50. Правовий режим земель, що постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» до територій, що зазнали радіо-активного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, в межах України належать ті, на яких виникло стійке забруд¬нення навколишнього середовища радіоактивними речовинами понад доаварійний рівень, що з урахуванням природно-кліма¬тичної та комплексної екологічної характеристики конкретних територій може призвести до опромінення населення, і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань, спрямованих на необхідність обмеження додаткового опромі¬нення населення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення його нормальної господарської діяльності. Державне агенство України з управління зоною відчуження є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в тому числі з питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.Існує 4 зони. У зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення(1-2 зони) забороняється:постійне проживання населення;перебування осіб, які не мають на це спеціального дозволу, а також залучення до роботи осіб без їх згоди;ведення сільськогосподарської, лісогосподарської, виробничої та іншої діяльності; випасання худоби, порушення середовища перебування диких тварин, спортивне та промислове полювання та рибальство.3зона – дозвіл на окремі види природокористування(рибальство,мисливство)4 зона – не можна розташовувати дитячі табори і оздоровниці. В’їзд на територію зони і виїзд з неї здійснюється тільки за спеціальними перепустками з обов’язковим дозиметричним контролем людей та транспортних засобів.

51. Поняття, субєктивна і обєктивна специфіка права постійного землекористування

Право постійного користування земельною ділянкою — це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об’єднання), установи та організації.

в) релігійні організації України г) публічні акціонерні товариства залізниці (ЗУ”Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування”)

Об'єктом права постійного землекористування є певна ін­дивідуально визначена і юридично відокремлена земельна ді­лянка (або її частина), яка перебуває у державній або кому­нальній власності, що закріплена за конкретним державним або комунальним підприємством, установою чи організацією для використання згідно з її цільовим призначенням. Саме з приводу цієї ділянки виникають і здійснюються відповідні зе­мельні правовідносини як форма реалізації суб'єктивного пра­ва, а також відповідні повноваження постійного землекорис­тувача: право володіння та право користування земельною ді­лянкою, а іноді й внутрішньогосподарського управління нею.

Право постійного землекористування  в об’єктивному значенні розглядається як сукупність правових норм, які регулюють суспільні земельні відносини у сфері використання, відтворення та охорони земель, закріплюють права та обов’язки землекористувачів, підстави набуття та припинення земельної  право суб’єктивності  осіб щодо конкретних земельних ділянок. Нема прямих підстав на яких можна забрати ділянку тому вона може бути забрана в будь-який момент.