Ситуаційне завдання

1.Порівняйте особистісні якості і поведінку Бена Самуелса і Філа Джонса?

Порівнюючи особисті якості та поведінку даних керівників треба звернути увагу на їх відмінності:

1. Бен Самуелс - чесний, відкритий (він був абсолютно відкритий зі своїми підлеглими, вникав в їхні особисті проблеми та по можливості намагався їх вирішувати). Мав ціль - не підвищувати продуктивність, зменшувати витрати, а просто діяти в тому режимі якому було б комфортно його працівникам.

2. Філ Джонс – прямий та впевнений в собі, такі якості не вважаються позитивними в діях Філа, так як зявилася проблема – плинність кадрів.

Завдяки приходу Філа Джонса ситуація в компанії значно покращилася, але тільки з тієї сторони, що компанія виходить на вищий рівень продуктивності.

2. Який з лідерів більш ефективний? Чому? з ким з них ви віддали перевагу б працювати?

На мій погляд перевагу не можна надати тому чи іншому лідеру, дану ситуацію потрібно розглядати з двох сторін так, як з приходом Філа підвищилась продуктивність, знизились витрати, але виникла проблема плинність кадрів, що при керуванні Бена все було навпаки.

Я вважаю, що кращого лідера виділити не можливо, та все ж кращим на мій погляд був Бен, якби він мав більшу зацікавленість у підвищені показників підприємства. Перевагу я б надала Бену, з позиції працівників, оскільки потрібно вникати в проблеми, які виникають у підлеглих.

3. Якщо б ви були босом Філа Джонса, що б ви зробили на даний момент?

Будучи керівником Філа Джонса, я б дав такі настанови, що головне в діяльності підприємства це звичайно його розвиток та ефективна діяльність, але не варто в такий спосіб, яким скористався Філ, досягати цієї цілі.

Філу, варто налагодити співпрацю з підлеглими, варто заохочувати їх до ефективної діяльності, а не примусово. Адже більш досконало працюватимуть ті, хто матиме взаєморозуміння з керівництвом. Повна гармонія в колективі даватиме і позитивні результати.

Тема 3. Особистісні аспекти лідерства

3.1. Лідер як особистість.

Особистий авторитет керівника визначається комплексом його особистих якостей як людини, таких як людяність, толерантність, етичність та ін.

Повний авторитет керівника, або авторитет лідера, виявляється при поєднанні формального і особистого авторитету особи, яка обіймає керівну посаду.

Вивчення природи лідерства в соціальних спільностях показує, що лідери, як правило, мають ряд чітко виявлених якостей . По-перше, спосіб життя лідера передбачає тісне поєднання кар’єри і особистого життя.

По-друге, лідер ніколи не зупиняється у своєму розвитку. Здібності, честолюбність, талант, знання стимулюють лідера до подальшого розвитку і удосконалення їх.

По-третє, лідер знаходить своє справжнє покликання у застосуванні успадкованих здібностей та набутих навичок, розуму, знань, таланту як способу самореалізації саме у керівництві іншими людьми.

В ході вивчення проблеми лідерства вченими було запропоновано багато різних визначень даного поняття. В своїх визначеннях лідерства багато авторів намагались чітко сформулювати той особливий компонент, який вносить сам лідер. Наприклад, Катц і Кан розглядають лідерство як “елемент, який справляє вплив і проявляється незалежно від механічного виконання повсякденних доручень організації1. Автор далі розвиває думку: “Лідерство – це здатність підняти людське бачення на рівень більш широкого кругозору, вивести діяльність людини на рівень більш високих стандартів, а також здатність сформувати людський індивід”. Згідно з Дж. Террі, лідерство – це вплив на групи людей, який спонукає їх до досягнення спільної мети. Р. Танненбаум, І. Вешлер і Ф. Массарик визначали лідерство, як міжособова взаємодія, яке проявляється в конкретній ситуації за допомогою комунікаційного процесу і направлене на досягнення цілей.