42.Місце аграрного права в системі права України

аграрне право України — це комплексна, інтегрована й спеціалізована галузь права, яка історично склалася і являє собою повноцінну систему аграрно-правових інститутів . Саме їх наявність як головної внутрішньогалузевої сукупності норм правової спільності є підтвердженням існування окремої самостійної галузі права. Д ля аграрного права характерна наявність , насамперед, комплексних правових інститутів. Провідний серед них — інститут права власності на землю. Комплекс ну земельно-аграрну правову природу має і новий правовий інститут — паювання земель. П о хі д н и м від інститутів права власності на землю та паювання земель є поширений у практиці інститут оренди земель сільськогосподарського призначення, який здебільшого використовується аграрними суб 'єктам и, що значно ю мірою зумовлює ї х юридичну природу. Одним із нових інститутів аграрного прав а є інститут фермерського господарства, який органічно поєднує норми права, що регламентують складний комплекс земельних , трудових, майнових ,організаційних , управлінських та інших відносин. Найусталенішим правовим інститутом аграрного права є інститут сільськогосподарської кооперації.

43. Поняття, сутність та правові підстави консервації земель.

Консервація земель - припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я.

Правові підстави: а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо; б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші. До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

44. Порядок встановлення та зміни цільового призначення земель

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Механізм зміни цільового призначення земель визначений постановою КМУ.

\45. проблеми правового та організаційного ведення ДЗК

ДЗК так і не перетворився на ефективно функціонуючу складову інфраструктури ринкової економіки. Практично усі складові інфраструктури ринкової економіки мають значні труднощі щодо їх реалізації, а сам кадастр наразі не можна вважати джерелом необхідних достовірних та своєчасних відомостей про земельні ресурси. Шляхи реалізації: 1) Декомерціалізація кадастру 2) забезпечення ведення Поземельної книги і Книги записів про дер. реєстрацію актів права власності. 3) Прийнятти ЗУ «Про ДЗК» 4) забезпечення та контроль за діяльністю по веденню внутрішніх актів щодо ведення ДЗК.