видів тварин.