487

Порушення обміну речовин (порушення засвоєння, відтворення та роз­щеплення поживних речовин) виникають при певних захворюваннях - ожирінні, подагрі, цукровому діабеті, атеросклерозі тощо.

Основним будівельним матеріалом клітин, ферментів, гормонів, імуногло- булінів є амінокислоти. У шлунково-кишковому тракті білки, що надходять з їжею, розщеплюються на амінокислоти, з яких у тканинах синтезуються спе­цифічні для даного організму білки.

9.2. Методи клінічного обстеження

Розпитування. Скарги. Ендокринна система відіграє важливу роль у регуляції всіх видів обміну і в першу чергу - вуглеводного, водно-електролітно­го, тому однією з частих скарг хворих є загальна слабість і навіть адинамія.

Адинамія - патогномонічний симптом хронічної недостатності кори над­ниркових залоз. У виражених випадках хворим важко не тільки ходити, але і стояти, жувати, розмовляти. Адинамія характерна і для гіпопітуїтаризму, тире­отоксикозу, цукрового діабету, гіпотиреозу, хвороби !ценко-Кушинга, синдро­му Конна.

Часто на перший план виступають зміни з боку нервової системи. Наприк­лад, при тиреотоксикозі хворого турбує підвищена збудливість, дратівливість, плаксивість. Емоційна лабільність - один з проявів гіперфункції яєчників.

Виражена сонливість буває при синдромі Пархона і захворюваннях гіпо­таламуса, хворобі !ценко-Кушинга, гіпотиреозі.

Часта скарга при ендокринних порушеннях - головний біль, особливо характерний для пухлин гіпофіза, хвороби !ценко-Кушинга, синдрому Конна, тиреотоксикозу. Головний біль, який супроводжується неспокоєм, запаморо­ченням, відчуттям страху, тремтінням тіла, іноді порушенням слуху і зору, характерний для феохромоцитоми.

Нерідкі скарги на біль у ногах, парестезії, корчі литкових м'язів при діабе­тичній полінейропатії. Тягнучий біль у кінцівках спостерігається при акроме­галії, хворобі і синдромі !ценко-Кушинга. Корчі через підвищену нервово-м'язо­ву збудливість спостерігаються при гіпопаратиреозі, при його тяжкому пе- ребізі - корчі м'язів тулуба, діафрагми, обличчя. Відбувається згинання рук у ліктях і променевозап'ястних суглобах, випростовування і зведення пальців ("рука акушера"), ноги при цьому витягуються.

Спрага і часте сечовипускання (поліурія) - провідні симптоми цукрового і нецукрового діабету, акромегалії при пухлинах задньої частки гіпофіза; іноді - патології діенцефальної ділянки.

Зменшення діурезу (олігурія) з високою відносною густиною сечі в по­єднанні з набряками спостерігається при синдромі Пархона. При ендокринній патології часті, хоча і не патогномічні, ознаки порушень серцево-судинної систе­ми. Часто зустрічаються скарги на серцебиття, біль у ділянці серця, які іноді можуть бути причиною діагностичних помилок. Біль в ділянці серця внаслідок

Розділ 9. Органи ендокринної системи й обміну речовин

метаболічних зрушень характерний для клімактеричної кардіопатії, хвороби Іцен- ко-Кушинга, цукрового діабету, тиреотоксикозу. В ряді випадків біль у ділянці серця має стенокардитичний характер. Це більш характерно для гіпотиреозу і цукрового діабету ІІ типу.

Дуже часто у хворих спостерігаються порушення травлення: відчуття голоду при ураженні гіпоталамуса і щитоподібної залози, а у разі недостат­ності надниркових залоз - анорексія з диспепсичними ознаками (нудота, блювання), у хворих на тиреотоксикоз виявляють розлади випорожнень (від рідких, кашкоподібних до закрепу).

Різке схуднення характерне для ураження передньої частки гіпофіза (хвороба Сімондса, або гіпофізарна кахексія), тяжкого перебігу дифузного токсичного зобу.

Практично при всіх ендокринних захворюваннях виникають розлади з боку статевої системи, зокрема, порушується розвиток статевих органів і вторинних статевих ознак, спостерігається зниження статевого потягу (лібідо), потенції, дітородної функції. Можуть порушуватись менструальний цикл, спостерігатись аменорея, відсутність лактації. При багатьох ендокринних захворюваннях є змен­шення (схуднення) або збільшення маси тіла (ожиріння), підшкірної основи та м'язів, зміни кольору шкіри, температури тіла.

Анамнез. Збираючи анамнез життя за загальноприйнятою схемою, треба зважати, що на розвиток ендокринної патології впливають ряд чинників і, на­самперед, спадковість, забруднення довкілля, перенесені захворювання, особли­во інфекційні. Слід звернути увагу на вплив професійних чинників, побуту, радіаційного забруднення (проживання на радіаційно забруднених територіях, лікування з використанням променевої терапії, багаторазові рентгенологічні обстеження). Наявність стресових впливів (психічна травма, раптовий страх, нервове збудження, хвилювання), ожиріння можуть також дати поштовх роз­витку ендокринних захворювань. Іноді вдається виявити невідповідність розу­мового розвитку віку обстежуваного (при вродженому гіпотиреозі).

Об'єктивне обстеження. Огляд. Важливе значення при діагностиці ендокринних порушень має огляд хворого. Нерідко вже при першому по­гляді на хворого можна запідозрити або розпізнати деякі захворювання: базедову хворобу, мікседему, акромегалію, гігантизм, гіпофізарну дистрофію, аддісонову хворобу, нанізм.

Вже при першому огляді можна відмітити зміну поведінки хворого: постійний неспокій у хворого на тиреотоксикоз, і навпаки, флегматичність, малорухомість, апатію і майже повну відсутність міміки при мікседемі. Деяка меланхолійність і загальмованість властива хворим на акромегалію. Депре­сія, часта зміна настрою спостерігається іноді у жінок в клімактеричному періоді, що зумовлене інволюцією статевих залоз.

Змінюється і характер мови хворих: хворим на тиреотоксикоз властива швидка мова, вони постійно перебивають співрозмовника, вставляють реплі­ки. При мікседемі, навпаки, мова повільна, відмічається захриплість голосу, хворі повільно відповідають на запитання, іноді не договорюють фрази до

8.2. Методи клінічного обстеження

489

490

Розділ 9. Органи ендокринної системи й обміну речовин

491

частин брів, в аксилярних ямках є проявом гіпотиреозу; потемніння волосся, помірне випадання його в аксилярних ямках, на лобку - хронічної недостат­ності кори надниркових залоз; тотальне випадання волосся на голові, в акси­лярних ямках, на лобку є важливими ознаками гіпопітуїтаризму, зокрема синд­рому Шихана і хвороби Сімондса. Ріст волосся у чоловіків на лобку за жіно­чим типом (у вигляді трикутника) відмічають при гіпоорхізмі, фемінізації; за чоловічим типом у жінок, особливо в поєднанні з жорсткістю і надмірним ростом волосся на ногах, тулубі, обличчі і випаданням на голові - при хворобі Іценко-Кушинга, кортикостеромі, андростеромі, вірилізуючій пухлині яєчників. Для синдрому Штейна-Левенталя (полікістоз яєчників) характерний ріст во­лосся на обличчі у вигляді шотландської борідки, навколо сосків молочних залоз, на кінцівках і на лобку за чоловічим типом при збереженні жіночого типу будови тіла і непорушеній трофіці шкіри. Розкішний ріст тонкого волосся на голові при слабко розвинутих вторинних статевих ознаках, рідке волосся на верхній губі і підборідді у чоловіків - прояви гіпогонадизму.

Стан шкіри і її придатків. Необхідно звертати увагу на колір шкіри, волосся, наявність на ній елементів висипки. Дифузна бронзова, світло-корич­нева з посиленням кольору на відкритих ділянках, які піддаються інсоляції, на ділянках тертя з одягом (ділянка пояса, зовнішня поверхня ліктьових і колін­них суглобів, рубці, ареола сосків, складки долонь), нерідко в поєднанні з пігмен­тацією слизової оболонки ротової порожнини шкіра є патогномонічним симп­томом хронічної недостатності кори надниркових залоз (хвороба Аддісона). Виражена пігментація ліктів, шиї та інших ділянок шкіри спостерігається при хворобі Іценко-Кушинга; легка пігментація шкіри, частіше навколо очей - при дифузному токсичному зобі.

Множинні аспе уиїдагіз на тулубі, іноді на обличчі можуть бути одним з проявів гіпоестрогенії (під час статевого дозрівання у дівчат), підвищення продукції андрогенів, патології кори надниркових залоз, гіпоталамо-гіпофізар- ної системи. Мармуровість шкіри з вираженим судинним малюнком, багряно- червоний колір, місяцеподібне обличчя, багряно-червоні стрії на тулубі, стег­нах - одна з важливих діагностичних ознак гіперкортицизму (при хворобі Іценко-Кушинга, кортикостеромі, тривалому прийомі глюкокортикоїдів). При розвитку діабетичної ангіопатії шкіра нижніх кінцівок стає блискучою, блідою, холодною на дотик, стоншеною. Іноді відмічають коричневу з різними відтінками пігментацію у вигляді плям (ознака глибокого порушення трофіки). Гіпере- мовану, гарячу на дотик, стончену і вологу шкіру спостерігають при тиреоток­сикозі. Навпаки, холодна, суха, зморшкувата, бліда, щільна, потовщена, старечо­го вигляду шкіра характерна для гіпотиреозу. Нерідко при гіпертиреозі з'яв­ляються і набряки надключичних ділянок, зовнішньої поверхні кистей, гомілок (претибіальна мікседема). При цьому характерна відсутність ямки в місці натискування. Бронзовий відтінок шкіри є ознакою аддісонової хвороби. Змор­шкувата, тонка, суха, дрябла шкіра з жовтуватим відтінком - прояв гіпопітуї­таризму (гіпофізарний нанізм, хвороба Сімондса).

492

Розділ 9. Органи ендокринної системи й обміну речовин