Симптоматична (вторинна) артеріальна гіпертензія

Майже в 90% хворих з артеріальною гіпертензією не вдається встановити причину підвищеного AT. Така артеріальна гіпертензія називається есенціальною (первинною), або гіпертонічною хворобою. При ретельному обстеженні в 10% пацієнтів діагностують захворювання, одним із симптомів якого є постійно підвищений AT. У цьому разі йдеться про симптоматичну, або вторинну, артеріальну гіпертензію, зумовлену ураженням органів, які беруть безпосередню участь у регуляції рівня AT (нирки, серце, ендокринні органи, головний мозок та ін.).

К л а с и ф і к а ц і я. У МКХ-10 симптоматичну артеріальну гіпертензію розглянуто під кодом І15—І15.9:

І15 Вторинна гіпертензія

І15.0 Реноваскулярна гіпертензія

І15.1 Гіпертензія, що є вторинною щодо інших уражень нирок

115.2. Гіпертензія, що є вторинною щодо ендокринних порушень

115.8 Інша вторинна гіпертензія

115.9. Вторинна гіпертензія, неуточнена

Розрізняють такі форми симптоматичної артеріальної гіпертензії:

1. Нефрогенну (ниркову):

• при паренхіматозних захворюваннях нирок:

• автоімунних захворюваннях, переважно запальної природи (дифузний гломерулонефрит, ураження нирок при системних хворобах сполучної тканини) або дистрофічних (амілоїдоз нирок та ін.);

• запальних захворюваннях (хронічний пієлонефрит);

• нефропатії вагітних;

• захворюваннях нирок і сечових шляхів: природжених (гіпоплазія нирок, полікістоз, дистонія, підковоподібна нирка), набутих (нирковокам'яна хвороба, пухлини), травмах нирок і тканин з утворенням навколониркових гематом;

• реноваскулярну (вазоренальну) гіпертензію, зумовлену порушенням кровопостачання нирок за рахунок ураження однієї або обох ниркових артерій (природжені дефекти, набуті ураження артерій при атеросклерозі, тромбозі, синдромі Такаясу, стисненнях ниркових артерій рубцями, пухлинами тощо);

• ренопривну гіпертензію (видалення обох нирок).

2. Ендокринну:

• гормоноактивні пухлини: гіпофіза (акромегалія, хвороба Іценка-Кушінга), кіркової речовини надниркових залоз (первинний гіперальдостеронізм, або синдром Конна, синдром Іценка—Кушінга), хромафінної тканини надниркових залоз (феохромоцитома), або ектопічно розміщених гангліїв (парагангліома), а також тривале лікування великими дозами кортикостероїдів;

• дифузний токсичний зоб;

• патологічний клімакс.

3. Ангіогенну (кардіоваскулярну):

• вибіркове ураження депресорних зон аорти та сонних артерій (аортоартеріїт);

• коарктація аорти.

4. Неврогенну:

• органічні захворювання головного мозку (енцефаліт, пухлини, крововиливи, травми черепа тощо);

• ураження периферійної нервової системи (поліневрит, поліомієліт, отруєння солями важких металів).

5. Застійну (захворювання міокарда і клапанного апарату серця, ускладнені СН).

6. Гемодинамічну (склероз або атеросклероз аорти та великих артерій).

7. Медикаментозну: (вживання нефротоксичних препаратів (фенацетин) або засобів, які підвищують AT (ефедрин, пресорні аміни тощо).

Симптоматична артеріальна гіпертензія має деякі особливості, врахувавши на які сімейний лікар може встановити причини її виникнення:

• початок захворювання у віці до 20 років або після 50;

• середній рівень AT перевищує 180/100 мм рт. ст.;

• наявність вираженої ангіопатії судин очного дна, нехарактерної для віку обстежуваного хворого;

• гіперкреатинінемія або інші ознаки захворювань нирок, особливо в поєднанні зі спадковою обтяженістю;

• ознаки кардіомегалії на ЕКГ і при рентгенологічному дослідженні;

• часті кризові підвищення AT;

• відсутність ефекту від лікування адекватними дозами гіпотензивних засобів.