35. Інтеграція україни у світову економіку

Ставши учасником міжнародного поділу праці, Україна прагне зайняти в ньому гідне місце, розвивати з іншими країнами взаємовигідні партнерські стосунки, активніше інтегруватися у світове господарство. Одним з основних завдань зовнішньоекономічної діяльності країни є входження у глобальні та регіональні валютно-фінансові й торговельно-економічнІ організації. Україна вже на початку свого незалежного існування стала членом Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Світової організації торгівлі (СОТ). Входження нашої країни в СОТ було тривалим і складним процесом, який гальмувався нерозвинутістю ринкових механізмів української економіки. Протягом цього часу проводилися переговори з іншими учасниками СОТ і було прийнято низку урядових постанов і законів, спрямованих на приведення українських правил зовнішньої торгівлі до світових. У 2008 р. Україна стала нарешті учасником СОТ. Участь у цій організації дає можливість бути рівноправним партнером на світових ринках товарів і послуг. У даний час членами СОТ є понад 150 країн світу, в її рамках проходить понад 95% усієї світової торгівлі. Серед країн-сусідів України учасниками СОТ є Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія і Молдова. Росія і Білорусь також прагнуть ввійти в цю організацію.

36. Сутність спеціальних економічних зон

Для прискорення економічного розвитку на території України почали створювати спеціальні (вільні) економічні зони для залучення іноземних інвестицій, активізації підприємницької діяльності спільно з іноземними інвесторами.

Спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.

В результаті створення та функціонування спільних з іноземними підприємствами очікується збільшення обсягів поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Порядок створення, функціонування та ліквідації таких зон, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з органами державної, виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" (1992 р.) та наступних змін та доповнень до цього закону.

Можуть створюватися спеціалізовані економічні зони таких різних функціональних типів: вільні митні зони і порти; експортні; транзитні; митні склади; технологічні парки; технополіси; комплексні виробничі зони; туристсько-рекреаційні зони; страхові зони; банківські зони.

37. Характеристика спеціальних економічних зон

1. Вільні митні (податкові зони).

Характеристика: Звільнення від митних податків, податків на імпортний товар і непрямих податків на товари, що не порушують кордони митної території країни

2. Продаж, вільний від митних податків.

Характеристика: Відміна тарифів і непрямих податків для осіб, які мешкають за кордоном, або виїжджають за кордон.

3. Зони вільної банківської діяльності

Характеристика: Відміна вимог щодо мінімальних банківських резервів, регулювання норм проценту тощо. Тепер застосовується тільки по відношенню до зарубіжних клієнтів.

4. Зони вільної страхової діяльності.

Характеристика: Відміна обмежуючого страхового регулювання, яке діє в даній країні. Тепер застосовується тільки по відношенню до зарубіжних клієнтів.

5. Зони вільної торгівлі.

Характеристика: Відміна тарифів, непрямих і прямих податків; гарантування мінімуму митних формальностей.

6. Зони експортного виробництва

Характеристика: Відміна тарифів, непрямих і прямих податків, гарантування мінімуму митних формальностей; експортні пільги.

7. Зони вільного підприємництва.

Характеристика: Відміна тарифів, інших обмежень, які стримують розвиток спільного підприємства.

38. Характеристика малих міст.

До категорії малих міст належать міста з чисельністю населення до 50 тис. чоловік. Такі міста посідають особливе місце в історичному розвитку України. У них формувалася національна культура, вони є основою прогресу та створення великих виробничих і містобудівних комплексів, гарантом стабільності держави і суспільства.

Малі міста є найчисленнішою за кількісним складом групою міст, значна частина їх — це адміністративні центри районів. З малими містами безпосередньо пов'язане життя майже 22 млн. міських та сільських жителів. Ці міста відіграють важливу роль у формуванні поселенської мережі, розвитку і розміщення продуктивних сил України.

Виділяються такі типи малих міст:

• міста, що прилягають до центрів систем розселення;

• міста, що мають значні рекреаційний та оздоровчий потенціали;

• міста, що мають значні природний та історико-культурний потенціали;

• міста — центри сільськогосподарських районів;

• монофункціональні міста.

За питомою вагою населення, зайнятого в різних сферах економічної діяльності, виділені такі категорії малих міст: міста з переважно промисловими функціями;

• транспортні вузли;

• санаторно-курортні та рекреаційні центри;

• історичні, історико-архітектурні, культурні та туристичні центри; адміністративні центри районів;

• господарські центри місцевого значення;

• центри низових локальних систем розселення, що виконують функції з надання соціально-культурних, комунально-побутових та інших послуг населенню.