675

Розділ 5. Симптоматологія захворювань крові та органів кровотворення

5.1. Гостра постгеморагічна анемія

Гостра постгеморагічна анемія (апаетіа розіЬаетоггЬадіса асиіа) харак­теризується швидким зменшенням кількості еритроцитів і рівня гемоглобіну в крові внаслідок зовнішньої чи внутрішньої кровотечі. Найчастіше вона зуст­річається при різноманітних травмах, особливо з пошкодженням великих су­дин; при хворобах, що можуть супроводжуватись масивними кровотечами: виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, при пухлинах шлунка, нирок, легень в період розпаду, туберкульозі й абсцесі легень, бронхоектазах, варикозному розширенні вен стравоходу у хворих на цироз печінки, гемораг­ічних діатезах, особливо при гемофілії та ін. У патогенезі розвитку захворю­вання має значення зменшення об'єму циркулюючої крові і виникнення гос­трої судинної недостатності. При масивній крововтраті, коли виснажуються компенсаторні механізми, спрямовані на інтенсифікацію циркуляції крові і забезпечення адекватної перфузії внутрішніх органів, виникає їх гіпоксія, може розвинутись геморагічний шок.

Клініка складається із симптомів гострої судинної недостатності (шок, колапс), наростаючої гіпоксії та проявів основного захворювання, що обумо­вило крововтрату. У випадку зовнішньої кровотечі вже при першому огляді лікар встановлює факт її виникнення та джерело (наприклад, при травмі), що дає змогу пов'язати тяжкість стану хворого з масивністю кровотечі. Кровоте­ча з внутрішніх органів проявляється кривавою блювотою (червоною кров'ю з стравоходу або кольору "кофейної гущі" з шлунка), появою крові в харко­тинні (яскраво-червона піна), сечі (кривава сеча), калі (мелена при кровотечі з шлунка і тонкого кишечника). Темна або яскрава кров у кал виділяється з товстого кишечника (зокрема з його термінальних відділів). Проте слід пам'я­тати, що при кровотечах з шлунково-кишкового тракту може пройти певний час перед виділенням крові з блювотними або каловими масами, а кров при розриві селезінки, печінки, при травмі грудної клітки буде накопичуватись у черевній або грудній порожнинах, де її своєчасно виявити не завжди легко.

Швидкість розвитку клінічної симптоматики прямо залежить від кількості і швидкості втрати крові. Масивна крововтрата із зменшенням об'єму цирку­люючої крові веде до різко вираженого анемічного синдрому: хворі відчува­ють раптову несподівану слабкість, запаморочення, потемніння в очах, миготін­ня "мушок" перед очима, шум у вухах, серцебиття, сухість у роті, нудоту, іноді - позиви на блювання. Найменше фізичне навантаження призводить до появи сильного головного болю, суб'єктивного відчуття серцебиття. Якщо втрата перевищує 25-30% циркулюючої крові, розвивається клініка гіповолемічного (геморагічного) шоку або колапсу.