Тема 2.1. Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання.

Тема 2.2. Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет

Мовленнєва культура — це основний критерій професійної майстерності фахівця.

Мовленнєвий етикет — це національно-специфічні правила мовленнєвої поведінки, які реалізуються в системі стійких формул і висловів у різних ситуаціях побутового, виробничого і ділового життя.

За умовами та змістом ситуації спілкування в системі українського мовленнєвого етикету розрізняють 15 видів стійких мовних висловів:

Тема 2.3. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та телефонній розмові

Розділ 3. Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні і правильність мовлення

Тема 3.1. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни

Лексика - це сукупність слів будь-якої мови, а також сукупність слів певної сфери вживання (професійної, офіційно-ділової, наукової, виробничо-технічної).

Загальновживана лексика стилістично нейтральна (міжстильова) - це слова, які використовують усі носії мови незалежно від рівня освіти, фаху, статі, без будь-яких обмежень в усіх функціональних стилях.

Лексика обмеженого вживання - співвіднесена зі сферами суспільного життя та функціональними стилями мови.

Виробничо-професійна лек­сика - це слова чи слово­сполучення, які пов'язані з певною сферою виробництва (назви процесів виробництва, знарядь праці) та професії.

Спеціальні слова та вислови, притаманні мові певної професійної групи - це профе-сіоналізми. Виділяють науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні професіоналізми. Вони виступають як неофіційні, розмовні, а тому часто емоційно забарвлені синоніми-еквіваленти до усталеної професійної номенклатури чи слів-термінів і виходять за межі літературної мови. Напр.: зняти касу, підбити баланс. Професіоналізми виникають, коли та чи інша спеціальність або вид занять не має розвинутої термінології.

Тема 3.2. Спеціальна термінологія і професіоналізми (відповідно до напряму підготовки)

Загальнонаукові терміни – це слова, що набули значного поши­рення: найменування предметів, якостей, ознак, дій. Вони прості, доступні, не мають спеціального змісту: ідея, закон, документ, охорона.

Вузькоспеціальні терміни позна­чають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, напр. економічної: інвестиційні ресурси, комерційний банк» обіг коштів, прибуток-нетто, надкомпенсація тощо.

З 90-х років ХХ ст. в українській економічній термінології відбуваються такі зміни:

1) концептуально змінюються поняття у пізнавальному процесі: замість сфери «Планове народне господарство» провідною стала сфера «Ринкова економіка»:

2) відбулася системна перебудова економічної термінології: не вживається термін «соціалістичне виробництво», а ввійшли в обіг «попит», «інфляція», «акція», «прибуток»:

3) значна кількість економічних термінів перейшла з активного словникового складу до пасивного - «п'ятирічка» і навпаки - «біржа», «банкрутство»:

4) значно розширився спектр лексико-граматичної сполучуваності багатьох економічних термінів з термінами інших галузей та загальновживаними словами: «температура ринку», «цінова буря», «стомленість ринку»:

5) з'явилася велика кількість нових економічних термінів: «маркетинг», «лізинг». «демпінг»,«хайринг»:

6) зростає кількість термінів-інтернаціоналізмів: аваль, ажіо, стагфляція, вальвація, пролонгація тощо.