Тема 1.4. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики

Мислення - це особлива ідеальна діяльність людини, яка ви­никає, формується, розвивається в суспільстві, коли людина пе­ребуває у певному соціокультурному середовищі і вступає в бага­тогранні стосунки з природним і соціальним світом, що її оточує.

Сучасні концепції мислення

На сучасному етапі мислення людини є об'єктом дослідження багатьох наук: психології, соціології, логіки, теорії штучного інтелекту та ін.

• Психологічна концепція мислення будується на принципах єдності діяльності і мислення, соціоісторичної та культурної детермінації, розвитку, системності, відображення. Сучасна психологія виділяє у мисленні інтелектуальні процеси (планування, проектування, оцінювання, розуміння тощо) й інтелектуальні операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо).

• Соціологічна і соціально-психологічна концепція мислення.

• Логіко-філософська концепція мислення.

• Інформаційно-кібернетична концепція мислення.

• Еврестична концепція мислення.

Основні функції мислення

• Пізнавальна (відображення світу і самовідображення)

• Проектуюча (побудова планів, проектів, моделей практичної і теоретико-пізнавальної діяльності)

• Прогнозуюча (прогнозування або передбачення наслідків своїх дій, своєї діяльності, прогнозування майбутнього).

• Інформаційна (засвоєння інформації про знання та її смислова переробка)

• Технологічна (розробка правил, норм, стандартів, рецептів життєдіяльності людини і суспільства в різних формах і проявах)

• Рефлексивна (самопізнання розуму, самоаналіз)

• Інтерпретаторська (тлумачення, осмислення продуктів людської культури)

• Аналітична і синтетична

• Постановка та розв'язання різноманітних завдань і проблем

Типи мислення

• Конкретне мислення

• Абстрактне мислення

• Вербальне мислення

•Дискурсивне мислення

• Недискурсивне мислення (інтуїція, уява)

• Логічне мислення

• Алогічне мислення

• Раціональне мислення

• Ірраціональне мислення

• Наочно-образне мислення

• Концептуальне (понятійне) мислення

• Машинне мислення

Види мислення

• Практичне мислення

• Теоретичне мислення

• Професійне мислення

Риторика. Основні закони риторики

Термін «риторика» ніколи в історії не відзначався однозначним тлумаченням. У глибокій давнині чітко визначились два підходи до сприйняття риторики: з одного боку, Платон, Сократ, Аристотель, Цицерон розвивали концепцію змістовної риторики, де одним із головних компонентів була ідея (логос); а з другого боку, школа Квінтіліана розглядала риторику як мистецтво при­крашання мовлення. Звідси отримала свій розвиток формальна, схоластична риторика, де знання предмета мовлення не було обов'язковою умовою.

Нове розуміння риторики ґрунтується на традиціях Аристотеля, у працях якого концепція змістовної риторики представлена у найбільш цілісному вигляді, на працях М. Ломоносова, Ф. Прокоповича, М. Сперанського, О. Мерзлякова, М. Кошанського, К. Зеленського, які продовжили і розвинули арйстотелівський напрямок у риториці, а також на традиціях сучасних учених - В. Одінцова, Є. Ножина, А. Міхневича, Ю. Рождественського, С. Іванової та інших, у працях яких відновлено цінний рито­ричний досвід, накопичений нашими предками, одержала свій подальший розвиток концепція риторики як науки, спрямованої на формування в людини ефективної мисленнєво-мовленнєвої діяльності.