Глава VI. Судова влада

Стаття 76. Уся повнота судової влади належить Верховному су­ду і таким судам нижчих інстанцій, що будуть засновані законом.

Не можуть засновуватися ніякі особливі суди. Адміністративні органи не можуть здійснювати судову владу з правом винесення ос­таточного рішення.

Усі судді незалежні і діють, прислуховуючись до голосу своєї совісті; вони зв'язані тільки даною Конституцією і законами.

Стаття 81. Верховний суд є судом вищої інстанції, повноважним вирішувати питання про конституційність будь-якого закону, нака­зу чи розпорядження іншого офіційного акта.

Стаття 82. Розгляд справ у судах і оголошення рішень прова­диться у відкритих засіданнях.

Якщо суд одноголосно вирішує, що гласність становить небез­пеку для публічного порядку чи моралі, розгляд може вестися при зачинених дверях. При цьому справи про політичні злочини, про злочини, пов'язані з друком, чи справи, у яких зачіпаються права громадян, гарантовані главою НІ даної Конституції, завжди повинні розглядатися у відкритих засіданнях.

Глава VII. Фінанси

Стаття 83. Право розпоряджатися державними фінансами здійснюється на основі рішення Парламенту.

Стаття 84. Введення нових і зміна існуючих податків може провадитися тільки на підставі закону чи при дотриманні умов, передба­чених законом.

Стаття 85. Ніякі державні кошти не можуть бути витрачені, і ніякі державні грошові зобов'язання не можуть бути прийняті інак­ше як за рішенням Парламенту.

Стаття 86. Кабінет складає і представляє Парламенту на обгово­рення і затвердження бюджет на кожний фінансовий рік.

Стаття 87. Для покриття непередбаченого бюджетного дефіциту рішенням Парламенту може бути утворений резервний фонд, відповідальність за витрату якого покладається на Кабінет.

Кабінет повинен отримати наступне схвалення Парламенту у відношенні всіх асигнувань з коштів резервного фонду.

Стаття 88. Усе майно імператорської родини є власністю держа­ви. Усі витрати імператорської родини повинні затверджуватися Парламентом як частина бюджету.

Стаття 89. Ніякі державні кошти чи інше майно не можуть асиг­нуватися чи призначатися для використання, вигоди чи утримання якої-небудь релігійної установи чи асоціації для яких-небудь бла­годійних, просвітніх чи філантропічних установ, що не знаходяться під контролем публічної влади.

Стаття 90. Заключний звіт про державні витрати і доходи щорічно піддається ревізії в Ревізійній раді і представляється Кабінетом Парламенту разом з доповіддю про ревізію протягом фінансового року, що безпосередньо йде за звітним періодом.

Стаття 91. Кабінет міністрів через регулярні проміжки часу, але не менш чим один раз у рік, повинен доповідати Парламенту і наро­ду про стан державних фінансів.

Глава VIII. Місцеве самоврядування

Стаття 92. Положення у відношенні організації і роботи місце­вих органів публічної влади встановлюються законом відповідно до принципу місцевої автономії.

Стаття 93. При місцевих органах публічної влади відповідно до закону засновуються збори як дорадчий орган.

Головні посадові особи органів публічної влади, члени їхніх зборів і інші місцеві посадові особи, що визначені законом, обираються населенням, яке проживає на території відповідних місцевих органів публічної влади, шляхом прямих виборів.

Стаття 94. Місцеві органи публічної влади мають право керува­ти своїм майном, вести справи і здійснювати адміністративне керу­вання; вони можуть видавати свої постанови в межах закону.

Стаття 95. Спеціальний закон, що застосовується у відношенні тільки місцевого органа публічної влади, відповідно до закону може бути виданий Парламентом не інакше як за згодою більшості ви­борців, що проживають на території даного місцевого органу публічної влади.