Тема 2. Методологічні основи вироблення рішень

2.1. Формулювання принципів та цілей управління.

2.1.1. Концепції й принципи вироблення рішень.

Методологія теорії прийняття рішень (ТПР), як і методологія будь-якої теорії, базується на сукупності концепцій і принципів. Саме на їхній основі теорія формує певну стандартну форму підходу до проблемної ситуації — парадигму теорії. Що означають ці ключові поняття?

В основу методології сучасної ТПР покладено системний підхід (у формі концепції системи) та ідея виміру ознак переваги альтернатив для забезпечення завдань моделювання й раціонального вибору найкращого рішення [6].

Сучасна ТПР - порівняно молода наука. Як і для будь-якої науки, для неї вже визначена система теоретичних і методологічних передумов, на якій базується будь-яке конкретне наукове дослідження, втілюване на практиці.

Проблема — це початковий пункт потреби у виробленні й прийнятті рішень. Поняття проблеми розкривається через відчуття суб'єктом якогось дискомфорту, що виражається в незадоволеності їм чим-небудь. Звичайно суб'єкт відчуває проблему як своєрідну розбіжність між тим, що він бажав би мати або чого б хотів досягти (бажаний стан), і тим, що він реально має в даний момент (дійсний стан).

Проблема породжує у свідомості суб'єкта бажання (прагнення) перебороти дискомфорт, усунути проблему. Однак якщо в індивіда відсутні можливості для того, щоб це бажання реалізувати, навряд чи він буде витрачати час на нездійсненні мрії, а скоріше всерйоз займеться якоюсь справжньою справою. Тому в поняття проблеми включаються не тільки потреба в усуненні дискомфорту, але й реальні можливості для здійснення цього бажання. У загальному випадку ресурси (іноді говорять активні ресурси, маючи на увазі можливість напрямку їх на здійснення тієї або іншої акції) — це все те, що може бути використане для досягнення мети. Головними з ресурсів завжди вважають людей, час, фінанси (гроші) і витратні матеріали для визначеної діяльності.

Концепція (від лат. сonceptio - розуміння) — це узагальнена система поглядів на об'єкт або явище, подання про те, як підходити до сприйняття й вивчення цього об'єкта (наприклад, концепція світобудови, концепція еволюційного розвитку) [6].

Концепція – спосіб розуміння трактування якогось явища; основна точка зору; основна ідея висвітлення, провідний задум; система поглядів [25].

Концепція – генеральний задум, що визначає стратегію дій при здійсненні реформ, проектів, планів, програм; комплекс положень (ідей, принципів), що дають цілісне уявлення про будь-яке явище і подію, що сприяють їхньому розумінню і визначають методологію й організацію практичної діяльності.

З точки зору змісту, поняття "концепція" необхідно віднести до розряду категорій, що відбивають найбільш загальні властивості, відношення та зв'язки явищ і носять надгалузевий характер. Категорія "концепція" має бути за формою й змістом оформлена у вигляді структурованого документа, що складається з п'яти-десяти основних (базових) правил, положень, принципів. З позиції цих принципів повинні здійснюватися всі дії (від моменту формування цілей до моменту їх досягнення, включаючи всі проміжні етапи). Кількість основних положень визначено на підставі психологічних особливостей людини, яка у звичайних умовах може одночасно утримувати 5-7 положень, оцінювати їх і у разі потреби коригувати свої практичні дії і вчинки.

При формуванні концепції, її базових принципів, необхідно користуватися визначеними правилами їх побудови. Останні найбільш доцільно сформулювати на основі принципів системного підходу [25]. Враховуючи відсутність єдиної думки щодо кількості принципів системного підходу, їх остаточного трактування, виділимо ті, що найбільш часто використовуються в практичній діяльності, зокрема в інноваційній.

Викладені принципи повинні враховуватися не тільки на стадії розробки концепції, але й на етапі експертизи, обговорення.

Як бачимо, ці принципи є загальними правилами, котрі можуть бути застосовані (на різному рівні, але усі) у побудові будь-якої концепції. Важливим моментом є те, що керівництво розробкою концепції необхідно доручати фахівцям, які здатні виявляти зв'язки, взаємодію та відношення, на підставі яких встановлюються інтегральні властивості і закономірності функціонування системи. Передача цих прав та обов'язків вузькопрофільним фахівцям спричинить появу суб'єктивізму й однобічності.

У Табл. 2.1. наведені основні принципи формування концепцій за [25].

Таблиця 2.1.