
- •Проф. А.В. Єпішин
- •1.1. Поняття про внутрішні хвороби. Провідні терапевтичні школи. Поняття про захворювання. Місце пропедевтики внутрішніх хвороб у терапевтичній клініці, її предмет і завдання
- •Стражеско м.Д. (1876-1952)
- •Губергріц м.М. (1886-1951)
- •Кончаловський м.П. (1875-1942)
- •1.2. Загальна методологія клінічного діагнозу та деонтологічні проблеми в практиці терапевта
- •Розділ 2. Загальний догляд за хворими і його роль у лікувальному процесі
- •2.1. Обов'язки медичного персоналу у забезпеченні догляду за хворими
- •2.2. Догляд за хворими у приймальному відділенні
- •2.3. Організація роботи терапевтичного відділення. Гігієна хворого
- •2.4. Лікувальне харчування хворих
- •2.5. Термометрія і догляд за хворими з лихоманкою
- •2.6. Методи фізичного впливу на систему кровообігу
- •2.7. Методи застосування лікарських засобів
- •2.8. Загальний і спеціальний догляд за тяжкохворими і агонуючими. Допомога при отруєннях і невідкладних станах
- •2.9. Термінальні стани
- •2.10. Невідкладна допомога при отруєннях та інших невідкладних станах
- •Розділ 3. Клінічні та лабораторно- інструментальні методи дослідження
- •3.1. Клінічне обстеження
- •3.2. Лабораторно-інструментальні методи обстеження
- •4.2. Методи клінічного обстеження
- •4.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Вентиляція легень
- •Показники бронхіальної прохідності
- •Показники легеневого газообміну
- •4.4. Основні клінічні синдроми
- •5.2. Методи клінічного обстеження
- •5.3. Інструментальні та лабораторні методи дослідження
- •ЛллаллалЛгАаАг1
- •5.4. Основні клінічні синдроми
- •6.1. Шлунок, кишечник, підшлункова залоза 6.1.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •Розділ 6. Органи травлення
- •6.1.2. Стравохід Методи клінічного обстеження
- •6.1.3 Шлунок Методи клінічного обстеження
- •6.1.4. Кишечник Методи клінічного обстеження.
- •6.1.5. Підшлункова залоза Методи клінічного обстеження
- •6.2.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •6.2. Печінка і жовчовивідні шляхи (гепатобіліарна система)
- •6.2.2. Методи клінічного обстеження
- •6.2.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •6.2.4. Основні клінічні синдроми
- •Розділ 7. Органи сечовиділення
- •7.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •7.2. Методи клінічного обстеження
- •7.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •7.4. Основні клінічні синдроми
- •Розділ 8. Система крові
- •8.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •8.2. Методи клінічного обстеження
- •8.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •8.4. Основні клінічні синдроми
- •9.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •Розділ 9. Органи ендокринної системи й обміну речовин
- •9.2. Методи клінічного обстеження
- •9.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Інструментальні дослідження
- •9.4. Основні клінічні синдроми
- •10.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •10.2. Методи клінічного обстеження
- •10.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Інструментальні дослідження
- •10.4. Основні клінічні синдроми
- •11.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •11.2. Методи клінічного обстеження
- •11.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Інструментальні методи дослідження
- •Спеціальна частина
- •Розділ 1. Симптоматологія захворювань органів дихання
- •1.1. Гострий бронхіт
- •1.2. Хронічний бронхіт
- •1.3. Бронхоектатична хвороба
- •1.4. Бронхіальна астма
- •1.5. Пневмонія
- •1.6. Емфізема легень
- •1.7 Пневмосклероз
- •1.8. Рак легень
- •1.9. Плеврит
- •1.10. Загальний догляд за хворими при захворюваннях органів дихання
- •Розділ 2. Симптоматологія захворювань серцево- судинної системи
- •2.1. Набуті вади серця
- •2.1.1. Недостатність мітрального (двостулкового) клапана
- •2.1.2. Звуження лівого атріовентрикулярного отвору
- •2.1.3. Недостатність клапана аорти
- •2.1.4. Звуження гирла аорти
- •2.2. Гіпертонічна хвороба
- •2.3. Ішемічна хвороба серця
- •2.3.1. Стенокардія
- •2.3.2. Інфаркт міокарда
- •2.4. Догляд за хворими із захворюваннями і функціональними порушеннями органів кровообігу
- •3.1. Основні захворювання шлунка, кишечника та підшлункової залози
- •3.1.1. Гастрити
- •3.1.2.Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки
- •3.1.3. Рак шлунка
- •3.1.4. Хронічний ентерит
- •3.1.5.Хронічний коліт
- •3.1.6. Хронічний панкреатит
- •3.2. Симптоматологія захворювань печінки і жовчовивідних шляхів
- •3.2.1. Хронічні гепатити
- •3.2.2. Цироз печінки
- •3.2.3. Холецистит
- •3.2.4. Холангіт
- •3.3. Загальний і спеціальний догляд за хворими із
- •Розділ 4. Симптоматологія захворювань сечовивідної системи
- •4.1. Гломерулонефрити
- •4.2. Пієлонефрит
- •4.3. Загальний і спеціальний догляд за хворими із захворюваннями сечової системи
- •Розділ 5. Симптоматологія захворювань крові та органів кровотворення
- •5.1. Гостра постгеморагічна анемія
- •5.2. Залізо дефіцитна анемія
- •5.3. В12 та фолієводефіцитні анемії
- •5.4. Лейкози
- •5.5. Еритремія
- •5.6. Лімфогранулематоз
- •5.7. Геморагічні діатези
- •5.8. Догляд за хворими із захворюваннями крові та кровотворних органів
- •6.1. Цукровий діабет
- •6.2. Дифузний токсичний зоб
- •Набряк обличчя.
- •6.3. Гіпотиреоз
- •6.4. Хвороба аддісона
- •6.5. Ожиріння
- •6.6. Догляд за хворими із захворюваннями ендокринних органів та обміну речовин
- •Розділ 7. Симптоматологія захворювань опорно-рухового апарату
- •7.1. Ревматоїдний поліартрит
- •7.2. Подагра
- •7.3. Ревматизм
- •7.4. Догляд за хворими із захворюваннями опорно- рухового апарату
- •8.1. Анафілактичний шок
- •8.2. Кропив'янка
- •8.3. Набряк квінке
- •8.4. Сінна лихоманка
- •Синдром лайєлла
- •Догляд за хворими із алергічними захворюваннями
- •Додатки Додаток 1
- •1. Розпитування хворого (іпіеггодаііо)
- •Кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб
- •Історія хвороби
- •2. Об'єктивне обстеження хворого (зіаіиз ргаезепз оЬіесііюиз)
- •3. Попередній діагноз з виділенням основних синдромів
- •4. Лабораторні та інструментальні методи обстеження
- •7. Принципи терапії і профілактики.
- •9. Прогноз
- •10. Використана література
- •Предметний покажчик
- •Іменнии покажчик
- •Література
- •Розділ 5. Симптоматологія захворювань крові та органів кровотворення
- •За загальною редакцією д.Мед.Н., проф. А.В. Єпішина Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за терапевтичними хворими
8.2.
Методи клінічного обстеження
487
Порушення
обміну речовин (порушення засвоєння,
відтворення та розщеплення поживних
речовин) виникають при певних захворюваннях
- ожирінні, подагрі, цукровому діабеті,
атеросклерозі тощо.
Основним
будівельним матеріалом клітин, ферментів,
гормонів, імуногло- булінів є амінокислоти.
У шлунково-кишковому тракті білки, що
надходять з їжею, розщеплюються на
амінокислоти, з яких у тканинах
синтезуються специфічні для даного
організму білки.
Розпитування.
Скарги.
Ендокринна система відіграє важливу
роль у регуляції всіх видів обміну і в
першу чергу - вуглеводного,
водно-електролітного, тому однією
з частих скарг хворих є загальна слабість
і навіть адинамія.
Адинамія
- патогномонічний симптом хронічної
недостатності кори надниркових
залоз. У виражених випадках хворим
важко не тільки ходити, але і стояти,
жувати, розмовляти. Адинамія характерна
і для гіпопітуїтаризму, тиреотоксикозу,
цукрового діабету, гіпотиреозу, хвороби
!ценко-Кушинга, синдрому Конна.
Часто
на перший план виступають зміни з боку
нервової системи. Наприклад, при
тиреотоксикозі хворого турбує підвищена
збудливість, дратівливість, плаксивість.
Емоційна лабільність - один з проявів
гіперфункції яєчників.
Виражена
сонливість буває при синдромі Пархона
і захворюваннях гіпоталамуса, хворобі
!ценко-Кушинга, гіпотиреозі.
Часта
скарга при ендокринних порушеннях -
головний біль, особливо характерний
для пухлин гіпофіза, хвороби !ценко-Кушинга,
синдрому Конна, тиреотоксикозу. Головний
біль, який супроводжується неспокоєм,
запамороченням, відчуттям страху,
тремтінням тіла, іноді порушенням слуху
і зору, характерний для феохромоцитоми.
Нерідкі
скарги на біль у ногах, парестезії,
корчі литкових м'язів при діабетичній
полінейропатії. Тягнучий біль у кінцівках
спостерігається при акромегалії,
хворобі і синдромі !ценко-Кушинга. Корчі
через підвищену нервово-м'язову
збудливість спостерігаються при
гіпопаратиреозі, при його тяжкому пе-
ребізі - корчі м'язів тулуба, діафрагми,
обличчя. Відбувається згинання рук у
ліктях і променевозап'ястних суглобах,
випростовування і зведення пальців
("рука акушера"), ноги при цьому
витягуються.
Спрага
і часте сечовипускання (поліурія) -
провідні симптоми цукрового і нецукрового
діабету, акромегалії при пухлинах
задньої частки гіпофіза; іноді - патології
діенцефальної ділянки.
Зменшення
діурезу (олігурія) з високою відносною
густиною сечі в поєднанні з набряками
спостерігається при синдромі Пархона.
При ендокринній патології часті, хоча
і не патогномічні, ознаки порушень
серцево-судинної системи. Часто
зустрічаються скарги на серцебиття,
біль у ділянці серця, які іноді можуть
бути причиною діагностичних помилок.
Біль в ділянці серця внаслідок9.2. Методи клінічного обстеження
488
Розділ
9. Органи ендокринної системи й обміну
речовин
метаболічних
зрушень характерний для клімактеричної
кардіопатії, хвороби Іцен- ко-Кушинга,
цукрового діабету, тиреотоксикозу. В
ряді випадків біль у ділянці серця має
стенокардитичний характер. Це більш
характерно для гіпотиреозу і цукрового
діабету ІІ типу.
Дуже
часто у хворих спостерігаються порушення
травлення: відчуття голоду при ураженні
гіпоталамуса і щитоподібної залози, а
у разі недостатності надниркових
залоз - анорексія з диспепсичними
ознаками (нудота, блювання), у хворих
на тиреотоксикоз виявляють розлади
випорожнень (від рідких, кашкоподібних
до закрепу).
Різке
схуднення характерне для ураження
передньої частки гіпофіза (хвороба
Сімондса, або гіпофізарна кахексія),
тяжкого перебігу дифузного токсичного
зобу.
Практично
при всіх ендокринних захворюваннях
виникають розлади з боку статевої
системи, зокрема, порушується розвиток
статевих органів і вторинних статевих
ознак, спостерігається зниження
статевого потягу (лібідо), потенції,
дітородної функції. Можуть порушуватись
менструальний цикл, спостерігатись
аменорея, відсутність лактації. При
багатьох ендокринних захворюваннях є
зменшення (схуднення) або збільшення
маси тіла (ожиріння), підшкірної основи
та м'язів, зміни кольору шкіри, температури
тіла.
Анамнез.
Збираючи анамнез життя за загальноприйнятою
схемою, треба зважати, що на розвиток
ендокринної патології впливають ряд
чинників і, насамперед, спадковість,
забруднення довкілля, перенесені
захворювання, особливо інфекційні.
Слід звернути увагу на вплив професійних
чинників, побуту, радіаційного забруднення
(проживання на радіаційно забруднених
територіях, лікування з використанням
променевої терапії, багаторазові
рентгенологічні обстеження). Наявність
стресових впливів (психічна травма,
раптовий страх, нервове збудження,
хвилювання), ожиріння можуть також дати
поштовх розвитку ендокринних
захворювань. Іноді вдається виявити
невідповідність розумового розвитку
віку обстежуваного (при вродженому
гіпотиреозі).
Об'єктивне
обстеження. Огляд.
Важливе значення при діагностиці
ендокринних порушень має огляд хворого.
Нерідко вже при першому погляді на
хворого можна запідозрити або розпізнати
деякі захворювання: базедову хворобу,
мікседему, акромегалію, гігантизм,
гіпофізарну дистрофію, аддісонову
хворобу, нанізм.
Вже
при першому огляді можна відмітити
зміну поведінки хворого: постійний
неспокій у хворого на тиреотоксикоз,
і навпаки, флегматичність, малорухомість,
апатію і майже повну відсутність міміки
при мікседемі. Деяка меланхолійність
і загальмованість властива хворим на
акромегалію. Депресія, часта зміна
настрою спостерігається іноді у жінок
в клімактеричному періоді, що зумовлене
інволюцією статевих залоз.
Змінюється
і характер мови хворих: хворим на
тиреотоксикоз властива швидка мова,
вони постійно перебивають співрозмовника,
вставляють репліки. При мікседемі,
навпаки, мова повільна, відмічається
захриплість голосу, хворі повільно
відповідають на запитання, іноді не
договорюють фрази до
кінця.
Звертає на себе увагу надмірно гучний
голос у хворих на акромега-
лію
і високий дитячий однотонний голос при
євнухоїдизмі.
При
подальшому огляді треба звертати увагу
на такі ознаки:
Зріст
тіла, розміри і співвідношення окремих
його частин.
Значні
відхилення
в зрості повинні спрямувати пошук
лікаря на порушення функції
гіпофіза,
статевих або зобної залоз (рис.9.2).
Гігантський
ріст (більше 195 см) залежить від
гіперфункції передньої
частки
гіпофіза (акромегалічний гігантизм)
або від випадання функції стате-
вих
залоз і вторинного посилення функції
гіпофіза (євнухоїдний гігантизм).
Карликовий
зріст (менше 135 см) може мати різноманітний
патогенез і ділиться
на
дві великі групи: пропорційний і
непропорційний. З ендокринно зумовле-
них
форм карликового зросту найбільш чітко
окреслені гіпофізарна форма -
збереження
дитячих пропорцій тіла - значне вкорочення
рук і ніг, недорозви-
ток
статевих органів, відсутність вторинних
статевих ознак, психіка відповідає
вікові
- і тиреогенна - та сама загальна картина,
але з явищами мікседеми і
різкого
відставання у психічному розвитку, аж
до повного ідіотизму.
Збереження
або порушення пропорційності окремих
частин тіла і наявність
інших
характерних ознак дозволяють уточнити
патогенез порушення зросту.
Так,
наприклад, непропорційне збільшення
дисталь-
них
частин тіла (ніс, губи, підборіддя, кисті
рук, ступні)
будуть
свідчити про ураження ацидофільною
адено-
мою
передньої частки гіпофіза (акромегалія)
після
закриття
епіфізарних зон росту. Відставання
розвит-
ку
лицевої частину черепа від мозкової
відбувається
при
вродженому або набутому в ранньому
дитинстві
гіпотиреозі.
Вкорочення V пальця може бути про-
явом
гіпотиреозу або гіпофункції
гіпоталамо-гіпофі-
зарної
системи. Діагностичну інформацію дає
оцінка
форми
грудної клітки: широка, коротка,
бочкоподіб-
на
- при хворобі Іценко-Кушинга, широка
висока -
при
акромегалії, плоска з далеко розміщеними
со-
сками
і недорозвинутими молочними залозами
- при
синдромі
Шерешевського-Тернера. Відсутність
мо-
лочних
залоз, атрофія або гіпоплазія їх виникає
при
гіпооваризмі,
гіпофункції аденогіпофіза.
Гіперплазія
залозистої
тканини, збільшення грудних залоз у
чо-
ловіків
спостерігається при синдромі
Клайнфельте-
ра,
фемінізуючих пухлинах яєчок, патології
гіпотала-
муса
і гіпофіза.
Стан
живлення хворих і особливості розпо-
Рис
9 2
Гіпофізарний
ділу підшкірної жирової клітковини.
Ожиріння
нанізм
у хворо-
найчастіше пов'язане з ендокринними
порушення-
го
22 років.
ми. Розподіл жиру в підшкірній основі
в типових
8.2.
Методи клінічного обстеження
489
місцях
дає можливість ближче підійти до
патогенетичного діагнозу ендокрин-
ного
ожиріння: переважне відкладання жиру
в ділянці тазового пояса (нижня
частина
живота, сідниці, стегна) і на грудях
характерне для гіпофізарного і
статевого
ожиріння, більш або менш рівномірний
розподіл жиру по всьому
тілу
буде говорити про тиреогенне ожиріння.
Відкладання жиру в ділянці
плечей,
таза, вертлюгів, лобка є вторинними
статевими ознаками у жінок. Та-
кий
розподіл жиру у чоловіків спостерігається
при гіпоорхізмі, фемінізації.
Зменшення
жирових відкладень в цих місцях у жінок
і поява його в ділянці
грудей,
поперекової ділянки, шиї, обличчя,
живота свідчить про маскулінізацію.
Рівномірне,
пропорційне відкладання жиру властиве
аліментарному ожирінню.
При
ендокринній патології воно, як правило,
нерівномірне. Прикладом ожирін-
ня
на грунті ендокриної дисфункції є
ожиріння типу адипозо-генітальної
дис-
трофії
(гіізігорЬіа агіірозо-депііаііз)
(рис.9.3) в поєднанні з статевим
недороз-
витком.
Причиною цього вважають порушеня з
боку гіпофіза, центрів про-
міжного
мозку, дисфункції статевих залоз.
Відбувається нерівномірне
відкладання
жиру в різних частинах тіла, наприклад,
тільки на стегнах або
тільки
в ділянці грудних залоз. Церебральному
або гіпоталамічному ожирін-
ню
властива значна повнота всього тіла,
шиї, обличчя, відкладання жиру в
ділянці
VII шийного хребця, значне збільшення
молочних залоз за рахунок
жиру,
великий звисаючий живіт при менш
вираженій повноті передпліч, гомі-
лок,
кистей і ступень. Про гіперкортицизм
(хвороба !ценко-Кушинга, синдром
Кушинга)
свідчить місяцеподіб-
не,
багрово-червоне обличчя, ко-
ротка
товста шия, значне відкла-
дання
жиру в ділянці плечово-
го
пояса, VII шийного хребця,
тулуба,
особливо в ділянці по-
переку
при тонких кінцівках,
атрофії
м'язів сідниць без по-
мітного
відкладання жиру в
ділянці
таза і стегон і багрово-
червоні
ціанотичні атрофічні по-
лоси
(стрії) на шкірі живота,
плечей,
грудей, стегон. Вираже-
на
прогресуюча втрата ваги при
звичайному
для хворого харчу-
ванні
відмічається при тиреоток-
сикозі,
цукровому діабеті або ви-
паданні
функції гіпофіза (хворо-
ба
Сімондса).
Волосяний
покрив тіла.
Рис.
9.3.
Адипозо-генітальна дистрофія у хво-
Сухе, ламке волосся, випадання
рого
юнака. його
на голові, в ділянці зовнішніх
490
Розділ
9. Органи ендокринної системи й обміну
речовин
8.2.
Методи клінічного обстеження
491
частин
брів, в аксилярних ямках є проявом
гіпотиреозу; потемніння волосся, помірне
випадання його в аксилярних ямках, на
лобку - хронічної недостатності кори
надниркових залоз; тотальне випадання
волосся на голові, в аксилярних
ямках, на лобку є важливими ознаками
гіпопітуїтаризму, зокрема синдрому
Шихана і хвороби Сімондса. Ріст волосся
у чоловіків на лобку за жіночим типом
(у вигляді трикутника) відмічають при
гіпоорхізмі, фемінізації; за чоловічим
типом у жінок, особливо в поєднанні з
жорсткістю і надмірним ростом волосся
на ногах, тулубі, обличчі і випаданням
на голові - при хворобі Іценко-Кушинга,
кортикостеромі, андростеромі, вірилізуючій
пухлині яєчників. Для синдрому
Штейна-Левенталя (полікістоз яєчників)
характерний ріст волосся на обличчі
у вигляді шотландської борідки, навколо
сосків молочних залоз, на кінцівках і
на лобку за чоловічим типом при збереженні
жіночого типу будови тіла і непорушеній
трофіці шкіри. Розкішний ріст тонкого
волосся на голові при слабко розвинутих
вторинних статевих ознаках, рідке
волосся на верхній губі і підборідді
у чоловіків - прояви гіпогонадизму.
Стан
шкіри і її придатків.
Необхідно звертати увагу на колір
шкіри, волосся, наявність на ній елементів
висипки. Дифузна бронзова, світло-коричнева
з посиленням кольору на відкритих
ділянках, які піддаються інсоляції, на
ділянках тертя з одягом (ділянка пояса,
зовнішня поверхня ліктьових і колінних
суглобів, рубці, ареола сосків, складки
долонь), нерідко в поєднанні з пігментацією
слизової оболонки ротової порожнини
шкіра є патогномонічним симптомом
хронічної недостатності кори надниркових
залоз (хвороба Аддісона). Виражена
пігментація ліктів, шиї та інших ділянок
шкіри спостерігається при хворобі
Іценко-Кушинга; легка пігментація
шкіри, частіше навколо очей - при
дифузному токсичному зобі.
Множинні
аспе уиїдагіз на тулубі, іноді на обличчі
можуть бути одним з проявів гіпоестрогенії
(під час статевого дозрівання у дівчат),
підвищення продукції андрогенів,
патології кори надниркових залоз,
гіпоталамо-гіпофізар- ної системи.
Мармуровість шкіри з вираженим судинним
малюнком, багряно- червоний колір,
місяцеподібне обличчя, багряно-червоні
стрії на тулубі, стегнах - одна з
важливих діагностичних ознак
гіперкортицизму (при хворобі
Іценко-Кушинга, кортикостеромі, тривалому
прийомі глюкокортикоїдів). При розвитку
діабетичної ангіопатії шкіра нижніх
кінцівок стає блискучою, блідою, холодною
на дотик, стоншеною. Іноді відмічають
коричневу з різними відтінками
пігментацію у вигляді плям (ознака
глибокого порушення трофіки). Гіпере-
мовану, гарячу на дотик, стончену і
вологу шкіру спостерігають при
тиреотоксикозі. Навпаки, холодна,
суха, зморшкувата, бліда, щільна,
потовщена, старечого вигляду шкіра
характерна для гіпотиреозу. Нерідко
при гіпертиреозі з'являються і
набряки надключичних ділянок, зовнішньої
поверхні кистей, гомілок (претибіальна
мікседема). При цьому характерна
відсутність ямки в місці натискування.
Бронзовий відтінок шкіри є ознакою
аддісонової хвороби. Зморшкувата,
тонка, суха, дрябла шкіра з жовтуватим
відтінком - прояв гіпопітуїтаризму
(гіпофізарний нанізм, хвороба Сімондса).
Огляд
обличчя.
Амімічне, зі звуженими очними щілинами
обличчя ха-
рактерне
для гіпотиреозу, сухе обличчя з
атрофованими м'язами - для гіпо-
пітуїтаризму.
При дифузному токсичному зобі нерідко
спостерігають ряд
очних
симптомів, які визначаються як при
загальному огляді, так і при спеці-
альному
обстеженні: блиск очей, витрішкуватість
(екзофтальм, як правило,
двобічний),
симптом Дельрімпля - широкі очні щілини
(вираз гніву, здиву-
вання),
симптом Штельвага (рідке кліпання),
симптом Кохера - відставання
(ретракція)
верхньої повіки при швидкій зміні
погляду, в результаті чого
між
верхньою повікою і райдужною оболонкою
утворюється біла смужка
склер,
симптом Грефе - відставання верхньої
повіки від райдужної оболонки
при
русі очних яблук вниз (при фіксованому
погляді на предметі (олівець,
палець
лікаря), який рухається вниз), порушення
конвергенції очних яблук:
при
русі предмета в напрямку кінчика носа
очні яблука спочатку конвергу-
ють
(сходяться), а потім швидко повертаються
в попередній стан (симптом
Мебіуса),
дрібний тремор закритих повік (симптом
Розенбаха), неможливість
наморщити
лоб при погляді догори (симптом Доффруа).
Пальпація.
За допомогою пальпації можна дослідити
щитоподібну і
статеві
залози. При цьому визначають їх величину,
щільність, рівномірність
або
нерівномірність консистенції
(вузлуватість), болючість тощо.
Збільшення
щитоподібної
залози спостерігається при тиреотоксикозі,
спорадичному або
ендемічному
зобі, запальних її захворюваннях,
новоутвореннях. При запаль-
них
захворюваннях (тиреоїдити, струміти)
залоза помірно щільна, болюча, віднос-
но
швидко збільшується, при зобі Хашимото
- дифузно збільшена, щільна;
дифузно
збільшена, кам'янистої твердості -
при
зобі
Ріделя; щільна, нерівномірно збільшена,
з
нечіткими
контурами, іноді з тяжами, які пов'я-
зують
її з навколишніми тканинами - при
зло-
якісних
новоутвореннях. При ендемічному
чи
спорадичному
зобі, тиреотоксикозі щитоподіб-
на
залоза еластична або помірно щільна,
з глад-
кою,
рівною поверхнею, рухома.
Пальпація
щитоподібної залози може бути
моно-
і бімануальною (рис. 9.4). При
бімануальній
пальпації
чотири зігнутих пальці обох рук
розта-
шовують
за заднім краєм груднино-ключично-со-
скового
м'яза, а великий палець - перед його
переднім
краєм. Під час пальпації хворому
пропо-
нують
виконати ковтальні рухи, під час яких
щи-
топодібна
залоза рухається разом з гортанню
і
переміщується
під пальцями лікаря.
Огляд
і пальпація зовнішніх і внутрішніх
Рис.
9.4.
Пальпація щито-
статевих органів має особливе значення
в діаг-
п°дібної
залози.
ностиці захворювань статевих залоз.
При ог-
492
Розділ
9. Органи ендокринної системи й обміну
речовин