3. Відповідальність за порушення законодавства

про оплату праці

Статтею 35 Закону "Про оплату праці" встановлено перелік органів, які провадять контроль за додержанням законодавства про оплату праці. До них належать Мініс­терство праці та соціальної політики Украї­ни та його органи; фінансові органи; органи Державної податкової інспекції; професійні спілки та інші органи (організації), що пред­ставляють інтереси найманих працівників.

Вищий нагляд за додержанням законо­давства про оплату праці провадять Гене­ральний прокурор України і підпорядко­вані йому прокурори.

Територіальні державні інспекції праці, що входять до складу Міністерства праці та соціальної політики України, під час кожної перевірки провадять контроль за додержанням роботодавцями зазначе­них мінімальних гарантій з оплати праці.

Зокрема, впродовж 2005 р. територі­альні державні інспекції праці перевірили 32 тис. підприємств з питань додержання мінімальних гарантій з оплати праці, з яких на кожному п'ятому не дотримано норм щодо розміру мінімальної заробітної плати. Найбільше порушень виявлено на підприємствах агропромислового комп­лексу (3 319 підприємств), промисловості (343), в будівництві (208), в оптовій та роз­дрібній торгівлі (553), транспортній галузі (119), інших підприємствах (804).

Норм генеральної, галузевих угод що­до мінімального розміру тарифної ставки робітника першого розряду не додержа­но на 5461 підприємстві, щодо міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці — на 3501 підприємстві.

Відповідно до ст. 36 Закону України „Про оплату праці” за порушення законодавства про оплату праці винні посадові особи притягуються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної, кримінальної відповідальності[1]. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №542 від 9 червня 1997 р. за невиконання підприємством зобов’язань щодо виплати зарплати працівникам, недотримання графіка погашення заборгованості з зарплати, а також згідно зі п.1-1 ст.41 КЗпП за винні дії, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно, керівник підприємства, установи, організації може бути звільнений з посади з достроковим розірванням контракту.

Стаття 134 Кодексу Законів про Працю України передбачає повну матеріальну відповідальність керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності, винного у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством[1].

Кодексом України про адміністративні правопорушення за порушення вимог законодавства про працю передбачена адміністративна відповідальність посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, яким надано право прийняття на роботу громадян, у вигляді штрафу від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 41 КпАП).

Порушення чи невиконання зобов’язань щодо колективного договору, угоди особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки, або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 41-2 КпАП).

За грубе порушення законодавства про працю відповідно до ст. 133 КК України посадові особи притягуються до кримінальної відповідальності — виправні роботи на строк до 1 року або позбавлення права займати певні посади на строк до 3 років.

При звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник не працював у день звільнення, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення працівником вимоги про розрахунок. При виникненні спору в усякому випадку має бути виплачена неоспорювана частина зарплати.

Згідно зі ст. 117 КЗпП власник підприємства повинен виплатити звільненому працівникові його середній заробіток за весь час затримки зарплати з вини власника по день фактичного розрахунку. У випадку, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір заборгованості зменшується на суму зарплати, одержаної за новим місцем роботи[8].

Таким чином, відповідно до ст. 36 Закону України „Про оплату праці” за порушення законодавства про оплату праці винні посадові особи притягуються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної, кримінальної відповідальності згідно чинного законодавства.

Список рекомендованої літератури:

Нормативно – правова:

1. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами (за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 серпня 2000р.) / Відп. Ред.. О. П. Товстенько.-К.: Хрінком Інтер, 2000 р.

2. Закон України “Про оплату праці” від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР

3. Закон України «Про компенсацiю громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строкiв їх виплати» вiд 19.10.2000 р. 2050-ІІІ

4. Указ Президента України «Про Концепцію дальшого реформування оплати праці в Україні» від 25 грудня 2000 р. М21375-2000

5. Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України «Про умови i розмiри оплати працi працiвникiв пiдприємств та органiзацiй, що дотуються з бюджету» вiд 31 серпня 1997 р. № 948

6. Постанова Кабiнету Мiнстрiв України від 21.02.2001р. №159 (з урахуванням змiн, внесених постановами Кабiнету Мiнiстрiв України від 09.08.2001р. № 958 і вiд 31.03.2003р. № 430) «Про порядок проведення компенсації працiвникам втрати частини доходiв у зв’язку з порушенням строкiв їх виплати»

7. Постанова Кабінету Мiнiстрiв України «Про регулювання фондів оплати праці працiвникiв пiдприємств-монополiстiв» від 5 травня 1997 р. № 428

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 р. № 13

9. Міжнародна Конвенцiя Органiзацii Працi «Про охорону заробiтної плати» від 1949 р. № 95

10. Науково-практичний коментар до законодавства про працю України/

Б. С. Стичинський, І. В. Зуб, В. Г. Ротань.-2-ге вид., доп. І перероб.-К.: А.С.К., 2001

Спеціальна:

11. Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої.-К.: Т-во»Знання»;КОО, 2000

12. Гнибід І. Проблеми індексації грошових доходів населення як складової частини соціального захисту // Праця і зарплата.-1998. -№ 16

13. Ломанов І. Захист заробітної плати: зарубіжний досвід і пропозиції щодо його впровадження в Україні // Праця і зарплата.- 2004. - № 7

14. Макконел К. Р. Економіка. —Навч. посіб. М.: 1992. — Т. 2. — С. 156. 317

15. Прокопенко В. I. Трудове право України: Підручник. — X.: Фірма «Консум», 1998 c.351-359

16.Трудове право України Навчальний посібник.За ред.П.Д. Пилипенка-К Істина 2005

17. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254 К/ВР-96 ст 43