
- •Проф. А.В. Єпішин
- •1.1. Поняття про внутрішні хвороби. Провідні терапевтичні школи. Поняття про захворювання. Місце пропедевтики внутрішніх хвороб у терапевтичній клініці, її предмет і завдання
- •Стражеско м.Д. (1876-1952)
- •Губергріц м.М. (1886-1951)
- •Кончаловський м.П. (1875-1942)
- •1.2. Загальна методологія клінічного діагнозу та деонтологічні проблеми в практиці терапевта
- •Розділ 2. Загальний догляд за хворими і його роль у лікувальному процесі
- •2.1. Обов'язки медичного персоналу у забезпеченні догляду за хворими
- •2.2. Догляд за хворими у приймальному відділенні
- •2.3. Організація роботи терапевтичного відділення. Гігієна хворого
- •2.4. Лікувальне харчування хворих
- •2.5. Термометрія і догляд за хворими з лихоманкою
- •2.6. Методи фізичного впливу на систему кровообігу
- •2.7. Методи застосування лікарських засобів
- •2.8. Загальний і спеціальний догляд за тяжкохворими і агонуючими. Допомога при отруєннях і невідкладних станах
- •2.9. Термінальні стани
- •2.10. Невідкладна допомога при отруєннях та інших невідкладних станах
- •Розділ 3. Клінічні та лабораторно- інструментальні методи дослідження
- •3.1. Клінічне обстеження
- •3.2. Лабораторно-інструментальні методи обстеження
- •4.2. Методи клінічного обстеження
- •4.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Вентиляція легень
- •Показники бронхіальної прохідності
- •Показники легеневого газообміну
- •4.4. Основні клінічні синдроми
- •5.2. Методи клінічного обстеження
- •5.3. Інструментальні та лабораторні методи дослідження
- •ЛллаллалЛгАаАг1
- •5.4. Основні клінічні синдроми
- •6.1. Шлунок, кишечник, підшлункова залоза 6.1.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •Розділ 6. Органи травлення
- •6.1.2. Стравохід Методи клінічного обстеження
- •6.1.3 Шлунок Методи клінічного обстеження
- •6.1.4. Кишечник Методи клінічного обстеження.
- •6.1.5. Підшлункова залоза Методи клінічного обстеження
- •6.2.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •6.2. Печінка і жовчовивідні шляхи (гепатобіліарна система)
- •6.2.2. Методи клінічного обстеження
- •6.2.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •6.2.4. Основні клінічні синдроми
- •Розділ 7. Органи сечовиділення
- •7.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •7.2. Методи клінічного обстеження
- •7.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •7.4. Основні клінічні синдроми
- •Розділ 8. Система крові
- •8.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •8.2. Методи клінічного обстеження
- •8.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •8.4. Основні клінічні синдроми
- •9.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •Розділ 9. Органи ендокринної системи й обміну речовин
- •9.2. Методи клінічного обстеження
- •9.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Інструментальні дослідження
- •9.4. Основні клінічні синдроми
- •10.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •10.2. Методи клінічного обстеження
- •10.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Інструментальні дослідження
- •10.4. Основні клінічні синдроми
- •11.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •11.2. Методи клінічного обстеження
- •11.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Інструментальні методи дослідження
- •Спеціальна частина
- •Розділ 1. Симптоматологія захворювань органів дихання
- •1.1. Гострий бронхіт
- •1.2. Хронічний бронхіт
- •1.3. Бронхоектатична хвороба
- •1.4. Бронхіальна астма
- •1.5. Пневмонія
- •1.6. Емфізема легень
- •1.7 Пневмосклероз
- •1.8. Рак легень
- •1.9. Плеврит
- •1.10. Загальний догляд за хворими при захворюваннях органів дихання
- •Розділ 2. Симптоматологія захворювань серцево- судинної системи
- •2.1. Набуті вади серця
- •2.1.1. Недостатність мітрального (двостулкового) клапана
- •2.1.2. Звуження лівого атріовентрикулярного отвору
- •2.1.3. Недостатність клапана аорти
- •2.1.4. Звуження гирла аорти
- •2.2. Гіпертонічна хвороба
- •2.3. Ішемічна хвороба серця
- •2.3.1. Стенокардія
- •2.3.2. Інфаркт міокарда
- •2.4. Догляд за хворими із захворюваннями і функціональними порушеннями органів кровообігу
- •3.1. Основні захворювання шлунка, кишечника та підшлункової залози
- •3.1.1. Гастрити
- •3.1.2.Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки
- •3.1.3. Рак шлунка
- •3.1.4. Хронічний ентерит
- •3.1.5.Хронічний коліт
- •3.1.6. Хронічний панкреатит
- •3.2. Симптоматологія захворювань печінки і жовчовивідних шляхів
- •3.2.1. Хронічні гепатити
- •3.2.2. Цироз печінки
- •3.2.3. Холецистит
- •3.2.4. Холангіт
- •3.3. Загальний і спеціальний догляд за хворими із
- •Розділ 4. Симптоматологія захворювань сечовивідної системи
- •4.1. Гломерулонефрити
- •4.2. Пієлонефрит
- •4.3. Загальний і спеціальний догляд за хворими із захворюваннями сечової системи
- •Розділ 5. Симптоматологія захворювань крові та органів кровотворення
- •5.1. Гостра постгеморагічна анемія
- •5.2. Залізо дефіцитна анемія
- •5.3. В12 та фолієводефіцитні анемії
- •5.4. Лейкози
- •5.5. Еритремія
- •5.6. Лімфогранулематоз
- •5.7. Геморагічні діатези
- •5.8. Догляд за хворими із захворюваннями крові та кровотворних органів
- •6.1. Цукровий діабет
- •6.2. Дифузний токсичний зоб
- •Набряк обличчя.
- •6.3. Гіпотиреоз
- •6.4. Хвороба аддісона
- •6.5. Ожиріння
- •6.6. Догляд за хворими із захворюваннями ендокринних органів та обміну речовин
- •Розділ 7. Симптоматологія захворювань опорно-рухового апарату
- •7.1. Ревматоїдний поліартрит
- •7.2. Подагра
- •7.3. Ревматизм
- •7.4. Догляд за хворими із захворюваннями опорно- рухового апарату
- •8.1. Анафілактичний шок
- •8.2. Кропив'янка
- •8.3. Набряк квінке
- •8.4. Сінна лихоманка
- •Синдром лайєлла
- •Догляд за хворими із алергічними захворюваннями
- •Додатки Додаток 1
- •1. Розпитування хворого (іпіеггодаііо)
- •Кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб
- •Історія хвороби
- •2. Об'єктивне обстеження хворого (зіаіиз ргаезепз оЬіесііюиз)
- •3. Попередній діагноз з виділенням основних синдромів
- •4. Лабораторні та інструментальні методи обстеження
- •7. Принципи терапії і профілактики.
- •9. Прогноз
- •10. Використана література
- •Предметний покажчик
- •Іменнии покажчик
- •Література
- •Розділ 5. Симптоматологія захворювань крові та органів кровотворення
- •За загальною редакцією д.Мед.Н., проф. А.В. Єпішина Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за терапевтичними хворими
10.4.
Основні клінічні синдроми
521
Пункція
суглоба з дослідженням синовіальної
рідини.
Синовіальна рідина - діалізат плазми,
тому що в ній знаходяться в певній
кількості багато її складників. При РА
та інших хронічних артритах в синовіальній
рідині є рогоцити. Це нейтрофіли, в
цитоплазмі яких є включення, що
складаються із різних імуноглобулінів,
в тому числі РФ. При системному червоному
вовчаку в синовіальній рідині знаходять
Ь-клітини і гематоксилінові тільця.
Діагностичне значення має знаходження
кристалів уратів при подагрі і піро-
фосфатів кальцію при хондрокальцинозі,
загального білка і низки імунологічних
параметрів (РФ, комплемент, фагоцитоз
та ін.).
Поліартритичний
синдром
включає біль, усі ознаки запалення,
деформацію, порушення функції і дані
інструментально-лабораторних досліджень.
До
різних уражень суглобів призводять:
1) дифузні захворювання сполучної
тканини (колагенози); 2) дистрофічно-дегенеративні
ушкодження хрящів суглобів (деформуючий
остеоартроз); 3) гострий реактивний
артрит; 4) специфічний інфекційний
артрит (туберкульоз, сифіліс, гонорея
та ін.); 5) запально- дегенеративні
ушкодження структур суглоба, спричинені
відкладанням у них продуктів патологічного
обміну (обмінні мікрокристалічні
артропатії). Практично у всіх хворих
на системний червоний вовчак виникає
суглобовий синдром (люпус-артрит),
що характеризується розвитком артралгій,
гострого або хронічного поліартриту.
Артралгії бувають асиметричними,
помірної інтенсивності. Вони часто
поєднуються з болем у м'язах і кістках.
Об'єктивно спостерігають згинальні
больові контрактури у великих та
міжфалангових суглобах. Гострий
поліартрит проявляється болючим
набряком та обмеженою гіперемією
ушкоджених суглобів. Переважно
ушкоджуються міжфалангові, промене-
зап'ясткові, колінні та гомілково-ступневі
суглоби. За наявності гострого і підго-
строго перебігу люпус-артриту деформації
суглобів не відзначається. Хронічний
люпус-артрит характеризується тривалим
перебігом із наступним розвитком
необоротних деформацій.
У
хворих на вузликовий періартеріїт
суглобовий синдром проявляється
поліартралгіями, які часто поєднуються
з міалгіями, переважно литкових м'язів;
у хворих на системну склеродермію -
болем у великих суглобах або поліартритом;
при дерматоміозиті - переважно
артралгіями. Біль виникає у багатьох
суглобах, як правило, в дрібних суглобах
кистей і ступень, рідше - в одному або
кількох великих суглобах, наростає
поступово. Рідше процес починається
гостро, з ураження багатьох суглобів.
Для ревматоїдного артриту характерна
ранкова скутість, посилення болю вранці
і зменшення ввечері, вночі, під час сну
і в спокої. Біль посилюється при активних
рухах.
В
початкових стадіях хвороби, коли
переважає виражений ексудативний
компонент, спостерігають припухання
і збільшення об'єму суглоба за рахунок
внутрішньосуглобового випоту і набряку
періартикулярних тканин.10.4. Основні клінічні синдроми
522
Розділ
10. Органи кістково-м'язової системи
Лихоманка
є частим симптомом, що супроводжує
перебіг дифузних уражень сполучної
тканини. її можна спостерігати майже
у всіх хворих на системний червоний
вовчак. Лихоманка у хворих на системну
склеродермію звичайно маловиражена і
до деякої міри відображає гостроту
патологічного процесу.
Підвищення
температури тіла можна спостерігати
у хворих на дерматоміозит у разі
загострення патологічного процесу.
Під час розвитку вузликового
періартеріїту температура частіше
субфебрильна, не знижується під впливом
антибіотиків, але знижується під впливом
ацетилсаліцилової кислоти, бутадіону
та, особливо, глюкокортикоїдних гормонів.
Часто
визначають ревматоїдні вузлики - це
підшкірні утворення круглої форми
від 0,5 до 2-3 см у діаметрі. Вузлики при
пальпації неболючі, щільної консистенції,
рухомі. В багатьох випадках вузлики
можуть розміщуватися субперіостально,
тоді вони нерухомі. Кількість їх різна
- від одного до кількох десятків у одного
хворого. Найчастіше вони локалізуються
на розгинальній поверхні передпліччя
поблизу ліктьових суглобів (верхня
третина передпліччя). Часто виявляються
на зовнішній поверхні проксимальних
міжфалангових і плесне-фалангових
суглобів. Вузлики часто розміщуються
симетрично. Характерна поява ревматоїдних
вузликів у період загострення
захворювання. Під впливом протизапального
лікування, при стиханні процесу вони
зменшуються і можуть зникати повністю.
Ревматоїдні вузлики треба диференціювати
з подагричними тофусами, які є тканинними
скупченнями сечокислих сполук.
Найчастіше
в розгорнутій стадії хвороби відмічаються
зміни суглобів кистей. Ревматоїдну
кисть називають "візитною карткою"
хвороби. Деякі із цих змін мають образні
назви, наприклад, "плавник моржа"
(відхилення пальців кисті в ульнарний
бік внаслідок підвивихів в плесно-фалангових
суглобах, уль- нарна девіація); деформація
пальця у вигляді "лебединої шиї";
деформація пальця типу "гудзикової
петлі", згідно з французькими авторами
(згинальна контрактура проксимального
міжфалангового суглоба і одночасного
перероз- гинання в дистальному
міжфаланговому суглобі).
Міопатичний
синдром.
М'язовий синдром займає центральне
місце в клінічній картині дерматоміозиту.
Характерною та ранньою ознакою його є
біль у м'язах та м'язова слабкість,
особливо в м'язах шиї, плечового пояса
та проксимальних відділів кінцівок.
Об'єктивно відзначають збільшення
ушкоджених м'язів в об'ємі, що зумовлено
набряком, а також ущільнення та болючість
їх при пальпації. При вузликовому
періартеріїті є різкий біль у м'язах
кінцівок, атрофія м'язів, болючість за
ходом нервових стовбурів, рухові і
чутливі розлади, трофічні порушення.
Синдром
Рейно.
Він є найчастішим проявом системної
склеродермії. Це симптомокомплекс, для
якого характерними є раптові похолодання
та побіління пальців рук внаслідок
спазму відповідних артерій. Частіше
виникає у молодих жінок. Одна із причин
його розвитку - це порушення функцій
су- диннорухових центрів, які розташовані
в різних відділах вегетативної нервової
10.4.
Основні клінічні синдроми
523
системи,
друга - це хвороби алергічної природи
з групи колагенозів. Під час встановлення
діагнозу враховують дані детального
розпитування хворого. Результати
огляду (посиніння пальців рук, нерідко
поява пухирів з кров'янистим вмістом,
на місці яких пізніше утворюються
некротичні виразки різної глибини),
пальпації (похолодання пальців рук) та
термографії підтверджують наявність
гіпотермії шкіри пальців рук у період
нападу.
За
умов переважання локалізації судинних
порушень на ногах синдром Рейно іноді
кваліфікується як облітеруючий
ендартеріїт.
Синдром
лімфаденопатії.
Лімфаденопатія - збільшення периферичних
лімфовузлів, спостерігається у хворих
на дифузні захворювання сполучної
тканини (колагенози). Лімфаденопатія
буває у хворих на системну склеродермію,
вузликовий періартеріїт, системний
червоний вовчак.
Для
уточнення діагнозу проводять пункцію
або біопсію лімфатичних вузлів із
наступним мікроскопічним дослідженням
пунктату чи біоптату.