5.3. Метод сценаріїв.

При розробці управлінських рішень широке використання знаходить метод сценаріїв [1,6,20], що також дає можливість оцінити найбільш імовірний хід розвитку подій та можливі наслідки прийнятих рішень.

Розроблювані фахівцями сценарії розвитку ситуації, яка аналізується, дозволяють з різними рівнями вірогідності визначити можливі тенденції розвитку, взаємозв'язку між діючими факторами, сформувати картину можливих станів, в яких може опинитися ситуація в залежності від тих або інших впливів. З одного боку, професійно розроблені сценарії дозволяють більш повно й чітко визначити перспективи розвитку ситуації як при наявності різних управлінських впливів, так і при їхній відсутності. З іншого боку, сценарії очікуваного розвитку ситуації дозволяють вчасно усвідомити небезпеки, до яких можуть привести невдалі управлінські впливи або несприятливий розвиток подій [27].

Зіставлення та оцінка можливих сценаріїв розвитку ситуації під впливом як різних управлінських впливів, так і фонових факторів, що не залежать від дій ОПР, сприяють прийняттю часом єдино вірних рішень. Необхідність у передбаченні найбільш імовірного розвитку ситуації вперше виникла з появою промислового виробництва, оскільки при сезонно повторюваному сільськогосподарському виробництві в цьому не було ніякої необхідності. Повністю погодитися з такою точкою зору важко, оскільки споконвіків людство воювало, час від часу вело грандіозне будівництво, і без подання можливого розвитку ситуації такі цілеспрямовані дії навряд чи були б можливі.

У той же час прототипи методу сценаріїв ми нерідко знаходимо в різні часи в різних країнах [1,5,6,20]. Державний діяч, що займає відповідальну посаду, бізнесмен, що приймає важливе для долі проекту рішення, фінансист, що аналізує фондовий ринок, хірург напередодні складної нетрадиційної операції, конструктор, що закладає основи принципово нового об'єкта, при прийнятті важливих рішень, як правило, намагаються вгадати можливий сценарій розвитку подій, для того щоб прийняти рішення, яке забезпечить успіх.

Вважається, що сценарії для прогнозування розвитку складних систем першим використовував Герман Кан [1]. Перші з розроблених сценаріїв носили переважно описовий характер. Згодом метод сценаріїв був у значній мірі розвинений за рахунок використання більш точних якісно-кількісних моделей.

Метод сценаріїв припускає створення технологій розробки сценаріїв, що забезпечують більше високу ймовірність вироблення ефективного рішення в тих ситуаціях, коли це можливо, і більш високу ймовірність відомості очікуваних втрат до мінімуму в тих ситуаціях, коли втрати неминучі.

Зараз відомі різні реалізації методу сценаріїв [1]:

1. одержання погодженої думки;

2. повторювана процедура незалежних сценаріїв;

3. використання матриць взаємодії та ін.

Метод одержання погодженої думки є, по суті, однією з реалізацій методу Делфі, орієнтованої на одержання колективної думки різних груп експертів щодо великих подій у тій або іншій області у заданий період майбутнього. До негативних моментів цього методу можна віднести недостатню увагу, що приділяється взаємозалежності й взаємодії різних факторів, що впливають на розвиток подій, а також динаміці розвитку ситуації.

Метод повторюваного об'єднання незалежних сценаріїв складається у визначенні незалежних сценаріїв по кожному з аспектів, які істотно впливають на розвиток ситуації, і повторюваному ітеративному процесі узгодження сценаріїв розвитку різних аспектів ситуації. Достоїнством цього методу є більше поглиблений аналіз взаємодії різних аспектів розвитку ситуації; недоліком – слабка розробленість і методична забезпеченість процедур узгодження сценаріїв.

Метод матриць взаємодії, розроблений Гордоном і Хелмером, припускає визначення на підставі експертних оцінок потенційного взаємного впливу подій розглянутої сукупності. Оцінки, що зв'язують всі можливі комбінації подій по їхній чинності, розподілу в часі і т. ін., дозволяють уточнити первісні оцінки ймовірностей подій і їхніх комбінацій. До недоліків методу можна віднести трудомісткість одержання великої кількості оцінок та коректної їхньої обробки.

У [6] пропонується методологія складання сценаріїв, що припускає попереднє визначення простору параметрів, які характеризують систему. Стан системи в момент часу t є точкою S(t) у цьому просторі параметрів. Визначення можливих тенденцій розвитку ситуації дозволяє визначити ймовірний напрямок еволюції положення системи в просторі виявлених параметрів S(t) у різні моменти часу в майбутньому: S(t + 1), S(t + 2) і т.д.

Якщо управлінські впливи відсутні, то передбачається, що система буде еволюціонувати у найбільш імовірному напрямку. Управлінські впливи еквівалентні впливу чинників, здатних змінити напрямок траєкторії S(t).

Природно, що управлінські впливи повинні розглядатися з урахуванням обмежень, що накладаються як зовнішніми, так і внутрішніми факторами. Пропонована технологія розробки сценаріїв припускає розгляд положення системи в дискретні моменти часу t, t + 1, t + 2, ... . При цьому передбачається, що точка, яка відповідає системі S(t) у просторі параметрів, розташована у конусі, що розширюється при віддаленні від вихідного моменту часу t. У деякий момент часу t + T очікується, що система буде розташована в перетині конуса, що відповідає моменту часу t + Т. Всі точки цього перетину можуть вважатися ймовірним розташуванням системи в просторі параметрів. Природно, що найбільш імовірним вважається положення системи на центральній осі конуса.

Управлінські впливи призводять до зсуву положення системи в просторі параметрів. У цьому випадку також доцільно розглядати лише дискретні точки, найбільшу увагу приділяючи при цьому найбільш імовірним точкам. При такому аналізі необхідно передбачати можливість виникнення додаткових внутрішніх напружень між елементами системи, оскільки вони також можуть змінювати положення системи у просторі параметрів. Для оцінки напруг можуть бути використані відповідні індикатори, зокрема, економічного або соціального характеру, а також граничні значення індикаторів, при перевищенні яких положення системи може значно змінитися.

Управлінські впливи у ряді випадків можуть бути спрямовані на запобігання перевищенню граничних значень індикаторів, якщо нашою метою є збереження стабільності. У деяких випадках можна цілеспрямовано прагнути до перевищення граничних значень індикаторів, якщо це відповідає поставленим перед системою завданням.

Одним з найбільш важливих результатів використання цього різновиду методу сценаріїв, як, втім, і інших його різновидів, є краще розуміння аналізованої ситуації й основних закономірностей та особливостей її розвитку.

Заслуговує на увагу різновид методу сценаріїв, запропонований Абтом, Фостером і Рі [1]. Автори підкреслюють, що їхній метод розробки сценаріїв відноситься скоріше до аналізу можливого, а не ймовірного майбутнього. Дійсно, отримане в процесі розробки прогнозу більш глибоке розуміння ситуації припускає як наступний крок вироблення системи впливів, що може змінити розглянуті сценарії розвитку ситуації. Таким чином, ймовірне майбутнє може виявитися скоректованим. Розроблений метод передбачає відбір тільки тих змінних, які мають безпосереднє відношення до розвитку аналізованої системи, будь то система контролю за навколишнім середовищем або система управління технологічним процесом у діючому виробництві і т. ін. Далі передбачається розробка досить детальних сценаріїв для виявлення небезпек, що загрожують системі, та необхідної протидії їм. Передбачається відбір серед безлічі можливих сценаріїв, найбільш придатних для наступного аналізу, а також процедури використання ЕОМ для розробки сценарних прогнозів.

Розглянемо перераховані процедури більш детально. Перш ніж приступити до розробки сценарію, необхідно провести аналіз ситуації з визначенням основних діючих чинників, основних взаємин між основними діючими в ній факторами, необхідну деталізацію й структуризацію ситуації. Відбір змінних у цьому методі припускає використання експертів. Аналізуються з можливим використанням контент-аналізу прогнози розвитку ситуації й виділяються змінні, що є частиною логічних міркувань експертів, їхнього взаємозв'язку. Основним завданням при цьому є одержання набору істотних змінних, що досить повно визначають розвиток аналізованої ситуації.

Наступним етапом є визначення для кожної змінної відповідної шкали, у якій вона могла б бути виміряна. Оскільки в реальних ситуаціях поряд з кількісними змінними використовуються і якісні, передбачається розробка для кожної змінної вербально-числової шкали, що містить як чисельні значення градацій, так і їхній змістовний опис. Змістовний опис дозволяє розширити склад змінних, включаючи у нього змінні, що дійсно відображають характер аналізованої ситуації, хоча й не мають кількісної природи. Кількісні значення змінних дозволяють більш надійно визначати можливі небезпеки. Якщо змінні безперервні, то доцільно виділення їхніх характерних значень для використання при аналізі ситуації. У деяких випадках інформація про змінні може представлятися у вигляді деякого тезауруса, в якому відображається основна інформація, як кількісна, так і описова, що дозволяє досить повно представити змінну. Невиправдане збільшення числа змінних утрудняє можливість аналізу ситуації, у той же час зайве їхнє узагальнення (агрегування) також утруднює проведення аналізу.

Основне завдання сценарію – дати ключ до розуміння проблеми.

При аналізі конкретної ситуації змінні, що її характеризують, приймають відповідні значення – ті або інші градації вербально-числових шкал кожної зі змінних. Визначаються всі значення парних взаємодій між змінними, які впливають при розвитку даної ситуації. Така взаємодія між змінними, як правило, представляється в матричному вигляді.

Після розробки й подання сценарію за допомогою змінних та оцінки їхньої взаємодії й внутрішньої погодженості можливий перехід до подання сценарію у вигляді змістовного опису з використанням вербально-числових шкал. Така форма нерідко виявляється більше зручною при підготовці звіту про виконану роботу. Іноді доцільне включення до складу сценарію передісторії розвитку аналізованої ситуації.

Відмінною рисою методу є багатоваріантність, тобто розгляд декількох альтернативних варіантів можливого розвитку ситуації з урахуванням базисних сценаріїв. Групуючи сценарії в класи, можна визначити раціональну стратегію впливу на ситуацію. Як правило, дані про кілька можливих сценаріїв розвитку ситуації більш інформативні, ніж один-єдиний сценарій, і сприяють прийняттю більш ефективних рішень.

Особливість цього методу складається також у тому, що стає можливою оцінка значення взаємодії змінних лише на границях області припустимих значень, а не по всій області, як це передбачається у методі, що використовує матриці взаємовпливів.

Розроблений широкий спектр можливих альтернативних варіантів розвитку ситуації дозволяє більш повно визначити критичні ситуації для прийняття рішень, а також можливі наслідки пропонованих альтернативних варіантів рішень із метою їхнього зіставлення й вибору найбільш ефективного.