
- •К.С. Трунін розробка та прийняття управлінського рішення в оргАнізації
- •Тема 8. Реалізація прийнятих рішень в організації ……………… 185
- •Тема 9. Контроль реалізації рішень ………………………………… 215 9.1. Контроль реалізації управлінських рішень ……………………… 215
- •Розділ і. Підготовка до прийняття управлінських рішень
- •Тема 1. Прийняття управлінських рішень в організації.
- •Сутність та зміст управлінських рішень.
- •Особливості управлінських рішень.
- •Вимоги до управлінських рішень і умов їхнього дотримання
- •Форми розробки та реалізації управлінських рішень.
- •1.4. Функції рішення в методології та організації процесу управління.
- •1.5. Класифікація управлінських рішень.
- •Тема 2. Методологічні основи вироблення рішень
- •2.1. Формулювання принципів та цілей управління.
- •2.1.1. Концепції й принципи вироблення рішень.
- •Принципи формування концепції
- •2.1.2. Цілі управління.
- •2. 2. Людина, організація, рішення.
- •2.3. Моделі процесу прийняття рішень в організаціях.
- •1. Механістичний тип:
- •2. Органічний тип:
- •2.4. Основні управлінські функції в організації.
- •Розділ іі. Розробка управлінських рішень в організації
- •Тема 3. Розробка і реалізація управлінських рішень.
- •3.1. Основні етапи розробки управлінських рішень.
- •3.2. Підготовка до розробки управлінського рішення.
- •1. Одержання інформації про ситуацію.
- •2. Визначення цілей.
- •3. Розробка системи оцінки.
- •4. Аналіз ситуації.
- •5. Діагностика ситуації.
- •6. Розробка прогнозу розвитку ситуації.
- •3.3. Розробка управлінського рішення.
- •7. Генерування альтернативних варіантів рішень.
- •8. Відбір основних варіантів управлінських впливів.
- •9. Розробка сценаріїв розвитку ситуації.
- •10. Експертна оцінка основних варіантів управлінських впливів.
- •3.4. Прийняття рішення, реалізація, аналіз результату.
- •11. Колективна експертна оцінка.
- •12. Прийняття рішення опр.
- •13. Розробка плану дій.
- •14. Контроль реалізації плану.
- •15. Аналіз результатів розвитку ситуації після управлінських впливів.
- •Тема 4. Визначення цілей організації.
- •Цілі, пріоритети, цінності.
- •Класифікація цілей
- •Приклад класифікації можливих систем цінностей
- •4.2. Місія організації, види та властивості цілей, дерево цілей
- •4.3. Оцінка ступеня досягнення мети, метод блок-схем
- •Тема 5. Ситуаційний аналіз.
- •Ситуаційний підхід.
- •5.2. Основні етапи ситуаційного аналізу.
- •5.3. Метод сценаріїв.
- •Тема 6. Прогнозування
- •6.1. Мистецтво й наука прогнозування.
- •Основні рівні технологій та стадії реалізації ідеї
- •6.2. Класифікація основних методів прогнозування
- •6.3. Класифікація основних методів прогнозування.
- •1. На стадії підготовки до розробки прогнозу повинні бути вирішені наступні завдання:
- •2. При аналізі ретроспективної інформації про об'єкт прогнозування передбачається чіткий поділ кількісної та якісної інформації.
- •3. Визначення найбільш імовірних варіантів розвитку внутрішніх і зовнішніх умов об'єкта прогнозування є однією із центральних завдань розробки прогнозу.
- •6. Апріорна й апостеріорна оцінка якості прогнозу.
- •Контроль реалізації та коригування прогнозу.
- •6.4. Пошукове прогнозування.
- •6.5. Нормативне прогнозування.
- •Тема 7. Багатокритеріальний вибір та системи оцінки.
- •7.1. Багатокритеріальні оцінки, вимоги до систем критеріїв.
- •7.2. Методи «вартість - ефективність» та «витрати - прибуток».
- •Очікуваний економічний ефект та вартість реалізації проектів
- •7.3. Системи оцінки.
- •1. Формування переліку критеріїв.
- •2. Визначення порівняльної важливості критеріїв.
- •7.4. Узагальнюючі критерії.
- •7.5. Шкали.
- •7.6. Кількісні та якісні експертні оцінки.
- •1. Безпосередня кількісна оцінка.
- •2. Метод середньої точки.
- •3. Метод Черчмена – Акофа.
- •4. Метод лотерей.
- •1. Експертна класифікація.
- •2. Метод парних порівнянь.
- •3. Ранжирування альтернативних варіантів.
- •4. Метод векторів переваг.
- •5. Дискретні експертні криві.
- •Розділ ііі. Контроль реалізації прийнятих рішень
- •Тема 8. Реалізація прийнятих рішень в організації.
- •8.1. Реалізація рішень в організації.
- •8.2. Стратегічне й тактичне планування.
- •8.3. Розробка управлінських рішень в умовах невизначеності та ризику.
- •Тема 9. Контроль реалізації рішень.
- •9.1. Контроль реалізації управлінських рішень.
- •Перелік використаної літератури
7.6. Кількісні та якісні експертні оцінки.
Зупинимося тепер на основних способах експертних вимірювань – методах одержання експертних оцінок, які відіграють у багатьох випадках визначальну роль при прийнятті важливих управлінських рішень [6].
Методи одержання кількісних експертних оцінок
1. Безпосередня кількісна оцінка.
Безпосередня кількісна оцінка використовується як у випадку, коли треба визначити значення показника, вимірюваного кількісно, так і у випадку, коли треба оцінити ступінь порівняльної переваги різних об'єктів. У першому випадку кожний з експертів безпосередньо вказує значення показника для оцінюваного об'єкта. Це може бути конкретне чисельне значення показника для оцінюваного об'єкта, наприклад вартість квартири; ціна одиниці продукції, при якій вона може мати конкурентоспроможний попит; передбачувана місткість ринку; оптимальний обсяг виробництва і т.п. Якщо експерт не може вказати конкретне значення показника, він може вказати діапазон, у якому лежить значення оцінюваного показника.
У другому випадку, коли оцінюється порівняльна перевага об'єктів за тим або іншим показником, кількісна оцінка, яка вказується експертом, визначає ступінь їхньої порівняльної переваги.
Іноді приймають припущення, що, скажемо, більше значення оцінки відповідає найкращому альтернативному варіанту. Кількісну оцінку порівняльної переваги об'єктів доцільніше проводити у балах, використовуючи спеціально розроблені бальні шкали.
2. Метод середньої точки.
Метод
використовується, коли альтернативних
варіантів досить багато. Якщо через
позначимо оцінку першого альтернативного
варіанта значення показника, щодо якого
визначається порівняльна перевага
об'єктів, через
— оцінку другого альтернативного
варіанта, то експертові пропонується
підібрати третій альтернативний варіант
а3,
оцінка якого
має бути в середині між значеннями
й
і дорівнює
+
/2.
При цьому в якості першого та другого
альтернативного варіантів доцільно
вибирати найменш і найбільш кращі
альтернативні варіанти.
Далі
експерт визначає альтернативний варіант
а4,
значення якого
знаходиться між
і
,
та альтернативний варіант а5,
значення
якого
може бути між значеннями
й
.
Процедура завершується, коли визначена
порівняльна перевага усіх альтернативних
варіантів, які визначаються в експертизі.
Цей метод може бути використаний також при експертній оцінці чисельних значень показників, що мають кількісний характер.
3. Метод Черчмена – Акофа.
Метод
Черчмена
– Акофа
використовується при кількісній оцінці
порівняльної переваги альтернативних
варіантів і дає можливість коректування
оцінок, що даються експертами. У методі
передбачається, що оцінки альтернативних
варіантів — ненегативні числа, якщо
альтернативний варіант а1
переважніше
альтернативного варіанта а2,
те
більше, ніж
,
а оцінка одночасної реалізації
альтернативних варіантів а1
і а2
дорівнює
.
Всі альтернативні варіанти розподіляються за перевагою, і кожному з них експерт призначає кількісні оцінки, як правило, у частках одиниці. Далі експерт зіставляє за перевагою альтернативний варіант а1 і суму інших альтернативних варіантів. Якщо він кращий, то й значення повинне бути більше сумарного значення інших альтернативних варіантів, у противному випадку — навпаки. Якщо ці співвідношення не виконуються, оцінки повинні бути відповідним чином скоректовані.
Якщо значення а1 є гіршим, ніж сума інших альтернативних варіантів, тоді він порівнюється із сумою інших альтернативних варіантів, за винятком останнього. Якщо альтернативний варіант а1 на будь-якому кроці виявився кращим від суми інших альтернативних варіантів і для оцінок це співвідношення підтверджується, тоді а1 з подальших розглядів виключається. Цей процес триває доти, поки послідовно не будуть переглянуті всі альтернативні варіанти.
При практичному застосуванні у випадку досить великого числа порівнюваних альтернативних варіантів у метод можуть бути внесені деякі корективи, що знижують його трудомісткість. Так, наприклад, відразу може визначатися сума найбільшого числа альтернативних варіантів з відкиданням менш значимих варіантів, які гірші, ніж , і т.д.