
- •Проф. А.В. Єпішин
- •1.1. Поняття про внутрішні хвороби. Провідні терапевтичні школи. Поняття про захворювання. Місце пропедевтики внутрішніх хвороб у терапевтичній клініці, її предмет і завдання
- •Стражеско м.Д. (1876-1952)
- •Губергріц м.М. (1886-1951)
- •Кончаловський м.П. (1875-1942)
- •1.2. Загальна методологія клінічного діагнозу та деонтологічні проблеми в практиці терапевта
- •Розділ 2. Загальний догляд за хворими і його роль у лікувальному процесі
- •2.1. Обов'язки медичного персоналу у забезпеченні догляду за хворими
- •2.2. Догляд за хворими у приймальному відділенні
- •2.3. Організація роботи терапевтичного відділення. Гігієна хворого
- •2.4. Лікувальне харчування хворих
- •2.5. Термометрія і догляд за хворими з лихоманкою
- •2.6. Методи фізичного впливу на систему кровообігу
- •2.7. Методи застосування лікарських засобів
- •2.8. Загальний і спеціальний догляд за тяжкохворими і агонуючими. Допомога при отруєннях і невідкладних станах
- •2.9. Термінальні стани
- •2.10. Невідкладна допомога при отруєннях та інших невідкладних станах
- •Розділ 3. Клінічні та лабораторно- інструментальні методи дослідження
- •3.1. Клінічне обстеження
- •3.2. Лабораторно-інструментальні методи обстеження
- •4.2. Методи клінічного обстеження
- •4.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Вентиляція легень
- •Показники бронхіальної прохідності
- •Показники легеневого газообміну
- •4.4. Основні клінічні синдроми
- •5.2. Методи клінічного обстеження
- •5.3. Інструментальні та лабораторні методи дослідження
- •ЛллаллалЛгАаАг1
- •5.4. Основні клінічні синдроми
- •6.1. Шлунок, кишечник, підшлункова залоза 6.1.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •Розділ 6. Органи травлення
- •6.1.2. Стравохід Методи клінічного обстеження
- •6.1.3 Шлунок Методи клінічного обстеження
- •6.1.4. Кишечник Методи клінічного обстеження.
- •6.1.5. Підшлункова залоза Методи клінічного обстеження
- •6.2.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •6.2. Печінка і жовчовивідні шляхи (гепатобіліарна система)
- •6.2.2. Методи клінічного обстеження
- •6.2.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •6.2.4. Основні клінічні синдроми
- •Розділ 7. Органи сечовиділення
- •7.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •7.2. Методи клінічного обстеження
- •7.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •7.4. Основні клінічні синдроми
- •Розділ 8. Система крові
- •8.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •8.2. Методи клінічного обстеження
- •8.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •8.4. Основні клінічні синдроми
- •9.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •Розділ 9. Органи ендокринної системи й обміну речовин
- •9.2. Методи клінічного обстеження
- •9.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Інструментальні дослідження
- •9.4. Основні клінічні синдроми
- •10.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •10.2. Методи клінічного обстеження
- •10.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Інструментальні дослідження
- •10.4. Основні клінічні синдроми
- •11.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •11.2. Методи клінічного обстеження
- •11.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Інструментальні методи дослідження
- •Спеціальна частина
- •Розділ 1. Симптоматологія захворювань органів дихання
- •1.1. Гострий бронхіт
- •1.2. Хронічний бронхіт
- •1.3. Бронхоектатична хвороба
- •1.4. Бронхіальна астма
- •1.5. Пневмонія
- •1.6. Емфізема легень
- •1.7 Пневмосклероз
- •1.8. Рак легень
- •1.9. Плеврит
- •1.10. Загальний догляд за хворими при захворюваннях органів дихання
- •Розділ 2. Симптоматологія захворювань серцево- судинної системи
- •2.1. Набуті вади серця
- •2.1.1. Недостатність мітрального (двостулкового) клапана
- •2.1.2. Звуження лівого атріовентрикулярного отвору
- •2.1.3. Недостатність клапана аорти
- •2.1.4. Звуження гирла аорти
- •2.2. Гіпертонічна хвороба
- •2.3. Ішемічна хвороба серця
- •2.3.1. Стенокардія
- •2.3.2. Інфаркт міокарда
- •2.4. Догляд за хворими із захворюваннями і функціональними порушеннями органів кровообігу
- •3.1. Основні захворювання шлунка, кишечника та підшлункової залози
- •3.1.1. Гастрити
- •3.1.2.Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки
- •3.1.3. Рак шлунка
- •3.1.4. Хронічний ентерит
- •3.1.5.Хронічний коліт
- •3.1.6. Хронічний панкреатит
- •3.2. Симптоматологія захворювань печінки і жовчовивідних шляхів
- •3.2.1. Хронічні гепатити
- •3.2.2. Цироз печінки
- •3.2.3. Холецистит
- •3.2.4. Холангіт
- •3.3. Загальний і спеціальний догляд за хворими із
- •Розділ 4. Симптоматологія захворювань сечовивідної системи
- •4.1. Гломерулонефрити
- •4.2. Пієлонефрит
- •4.3. Загальний і спеціальний догляд за хворими із захворюваннями сечової системи
- •Розділ 5. Симптоматологія захворювань крові та органів кровотворення
- •5.1. Гостра постгеморагічна анемія
- •5.2. Залізо дефіцитна анемія
- •5.3. В12 та фолієводефіцитні анемії
- •5.4. Лейкози
- •5.5. Еритремія
- •5.6. Лімфогранулематоз
- •5.7. Геморагічні діатези
- •5.8. Догляд за хворими із захворюваннями крові та кровотворних органів
- •6.1. Цукровий діабет
- •6.2. Дифузний токсичний зоб
- •Набряк обличчя.
- •6.3. Гіпотиреоз
- •6.4. Хвороба аддісона
- •6.5. Ожиріння
- •6.6. Догляд за хворими із захворюваннями ендокринних органів та обміну речовин
- •Розділ 7. Симптоматологія захворювань опорно-рухового апарату
- •7.1. Ревматоїдний поліартрит
- •7.2. Подагра
- •7.3. Ревматизм
- •7.4. Догляд за хворими із захворюваннями опорно- рухового апарату
- •8.1. Анафілактичний шок
- •8.2. Кропив'янка
- •8.3. Набряк квінке
- •8.4. Сінна лихоманка
- •Синдром лайєлла
- •Догляд за хворими із алергічними захворюваннями
- •Додатки Додаток 1
- •1. Розпитування хворого (іпіеггодаііо)
- •Кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб
- •Історія хвороби
- •2. Об'єктивне обстеження хворого (зіаіиз ргаезепз оЬіесііюиз)
- •3. Попередній діагноз з виділенням основних синдромів
- •4. Лабораторні та інструментальні методи обстеження
- •7. Принципи терапії і профілактики.
- •9. Прогноз
- •10. Використана література
- •Предметний покажчик
- •Іменнии покажчик
- •Література
- •Розділ 5. Симптоматологія захворювань крові та органів кровотворення
- •За загальною редакцією д.Мед.Н., проф. А.В. Єпішина Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за терапевтичними хворими
3.2.
Симптоматологія захворювань печінки
і жовчовивідних шляхів
641
При
оцінці ІГА враховують перші три
компоненти:
Індекс
гістологічної активості (ІГА) - 1-3 бали
відповідає мінімальній активності
процесу, 4-8 балів - слабковираженому
(м'якому) ХГ, 9-12 балів - помірному і 13-18
балів - тяжкому ХГ.
Стадія
ХГ
відображає пребіг хвороби і характеризується
ступенем фіброзу печінки аж до розвитку
циротичних змін. Розрізняють фіброз
портальний, перипортальний,
перигепатоцелюлярний.
Цироз
печінки (сіггЬозіз Ьераііз) - хронічне
поліетіологічне прогресуюче
захворювання з вираженими у різному
ступені ознаками функціональної
недостатності печінки і портальної
гіпертензії, головною особливістю
якого є значне розростання сполучної
тканини. Слово "цироз" означає
"рудий" (від грецького сіггЬозі -
рудий). Вперше було застосовано Лаеннеком
у 1826 році для характеристики своєрідних
змін печінки жовто-ржавого кольору на
розрізі внаслідок вираженого розростання
сполучної тканини.
Найчастіше
цироз - це вторинне захворювання, що
виникає в результаті вірусного гепатиту,
алкоголізму, автоімунного гепатиту,
генетично обумовлених порушень обміну
речовин, захворювань внутрішньо- і
позапечінкових жовчних шляхів,
довготривалого венозного застою в
печінці, паразитарних захворювань.
За
морфологічною структурою розрізняють
великовузловий, дрібновуз- ловий,
змішаний та біліарний (первинний і
вторинний) цирози печінки.
Змішану
(макро-мікронодулярну) форму діагностують
тоді, коли кількість дрібних і крупних
вузлів приблизно одинакова.
Великовузловий
(макроподулярний, постнекротичний)
цироз печінки характеризується
утворенням вузлів різної величини,
більше 3 мм в діаметрі. Деякі вузли
досягають 5 см. Розміри печінки можуть
бути нормальними, різко збільшеними
або зменшеними.
Початковими
клінічними проявами
великовузлового цирозу печінки
найчастіше є диспепсичний синдром
(зниження апетиту, метеоризм), астенізація
(зниження працездатності, дратівливість,
гіпохондрія), біль або відчуття важкості
у верхній половині живота. При огляді
виявляється збільшення печінки з
ущільненням і деформацією її поверхні,
край печінки загострений. В початковій
стадії спостерігається рівномірне
нерізке збільшення обох часток печінки.
Згодом часто переважає збільшення
лівої частки. Портальна гіпертензія
на початковій стадії проявляється
помірною спленомегалією.
В
розгорнутій стадії захворювання ранніми
і стійкими симптомами, незалежно
від етіологічного і морфологічного
типів, є біль у правому підребер'ї і
гепатолієнальний синдром. При цьому
можуть виявлятись ознаки гіперсплені-
зму (лейкопенія, тромбоцитопенія,
анемія).
Диспепсичний
синдром - зниження апетиту до анорексії,
нудота, блювання, метеоризм, розлади
випорожнення, особливо після порушень
дієтичного режиму.3.2.2. Цироз печінки
642
Розділ
3. Захворювання органів травлення
Зміни
шкіри характеризуються наявністю
жовтяниці, яскравого забарвлення
губ і язика, пальмарної еритеми,
телеангіектазій.
Лихоманка
тривала, не піддається впливу антибіотиків,
проходить при поліпшенні функції
печінки.
Геморагічний
синдром - носові кровотечі, з ясен,
маткові, геморагії на шкірі, на місці
ін'єкцій, кровотечі з варикозно розширених
вен стравоходу, шлунка. Останні можуть
бути одним з найсерйозніших ускладнень
цирозу печінки.
Синдром
ураження шлунково-кишкового тракту
може проявлятися печією, відрижкою
повітрям, зригуванням шлункового
вмісту, що пов'язують з рефлюкс-езофагітом,
який виникає внаслідок підвищеного
внутрішньочеревного тиску. Може
виникати тупий біль в епігастрії
(хронічний гастрит), виразки в шлунку
і дванадцятипалій кишці.
Гепатопанкреатичний
синдром при цирозі печінки перебігає
як панкреатит із зовнішньосекреторною
недостатністю (слабість, втрата маси
тіла, стеаторея).
Ураження
кишечника, що виникають внаслідок
порушення функцій печінки і портальної
гіпертензії, проявляються неповним
всмоктуванням внаслідок зменшення
надходження жовчних кислот у кишечник
і розмноження патогенної мікрофлори.
Клінічно це проявляється здуттям,
бурчанням у животі, ниючими болями
в навколопупковій ділянці іноді діареєю,
схудненням.
Синдром
ендокринних розладів: гінекомастія,
атрофія яєчок. У чоловіків виявляються
розлади статевої функції, фемінізація.
У жінок - дисменорея, аменорея,
безпліддя. Це пов'язано з порушенням
метаболізму гормонів печінкою і
нагромадженням їх у крові. У половини
хворих на цироз печінки виявляється
гіперглікемія, обумовлена підвищенням
активності гормональних антагоністів
інсуліну. Гіперальдостеронізм є важливою
причиною розвитку асциту.
Синдром
токсичної енцефалопатії характеризується
астенією (вегетативні розлади -
пітливість, гіперемія шкіри, напади
тахікардії). Типовими є розлади сну,
часто є сонливість вдень, а також
парестезії у руках і ногах (відчуття
оніміння, "повзання мурашок"),
тремор пальців рук, корчі литкових
м'язів. Безсоння може провокуватися
свербінням шкіри, що підсилюється
вночі. Поступово наростають адинамія,
в'ялість, байдужість до оточуючих.
Знижується пам'ять, формуються інертність
мислення, схильність до деталізації.
Загострюються характерологічні
особливості - образливість, вимоги
особливої уваги до себе, схильність до
конфліктів та істеричних реакцій.
Синдром
серцево-судинних змін включає
гіперкінетичний тип кровообігу (швидкий
повний пульс, збільшення пульсового
тиску, підсилений верхівковий поштовх,
систолічний шум над верхівкою). Зростає
тиск у правому передсерді, що може вести
до правошлуночкової недостатності.
Клінічно
розрізняють легкий, середній і тяжкий
ступені печінково-клітинної
недостатності:
легкий
- загальна слабкість, зниження
працездатності, втрата апетиту, нудота;
середній
- жовтяниця, сонливість, зниження
інтелектуальних здібностей, "печінкові
долоні", поява судинних "зірочок"
на тілі, геморагічний синдром
(кровотеча
з носа, з варикозно розширених вен
стравоходу, гемороїдальних
вен,
крововиливи);
-
тяжкий - порушення свідомості аж до
повної її втрати, посмикування м'язів,
їх
судоми, періодичне збудження. Рефлекси
згасають, знижується артері-
альний
тиск, зростає частота дихання.
Печінково-клітинна
недостатність підтверджується зростанням
рівня біліру-
біну,
активності АсАТ, АлАТ, зниженням вмісту
холестерину, протромбіну, альбу-
мінів.
У загальному аналізі крові - ознаки
гіперспленізму. При лапароскопії
печінка
різко деформована, особливо ліва частка;
поверхня печінки з розміще-
ними
нерівномірно вузлами, різної величини,
що розділені тяжами сполучної
тканини.
При морфологічному дослідженні
виявляються псевдочасточки різної
величини,
нерегулярна сітка сполучної тканини
у вигляді тяжів різної ширини.
Дрібновузловий
(мікронодулярний, портальний) цироз
печінки
- вуз-
ли
однакового розміру, діаметром 1-3 мм.
Печінка нормальних розмірів або
збільшена.
Ця форма цирозу часто спостерігається
при алкоголізмі, обструкції
жовчних
проток, порушенні відтоку венозної
крові, гемохроматозі.
У
перебігу цирозу розрізняють три стадії:
початкова, розгорнута, вираже-
на
(кахектична).
Початкова
стадія (диспепсична) - судинної і
паренхіматозної компенсації.
У
клініці переважають диспепсичний,
астеновегетативний синдроми.
Постійною
ознакою
є помірне збільшення печінки. Лабораторні
показники частіше без
змін
або зміни незначні. При ультразвуковому
дослідженні
знаходять
гепатомегалію, акустичну неоднорідність
змін,
збільшення
просвіту портальної вени, селезінки.
Радіоізо-
топне
сканування виявляє збільшення печінки,
дифузний
характер
змін, нагромадження ізотопу селезінкою.
Розгорнута
стадія (асцитична) супроводжується
про-
явами
початкової паренхіматозної і портальної
декомпен-
сації.
До клінічних ознак початкової стадії
приєднуються
портальна
гіпертензія (рис. 3.6), геморагічний
синдром,
синдром
ендокринних розладів, жовтяниця,
"печінкові оз-
наки",
зниження маси тіла і атрофія скелетних
м'язів. Під
час
загострення підвищується температура
тіла. Печінка
збільшена,
щільна, часто нерівна, край
заокруглений.
Збільшується
селезінка. У загальному аналізі крові
вияв-
ляють
ознаки помірної анемії, лейкопенії,
тромбоцитопенії,
наростання
ШОЕ. Зростають білірубін, трансамінази,
ти-
молова
проба, знижується рівень альбуміну.
Рентгеноло-
гічне
дослідження виявляє варикозне розширення
вен
стравоходу,
ультразвукове сканування печінки -
гепато-
мегалію,
дифузний характер порушень, розширення
про-
Рис.
3.6.
Хвора на ци-
світу гілок портальної вени, збільшення
селезінки, радіоі-
роз
печінки.
зотопне - гепатомегалію, дифузний
характер ураження,
3.2.
Симптоматологія захворювань печінки
і жовчовивідних шляхів
643
нагромадження
ізотопу в селезінці,
спленомегалію.
Стадія
вираженої паренхіматоз-
ної
і портальної недостатності (ка-
хектична).
Яскраво виражена симп-
томатика
ІІ стадії. Характерною є
жовтяниця
з холестатичним компо-
нентом,
важкий геморагічний синдром
(носові
кровотечі, поширені спон-
танні
або післяін'єкційні екхімози),
печінкова
енцефалопатія. Виражені
ознаки
портальної гіпертензії: асцит,
розширення
вен передньої черевної
стінки
("голова медузи") (рис. 3.7),
правобічний
плевральний випіт, пуп-
кова
грижа, кровотечі з гемороїдаль-
них
вен, із варикозно розширених вен
стравоходу
і шлунка. Можливе про-
гресуюче
зменшення розмірів печін-
ки.
У загальному аналізі крові спос-
терігаються
ознаки гіперспленізму,
прискорена
ШОЕ. В біохімічному
аналізі
крові - зниження загального
білка,
альбуміну, холестерину, протром-
біну;
збільшення АлАТ, білірубіну, по-
казників
тимолової проби. В аналізі
сечі
- протеїнурія, мікрогематурія,
ци-
ліндрурія.
Ультразвукове досліджен-
ня
печінки виявляє гепатоспленоме-
галію,
дифузний характер ураження,
асцит,
різке розширення портальної
вени,
відсутність дихальних коливань
просвіту
портальної вени. При радіо-
ізотопному
скануванні печінки зна-
ходять
гепатомегалію, дифузний харак-
тер
ураження, дифузне послаблення штриховки,
нерівномірність інтенсивності
рисунка
(рис. 3.8).
При
морфологічному дослідженні біоптату
печінки виявляють її жирову
дистрофію,
гепатоцелюлярний фіброз, рідше -
гіалінові тільця Маллорі (ознака
зловживання
алкоголем), вогнищеву інфільтрацію
нейтрофілами.
Біліарний
цироз печінки поділяється на первинний
і вторинний. В основі
первинного
біліарного цирозу лежить аутоімунне
захворювання, яке почи-
нається
як хронічний деструктивний негнійний
холангіт. Тривалий час немає
644
Розділ
3. Захворювання органів травлення
б
Рис.
3.7.
Асцит у хворого на цироз печінки:
а) венозна сітка на передній черевній
стінці; б) форми живота.
Рис.
3.8.
Сканограма печінки при цирозі.
вираженої
симптоматики. Частіше хворіють жінки
після 35 років. Найчасті-
шою
і найбільш постійною ознакою є свербіння
шкіри. Непостійне спочатку,
воно
на роки випереджує жовтяницю, що дає
підстави для тривалого лікуван-
ня
хворих від "шкірних захворювань".
Згодом свербіння стає постійним,
поси-
люється
після теплої ванни і вночі. Спостерігається
темно-коричнева пігмен-
тація
шкіри у ділянці лопаток, жовтяниця
холестатичного типу, ксантелазми.
Рідко
виявляється нерізко виражена
гепатомегалія. Розгорнута стадія
захво-
рювання
характеризується наростанням жовтяниці,
підвищенням температури
до
фебрильних цифр, виснаженням аж до
кахексії через порушення всмокту-
вання
в кишечнику. Часто спостерігаються
гіперемія долоней, іноді з жовтува-
тим
відтінком ("печінкові долоні"). В
деяких випадках змінюються нігті
у
вигляді
годинникових скелець, потовщуються
дистальні фаланги ("барабанні
палички")
(рис.3.9).
У
термінальній стадії свербіння
шкіри
зменшується. Пігментована шкіра
потовщується,
грубіє, може виявлятися її
набряк,
як при склеродермії. Через пору-
шення
секреції жовчі виникає синдром
мальабсорбції
жиророзчинних вітамінів,
остеопороз.
Печінка виповнює праве і
ліве
підребер'я. Асцит буває рідко, лише
в
термінальній стадії захворювання.
Ха-
рактерним
є системне ураження ендок-
ринних
залоз, нирок і судин.
В
аналізі крові зростає активність
ферментів холестазу: лужної фосфата-
зи,
лейцинамінопептидази,
гамма-глютамілтранспептидази. Підвищення
рівня
білірубіну
повільне і виникає в пізніших стадіях.
Зростає концентрація жовч-
них
кислот і вміст міді в сироватці крові,
а рівень заліза знижується. Харак-
терною
є гіперліпідемія із збільшенням
концентрації холестерину,
бета-ліпоп-
ротеїдів,
фосфоліпідів. Зростає рівень циркулюючих
імунних комплексів, вияв-
ляють
кріоглобуліни, антимітохондріальні
антитіла. УЗД виявляє незмінені
жовчні
протоки, при дослідженні біоптату
печінки знаходять негнійний дест-
руктивний
внутрішньопечінковий холангіт на
ранніх стадіях захворювання,
згодом
- біліарний цироз печінки.
Вторинний
біліарний цироз печінки виникає
внаслідок тривалого пору-
шення
відтоку жовчі на рівні великих
внутрішньопечінкових проток, що
зу-
мовлено
стриктурами, каменями, первинними
метастатичними пухлинами.
Клініка
визначається
первинним захворюванням. При цьому
домінують такі ознаки,
як
жовтяниця, дифузна гіперпігментація
шкіри, її сухість, потовщення і
свербі-
ння.
Шоді на перший план виходять ахолія
калу, стеаторея. Майже постійним
є
больовий синдром. Характерні гіпертермія,
пітливість. Більш виражений,
ніж
при первинному біліарному цирозі,
авітаміноз жиророзчинних вітамінів
А,
К, Д. У крові знаходять нейтрофільний
лейкоцитоз, прискорення ШОЕ.
3.2.
Симптоматологія захворювань печінки
і жовчовивідних шляхів
645
Рис.
3.9.
Пальці у вигляді барабанних палочок
при цирозі печінки.