2.3. Моделі процесу прийняття рішень в організаціях.

Термін "модель" різними авторами тлумачиться неоднаково.

Так, скажемо, Мескон, Альберт і Хедоурі під моделлю розуміють спрощення реальної життєвої ситуації, до якої вона застосовується [20]; Шеннон під моделлю розуміє подання об'єкта, системи або ідеї в деякій формі, відмінної від самої цілісності [6].

Але нам більше вдалим представляється визначення поняття "модель", дане Медоузом і іншими в монографії «Межі росту» [6], у якій аналізуються різні можливі сценарії розвитку економіки й людства.

Відповідно до цього визначення, модель - це просто впорядкований набір припущень про складну систему.

«Модель — це свого роду абстракція, проміжна ланка між теоретичним абстрактним мисленням і об'єктивною дійсністю...— відзначає В. С. Немчинов [11, с. 32]. Дослідник може вдатися до методу побудови моделі, ідучи від спостереження, від практики до теорії, а також ідучи назад — від абстрактних теоретичних міркувань до конкретної реальної дійсності. В процесі наукового дослідження модель може працювати також у двох напрямках: від спостереження реального світу до теорії й назад. Таким чином, побудова моделі, з одного боку,— важливий щабель до створення теорії, а з іншого боку - один із засобів експериментального дослідження. Однак ніяка модель не може замінити суворої наукової теорії [23, с. 214].

Моделі використовуються для більше чіткого розуміння того або іншого аспекту функціонування об'єкта шляхом відбору тих спостережень, досвіду, відчуттів і т. ін., які мають відношення до проблеми, яка аналізується.

Моделі можуть формулюватися гіпотетично. При дослідженні й застосуванні моделей повинна бути врахована роль об'єктивно-реальних аналогій (включаючи гомології) [24, с. 128].

Моделі, як і наукові гіпотези [22, с. 184], ми можемо розглядати як форму розвитку науки. З подібною точкою зору збігається думка деяких фізиків, відповідно до якої ще не остаточно розроблені теорії можна розглядати як моделі майбутніх зроблених теорій. Тут розходження між моделлю й теорією вбачається насамперед у них функції в процесі пізнання.

Представляється, що можна дати наступне робоче визначення уявним і матеріальним моделям. Моделлю є подумки представлена або матеріально реалізована система, що адекватно відображає об'єкт дослідження або аналогічно відтворює специфічні властивості й співвідношення. Вона повинна мати можливість представити об'єкт так, щоб полегшити його вивчення, забезпечити одержання про цей об'єкт нових знань, складання прогнозів, краще управління певними явищами або оптимізацію певних об'єктів або процесів. Все це повинно сприяти кращому оволодінню або використанню самого об'єкта або процесу, моделюванню певних властивостей об'єкта (процесу) [9].

Модель менш складна, ніж об'єкт, який моделюється, і дозволяє керівникові краще розібратися в конкретній ситуації й прийняти правильне рішення. Моделі повинні бути «настільки простими, наскільки можливо, але не простіше», – сказав А. Ейнштейн. [9, с. 12].

Хоча метод моделювання найкраще зарекомендував себе в різних галузях науки й техніки й широко застосовується у сучасності, сьогодні, як вважає З. Пауль [23, с. 183], ще немає єдиного розуміння поняття моделі При цьому чітко проявляються дві основні тенденції. Одна з, них полягає в тому, що математичне поняття моделі, визначене тим або іншим способом (для різних областей самої математики мова не обов'язково повинна йти про одне й те саме понятті), являє собою загальну основу для будь-якого виду моделювання. Інша ж тенденція схильна бачити в математичному понятті моделі (або математичних поняттях моделі) один з видів моделей серед багатьох інших. Звичайно, ці тенденції не можна різко протиставляти одну одній. Насамперед, в окремих конкретних формулюваннях вони проявляються досить різним образом, містячи в собі як спроби суворої побудови всіляких методик моделей, так і непереборний розрив між різними поняттями моделі. Між цими двома крайніми точками зору існує безліч проміжних, як, наприклад, така, що розглядає математичне поняття моделі у більше вузькому значенні, застосовуваному тільки в рамках самої математики (тому його іноді називають математичним поняттям моделі), і математичне поняття моделі в широкому змісті, що у той же час могло б бути основою всіх понять моделі [22]. Подібна точка зору в принципі висловлюється, наприклад, у словнику з кібернетики [16]: «У цей час не представляється... ні можливим, ні доцільним висунути універсальне поняття моделі, що включало б у себе всі спеціальні поняття моделі». Так, наприклад, у математичній логіці й у дослідженні підстав математики під поняттям «модель» розуміють особливе у відношенні до загального, від якого утворена модель: модель аксіоматичної системи є конкретною інтерпретацією цієї системи. Оскільки поняття моделі використовується і в інших науках, те це відношення виглядає саме навпаки: модель тут є загальним стосовно особливого, від якого утворена модель. Модель може служити в якості такої для різних станів, процесів і т. ін. [23].

Абстрактне моделювання пов'язане з побудовою абстрактної моделі. Така модель являє собою математичні співвідношення, графи, схеми, діаграми й т.п. Найбільш потужним і універсальним методом абстрактного моделювання є математичне моделювання. Воно широко використовується як у наукових дослідженнях, так і при проектуванні.

Як вважають автори [9, с. 14], математичні моделі корисні для більше повного розуміння сутності процесів, що відбуваються, їхнього аналізу. Модель, побудована й верифікована на основі (вже наявних) спостережених значень пояснюючих змінних, може бути використана для прогнозу значень залежної змінної у майбутньому або для інших наборів значень пояснюючих змінних.

Можна виділити три основних класи моделей, які застосовуються для аналізу або прогнозу [9]:

- моделі часових рядів;

- регресійні моделі з одним рівнянням;

- системи одночасних рівнянь.

Математичне моделювання дозволяє за допомогою математичних символів і залежностей скласти опис функціонування об'єкта в навколишньому зовнішньому середовищі, визначити вихідні параметри й характеристики, одержати оцінку показників ефективності і якості, здійснити пошук оптимальної структури й параметрів об'єкта. Математична модель — це сукупність математичних об'єктів і відносин між ними, що адекватно відображає фізичні властивості створюваного об'єкта. Як математичні об'єкти виступають числа, змінні, вектори, матриці і т.п. Процес формування математичної моделі та використання її для аналізу й синтезу називається математичним моделюванням. У конструкторській практиці під математичним моделюванням розуміється процес побудови математичної моделі, а проведення досліджень на моделі в процесі проектування називають обчислювальним експериментом. Такий розподіл зручний для проектувальників і функціонально цілком обґрунтований. Фізичне моделювання широко застосовувалося донедавна при створенні складних технічних об'єктів. Звичайно виготовлявся макетний або дослідний зразок технічного об'єкта, проводилися випробування, у процесі яких визначалися його вихідні параметри й характеристики, оцінювалися надійність функціонування й ступінь виконання технічних вимог, пропонованих до об'єкта. Якщо варіант технічної розробки виявлявся невдалим, усе повторювалося спочатку, тобто здійснювалося повторне проектування, виготовлення дослідного зразка, випробування й т. п. [19, с. 50]. Фізичне моделювання складних технічних систем сполучено з більшими часовими й матеріальними витратами. Аналіз моделей і особливостей організацій як штучного, так і природного типу показав, що будь-яка організація, що функціонує в реальному, швидко мінливому світі, повинна володіти ефективно працюючим механізмом управління вирішенням виникаючих перед нею проблем. Не менш важливим для організації є виконавчий механізм, що забезпечує реалізацію ухваленого рішення. Механізм управління проблемами організації повинен забезпечувати виявлення й діагностику проблем, що виникають в організації при зміні зовнішніх і внутрішніх умов; співвіднесення їх зі стратегічними й тактичними цілями; аналіз проблем і підготовку управлінських рішень; визначення механізму реалізації рішень; визначення конкретних виконавців серед існуючих структурних підрозділів. Якщо ж серед існуючих структурних підрозділів організації відсутні підрозділи, здатні ефективно реалізовувати ухвалені рішення, а рішення є життєво важливими для виживаності організації або для досягнення стратегічних або важливих тактичних цілей, то необхідно створення нових підрозділів, здатних забезпечити їхню реалізації.

Прикладом масового створення нових структурних підрозділів на українських підприємствах у період переходу до ринку було створення маркетингових підрозділів, оскільки без забезпечення збуту виробленої підприємством продукції не могло бути й мови про ведення ефективної економічної діяльності.

Модель вирішення проблем в організації - це насамперед подання її механізму керування проблемами.

Приведемо основні концептуальні моделі, за допомогою яких описується управління, а виходить, і прийняття управлінських рішень в організації.

1. Модель "організація - машина". Відповідно до цієї моделі, організація представляється як безособистісний механізм, у вигляді багаторівневої адміністративної ієрархії, що складає з формалізованих структур, зв'язків, системи взаємин між її членами. Велика увага при цьому приділяється єдності керування, функціональній взаємодії, механізмам керування. До цієї моделі близька й «бюрократична модель» організації.

2. Модель «природної» організації припускає, що організації, які виникають природно, розвиваються за власними законами. Вони мають здатність самостійно настроюватися, реагуючи на зовнішні й внутрішні зміни. Відхилення від мети не вважається негативним результатом, оскільки природна організація функціонує, як правило, в умовах зі значним елементом невизначеності.

3. Організація - громада. Відповідно до цієї моделі головним регулятором в організації є прийняті в групі норми поводження. Особливе значення надається міжособистісним відносинам, відносинам між окремими членами організації, взаємним прихильностям, спільним інтересам.

4. Соціотехнічна модель. Відповідно до цієї моделі, особливе значення в структурі організації надається впливу технологічного процесу виробництва на внутрішньогрупові зв'язки.

5. Інтеракціоністська модель. У цій моделі основною є система цінностей членів організації, їхнє уявлення про ситуацію, взаємодія між членами організації.

6. Інституціональна модель. Припускає, що функціонування й структура організації формуються під впливом інституцій - традицій і норм, що діють у внутрішньому та зовнішньому середовищі функціонування організації.

7. Конфліктна модель. При використанні конфліктної моделі передбачається, що усередині організації зіштовхуються й протидіють один одному протилежні цілі й інституції. Основним завданням при управлінні взаємодією організації із зовнішнім середовищем є максимальна адаптація організації до зовнішнього середовища, зниження невизначеності положення організації, досягнення її стратегічних цілей.

Залежно від адаптивності організації до зовнішнього середовища розрізняють два типи управління організацією [6,20].