1.2. Державне регулювання заробітної плати

Законом України «Про оплату праці» передбачено два види регулювання заробiтної плати: державне та договiрне.

Основним напрямом вдосконалення системи заробiтної плати є досягнення оптимального спiввiдношення мiж цими двома видами. Одним iз основних завдань реформування оплати працi названо удосконалення механiзмiв державного i колективно-договiрного регулювання оплати працi [2].

Держава через механiзм централiзованого регулювання забезпечує єдинi правовi засади оплати працi основної частини найманих працiвникiв за такими напрямами: встановлення мiнiмальної заробiтної плати, визначення її структури, впровадження певних форм оплати робочої сили, iндекеацiя заробiтної плати i здiйснення заходiв з метою запобiгання її зростання [4].

Мiнiмальна заробiтна плата є державною соцiальною гарантiєю, обов’язковою на всiй територiї України для пiдприємств усiх форм власностi i господарювання. Стаття 3 Закону «Про оплату працi» визначає її як законодавче встановлений розмiр заробiтної плати за просту, неквалiфiковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працiвником мiсячну, погодинну норму працi (обсяг робiт).

При визначеннi розмiру мiнiмальної заробiтної плати враховуються:

• вартiсна величина мiнiмального спожинчого бюджету;

• загальний рiвень середньої заробiтної плати;

• продуктивнiсть працi, рiвень зайнятостi та iншi економiчнi умови.

Розмiр мiнiмальної заробiтної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабiнету Мiнiстрiв України, як правило, один раз на рiк пiд час затвердження державного бюджету України. Однак такий порядок нерiдко порушується самою ж Верховною Радою України, яка може переглядати розмiр мінімальної заробітної плати i декiлька разiв на рiк.

З 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, а з 1 грудня 2005 року - 282 гривні на місяць. З 1 січня 2005 року збереження міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень в оплаті праці працівників бюджетної сфери виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 262 гривні, а з 1 грудня 2005 року - виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 282 гривні.

При затвердженнi мiнiмальної заробiтної плати держава переслiдує мету гарантувати працiвниковi мiнiмальний рiвень, який не може бути пониженим нi особисто роботодавцем, нi угодою сторiн, якщо працiвник повнiстю вiдпрацював норму працi i виконав свої трудовi обовязки. Закон передбачає, що у разi, коли працiвниковi, який виконав мiсячну (годинну) норму працi, нарахована заробiтна плата нижча законодавче встановленого розмiру мiнiмальної заробiтної плати, підприємство проводить доплату до її рівня. Цим самим забезпечується гарантований рiвень заробiтної плати у розмiрi не нижче мiнiмальної.

Розмiр мiнiмальної заробiтної плати береться до уваги також при формуваннi тарифної сiтки. Законодавством передбачено, що тарифна ставка робiткика першого розряду встановлюється у розмiрi, не нижчому нiж визначений генеральною (галузевою) угодою. А оскiльки цими угодами не можна встановлювати нижчi умови оплати працi, нiж це передбачено чинним законодавством, то зрозумiло, що тарифна ставка робiтника першого розряду з урахуванням доплат, передбачених законодавством, не може бути нижчою за розмiр мiнiмалъної заробiтної плати.

Як компенсацiю за роботу при вiдхиленнi вiд нормальних умов працi законодавство передбачає вiдповiднi доплати понад тарифну ставку або посадовий оклад. Такi доплати є своєрiдними гарантiями оплати працi, оскiлъки вони дозволяють диференцiювати заробiтну плату залежно вiд умов працi.

До сфери державного регулювання вiднесено також встановлення норм оплати працi у надурочний час, у святковi, неробочi та вихiднi днi, у нiчний час, за час простою, що мав мiсце не з вини працiвника, при виготовленнi продукцiї, що виявилася браком не з вини працiвника. Зокрема, у останньому випадку мiсячна заробiтна плата працiвника не може бути нижчою вiд двох третин тарифної ставки (окладу).

Держава гарантує працiвникам молодшим 18 рокiв при скороченiй тривалостi робочого часу виплату заробiтної плати у такому ж розмiрi, як дорослим працiвникам вiдповiдних категорiй при повнiй тривалостi щоденної роботи. Оплата працi учнiв загальноосвiтнiх шкiл, професiйнотехнiчних i середнiх спецiальних нанчальних закладiв, якi працюють у вiльний вiд нанчання час, проводиться пропорцiйно вiдпрацьованому часу. Тарифнi ставки i посадовi оклади таким прадiвникам пiдвишуються на 25 вiдсоткiв [1]. До зазначених працiвникiв вiдносяться громадяни, якi постiйно працюють на теряторії населеного пункту, якому надано статус гiрського, незалежно вiд того, чи проживають вони в ньому чи нi.

Державне регулювання заробiтної плати охоплює також встановлення умов i розмiрiв оплати працi керiвникiв пiдприємств, заснованих на державнiй i комунальнiй власностi. Воно визначається згiдно з постановою Кабiнету Мiністрiв України «Про умови i розмiри оплати працi керiвникiв пiдприємств, заснованих на державнiй (комунальнiй) власностi, та об’єднань державних пiдприємств» вiд 19 травня 1999 р. № 859.

Заробiтна плата працiвникiв установ i органiзацiй, що фiнансуються з бюджету, здiйснюєтъся на пiдставi законодавчих та iнших нормативних актiв України, генеральних, галузевих, регiональних угод, колекгивних договорiв у межах бюджетних асигнувань та iнших позабюджетних доходiв. Державному регулюванню пiдлягає також заробiтна плата працiвникiв органiв виконанчої влади та мiсцевого самоврядування, суду, прокуратури, митної та податкової служб.

До сфери державного регулювання вiднесено також встановлення умов i розмiрiв оплати працi працiвникiв, установ, органiзацiй, що отримують з бюджету дотацiї. Згiдно з постановою Кабiнету Мiнiстрiв України «Про умови i розмiри оплати працi працiвникiв пiдприємств та органiзацiй, що дотуються з бюджету» вiд 31 серпня 1997 р. № 948 форми i системи оплати працi, норми працi, розцiнки, тарифнi сiтки, схеми посадових окладiв, умови запровадження та розмiри надбавок, доплат, премiй, винагород та iнших заохочувальних, компенсацiйних i гарантiйних виплат працивникiв зазначених пiдприємств i органiзацiй встановлюються у колективному договорi з дотриманням умов, розмiрiв i норм, передбачених законодавством.

Держава регулює фонд оплати працi пiдприємств-монополiстiв з метою недопущення штучного пiдвищення заробiтної плати. Запроваджено регулювання фондiв оплати працi працiвникiв зазначних пiдприємств. Таке регулювання здiйснюється шляхом щомiсячного внесення до бюджету платежiв iз сум перевищення фактичного фонду оплати працi порiвняно з його розрахунковою величиною [5]. Затверджено «Перелiк пiдприсмств- монополiстiв, щодо яких запроваджується регулювання фондiв оплати працi» спiльним наказом Мiнiстерства економiки, державного комiтету статистики, Антимонопольного комiтету України вiд 29 грудня 1999 р. № 16О/422/1б.

Держава також регулює порядок обчислення середньої заробiтної плати для рiзноманiтних виплат, зокрема, для оплати вiдпусток, для нарахування гарантiйних i компенсацiйних виплат тощо. Такий порядок ухвалено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 8 лютого 1995 р. № 1ОО. Вiн не поширюється на випадки обчислення середньої заробiтної плати для призначення пенсiй, а також при вiдшкодуваннi шкоди, заподiяної працiвникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обовязкiв.