Тема 2. Нетарифні та митно –тарифні методи регулювання зед

1. Суть нетарифного регулювання.

2. Кількісні обмеженння: квоти ліцензії та добровільне обмеження експорту.

3. Приховані методи протекціонізму.

4. Характеристика та та функції системи митно – тарифного регулювання в Україні.

5. Види мита.

Суть нетарифного методу полягає в тому, щоби кількісно обмежити ввіз або вивіз товарів закордон та з-закордону.

Особливістю використання нетарифних методів є те, що вони застосовуються, як правило, органами державної влади країни і мають автономний характер, тобто не пов’язані з міжнародними зобов’язаннями країни, хоча можуть використовуватися і на основі міжурядових угод. Вони повністю контролюються національними органами та національними правилами.

Нетарифні методи використовуються державними органами у випадку:

• різке погіршення стану валютного балансу;

• джерело поповнення державного бюджету;

• порушення рівноваги певних груп товарів на національному ринку;

• забезпечення пропорцій між експортною та імпортною сировиною;

• різниці в цінах на національному та світовому ринках;

• необхідності здійснення заходів у відповідь на дії з боку інших держав.

За оцінками економістів 80% нетарифних обмежень припадає на частку промислових товарів, і тільки 20% на частку сільськогосподарської продукції.

З усіх видів нетарифного регулювання найбільшого поширення набули кількісні обмеження, їх ще називають, адміністративними обмеженнями, що виступають у вигляді квот та ліцензій, які визначають кількість та номенклатуру товарів, які дозволено до імпорту або експорту.

Кількісні обмеження за характером впливу на товарообіг принципово відрізняються від мита, податків та інших засобів. Тоді, як мито підвищує ціну на товар, що імпортується, кількісні обмеження суттєво не впливають на ціну товару в країну, куди товар експортується. Тобто, кількісні обмеження є найсприятливішою формою державного регулювання за умов виходу підприємств на зовнішній ринок.

Ще одна відмінність між тарифом, митом та кількісним обмеженням це те, що мито є завжди обмеженням, а кількісні обмеження можуть бути ними тільки за певних вимог. Кількісні обмеження, тобто квоти стають обмеженням тільки після того, як обсяг імпорту або експорту перевищує обсяг, дозволений державою. Часто перевага імпортним квотам частіше надається, ніж експортним обмеженням. Причинами тому є:

1. Така політика не є стимулом від подальшого збільшення витрат на імпорт, коли іноземна конкуренція жорсткішає. Імпортна квота призведе до чітко фіксованого обсягу імпорту. Якщо конкурентоспроможність імпортних товарів призведе до зниження цін, то за допомогою кількісних обмежень витрати на імпорт скоротяться. Якщо ж будуть вжиті тарифні методи, то зниження ціни призведе до збільшення обсягу імпорту, а отже і його загальної вартості.

2 . Квоти мають перевагу ще й тому, що надають уряду більшу гнучкість у здійсненні зовнішньоекономічної політики, у той час як підвищення ставок регламентується спеціальними міжурядовими угодами.

3. Нетарифні методи політично є більш допустимі, оскільки використання тарифу не стає додатковим податковим тягарем для споживачів імпорту.

4. Адміністративне застосування нетарифних методів значно простіше тому, що обмежити імпорт телевізорів до 1000 шт. значно простіше, ніж вирахувати ставку імпортного тарифу, яка дасть можливість знизити імпорт телевізорів до бажаного обсягу.

Отже, існує кілька причин, з яких уряд та галузі, що потребують захисту віддають перевагу імпортним квотам, однак ні одна з них не пов’язана з інтересами країни в цілому.

Головна мета застосування кількісних обмежень – це захист національних виробників у випадках, коли інші види торгово-політичних заходів є малоефективні.

Підтримання високих цін на товари, а й тому прибутків виробників є дієвим засобом щодо витіснення інших конкурентів з національного ринку. Крім того, кількісні обмеження є засобом економічного тиску на інші країни з метою досягнення поступок на торгових переговорах.

Кількісні обмеження, які використовуються для позначення квот сезонного характеру називаються контингентами.

За напрямком дії квоти поділяються на експортні та імпортні.

Експортні служать для запобігання вивезення дефіцитних для країни товарів, а також у випадку різниці між національними та світовими цінами.

Імпортні служать для захисту національного виробника, регулювання платіжного балансу, регулювання попиту (Д) та пропозиції (S) на національному ринку, а також як захід проти дискримінаційних дій з боку інших держав.

За охопленням квоти поділяють на:

1. Глобальні – що встановлюються щодо товару без зазначення конкретних країн, куди товар експортується чи імпортується. Мета використання даного методу – забезпечення необхідного рівня внутрішнього споживання, обсяг вираховується як різниця між виробництвом товару та його споживанням.

2. Групові – квоти, що встановлюються щодо товару з визначенням груп країн куди товар експортується. Мета – забезпечення внутрішнього споживання.

3. Індивідуальні – квоти, що встановлюються щодо товару з визначенням конкретної країни, куди товар експортується чи звідки імпортується.

Такі квоти встановлюються на підставі двосторонніх угод, які дають певні переваги в експорті чи імпорті товару до певної країни. На кожен вид товару може встановлюватися тільки один вид квот.

Іншим видом кількісних обмежень є ліцензування.

Ліцензування – це система дозволів, які видаються державними органами у встановленій кількості за певний проміжок часу. Тобто ліцензія – це дозвіл на ввезення чи вивезення робіт, товарів, послуг.

Ліцензія може виступати складовою системи квотування або виступати як самостійний інструмент державного регулювання. В першому випадку він є підтверджувальним документом на ввіз чи вивіз.

Взагалі ліцензії поділяються на:

1. Відкриті – дозвіл на експорт чи імпорт товару протягом певного часу, але не менше, ніж 1 місяць з визначенням його загального обсягу.

2. Разова (індивідуальна) – разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення даної операції.

3. Генеральні – відкритий дозвіл на експорт чи імпорт товару з країною або групою країн протягом періоду дії режиму ліцензування з даного товару.

Ліцензуванню підлягають:

1. Продукція, що включена до переліку товарів державного призначення, згідно угод.

2. Експорт чи імпорт залежно від країн, з якими Україна має певні міжнародні відносини.

3. Продукція підприємств, які припускаються недобросовісній конкуренції і своїми діями наносять збитки державі.

Добровільне обмеження експорту застосовується під політичним тиском уряду або керівництва угрупування країн, куди імпортується товар. Тобто, це кількісне обмеження обсягів експорту, що ґрунтується на зобов’язанні одного з партнерів в торгівлі обмежити або не розширяти обсяг експорту, прийнятих у рамках офіційної міжурядової або неофіційної угоди про встановлення квот на експорт товару.

Даний інструмент широко використовується економічно розвиненими країнами. Так в певні часи Японія була змушена обмежити свій експорт автомобілів та самоскидів в США. ЄС обмежила експорт гончарних виробів в США та Англію. Україна також підпала під цей вид нетарифного обмеження. Так, обсяги металопрокату, текстильної продукції та кольорових металів з України до країн ЄС регулюються Угодою між урядом України та ЄС.

Поряд з цими нетарифними методами існує ще ряд нетарифних бар’єрів, які часто називають “прихованими методами протекціонізму”.

Існує кілька методів “прихованого протекціонізму”, які використовуть країни, в тому числі і Україна в односторонньому порядку для обмеження експорту чи імпорту. В основному їх можна поділити на 4 групи:

1. політика державних закупівель;

2. внутрішні податки та збори;

3. вимоги національного вмісту;

4. технічні барєри.

1. Політика державних закупівель базується на тезі “купівля тільки вітчизняних товарів”. Тобто державні органи і деякі підприємства можуть купувати деякі товари тільки у вітчизняних виробників, навіть якщо ці товари дорожчі, ніж імпортні.

• так, американський уряд в свій час сплачував на 12% більше на постачання товарів військового комплексу, виробленого У США, ніж би купував імпортні товари.

• Росія в 1998 році заставила таким чином урядовців пересісти з “іномарок” в автомобілі власного виробництва.

2. Внутрішні податки та збори спрямовані на підвищення ціни імпортованого товару з метою втрати його конкурентоспроможності. Ці податки можуть запроваджуватися як центральними, так і місцевими органами влади. Податки можуть бути прямими (податок на промисел, податок на продаж імпортних товарів) або непрямими (акцизний збір, митне оформлення, податок на додану вартість).

У випадку, якщо внутрішні податки та збори застосовуються тільки до імпортних товарів тобто стосовно національних товарів, діє зовсім інша система оподаткування, то внутрішні податки та збори виконують дискримінаційну роль.

3. Суть методу “національного вмісту” полягає в тому, що держава законодавчо встановлює певний відсоток товару, що мусить забезпечуватися місцевим виробництвом. Як правило, цю політику імпортозаміщення використовують держави, що розвиваються і в майбутньому хочуть реалізувати свій економічний потенціал з метою подальшої відмови від імпорту цього товару.

Розвинені країни використовують даний захід з метою збереження в країні рівня зайнятості шляхом розміщення факторів виробництва.

4.Технічними бар’єрами можуть бути сертифікати експортно-імпортної продукції. Причиною виникнення технічних бар’єрів стала різниця між національними промисловими стандартами, системами виміру, упаковки, маркування. Але з часом їх використання отримало явно протекціоністський характер. Тому у рамках “Токійського раунду” ГАТТ було підписано Кодекс зі стандартів, тобто це одинакові правила, стандарти і вимоги специфікації, що використовуються до товарів національного виробництва. Положення даної угоди зобов’язують інформувати всіх інших країн-учасниць щодо нововведень та змін, які значно відрізняються від міжнародних. Для цього в кожній державі-учасниці створена довідкова служба, яка зобов’язується інформувати всіх решту про певні зміни щодо процедури отримання сертифікату. Але на практиці багато країн, особливо економічно розвинених, мають свої специфічні обмеження, які відрізняються від загальних та інколи з доволі затяжними запізненнями інформують про певні зміни.

Імпорт товарів в Україну на основі Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” проводиться, згідно тих самих стандартів щодо фітосанітарних, екологічних, фармакологічних, гігієнічних умов, що і національні товари. Якщо у разі імпорту товарів немає аналогів даного товару в Україні, то сертифікат придатності повинна видати країна, що є провідною в експорті даного товару. Проведення даної атестації на відповідність нормам та стандартам проводиться за рахунок фірми виробника.

В разі експорту товару з України в країну, куди товар імпортується сертифікат продукції визнається на основі підписання угоди між Україною і країною імпорту товару визнання сертифікації продукції.

В разі відсутності даної угоди експерти з країни-імпортера направляються в Україну з метою проведення експертизи на відповідність якості даного товару до їх національних вимог.

Спеціально уповноваженим органом державного управління у сфері митного регулювання є Державний митний комітет України, який приймає нормативні акти, що регулюють дану сферу діяльності. При цьому функції, які виконують митні органи у сфері економічної політики можна класифікувати таким чином:

Функції митного тарифу:

• Фіскальна - формує дохідну частину бюджету.

• Стимулююча – створює передумови для збільшення експорту.

• Регулятивна – формує раціональну структуру експорту та імпорту.

• Захисна – передбачає формування бар’єрів, що перешкоджають проникненню товарів на митну територію країни.

• Політична – здійснює економічний тиск на інші держави чи надає їм митні пільги.

Всі ці функції митні органи використовують лише як засіб економічної політики. Крім цих функцій, які здійснює мито, можна виділити інші функції, які виконують митні органи:

• Правова – разом з іншими правоохоронними органами проводяться різні заходи з приводу незаконного ввозу чи вивозу речей, які є історичним, культурним надбанням держави, попереджує проникнення контрабанди, наркотиків.

• Статистична – полягає у зборі інформації щодо різного роду операцій у сфері ЗЕД. Надалі ця інформація буде використана митними органами для прийняття управлінських рішень у сфері ЗЕД.

• Митний контроль – дотримання суб’єктами ЗЕД відповідного порядку щодо переміщення товарів та інших предметів через митний кордон. Контролюється діяльність митних брокерів, митних ліцензійних складів і магазинів безмитної торгівлі в зоні діяльності митниці.

• Законодавча функція – полягає в тому, що митні органи приймають нормативно-правові акти з питань безпосереднього здійснення митної справи, боротьби з контрабандою, організації та регулювання митного контролю.

• Функція валютного регулювання – так, як на митну державну службу покладені функції валютного контролю то митні органи є агентом здійснення валютного контролю. Існує валютно-банківський контроль за строками повернення валютної виручки в Україну від експортних контрактів та імпортної частини бартерних угод.

В залежності від того, на якій стадії економічного розвитку знаходиться країна, митні органи виконують ту чи іншу домінуючу функцію. Так, наприклад, на стадії економічного становлення, коли країна тільки починає формувати свою економіку та існує дефіцит платіжного балансу, митні органи виконують фіскальну функцію. В країнах, де існує загроза конкуренції імпортних товарів домінує функція регулятора. В країнах, де доступ до національного ринку лібералізовано, митні органи виконують в першу чергу, функцію митного контролю та правову функцію.

Митний тариф містить детальну інформацію про товари, які підлягають оподаткуванню імпортним, експортним і транзитним митом. Останнім часом ГАТТ було запропоновано відмінити мито на транзит товарів.

В економічній літературі існує деяка відмінність між поняттям ”мито” і “митний тариф”.

Мито – це конкретна ставка для визначеної групи товарів. Митний тариф – це узагальнене поняття, інструмент здійснення торгівельної політики, державне регулювання внутрішнього ринку у взаємодії зі світовим ринком.

Введення мита може бути засобом економічного тиску на відповідні держави або створення режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів.

Економічна роль мита пов’язана з тим, що впливаючи на на ціну товару, мито впливає на конкурентоспроможність товару що в свою чергу впливає на накопичення капіталу в окремих галузях, темпах розвитку. Тому роль мита в економічному контексті полягає в:

• Створення вартісного бар’єру, що підвищує ціну товару;

• Збільшення внутрішньої зайнятості;

• Стимулюванні державою розвитку окремих галузей економіки, передусім це молоді галузі;

• Надходження коштів до Державного бюджету;

• Захист від демпінгу.

Торгово – політична роль мита полягає в:

• Захищенні галузей від конкуренції іноземних товарів. Мета такої політики – захищати національне виробництво на внутрішньому ринку з метою отримання високого прибутку, а згодом вихід на іноземний ринок.

• Військово-політичний аспект. Захисне мито потрібне для оборони тих галузей, які спеціалізуються на виробництві стратегічних товарів, необхідних для їх обробки.

• Диверсифікація заради стабільності. Митний захист потрібний для промислової диверсифікації з метою уникнення залежності від світового ринку.

• Бути інструментом тиску на конкурентів з метою отримання певних поступок.

Найчастіше для акумулювання доходів та захисту національного виробника держава виконує домінуючу фіскальну та захисну функцію. Використовується найчастіше імпортне мито. Спостерігається певна закономірність – низькі ставки використовуються для отримання фіскального ефекту, а високі – для ефекту захисту.

Враховуючи специфіку окремих держав розрізняють такі види мита:

1. за метою застосування:

   • Фіскальне мито – встановлюється для забезпечення надходжень коштів до бюджету.

   • Протекціоністське мито – спрямоване на захист національного виробника і є явно дискримінаційним стосовно іноземного виробника, тому використовується як імпортне мито.

   • Преференційне мито – передбачає особливі переваги держави щодо розміру ставок, які надаються іншим державам головним чином з торгівельно-політичними цілями.

Класифікація митного тарифу залежно від мети та функціональності його застосування.

Таблиця 1.

Вид мита	Мета застосування	Розмір ставки	Наслідки застосування
Преференційне	Стимулювання торгово-економічних відносин з іншими країнами	мінімальна	Збільшується імпорт іноземних товарів
Фіскальне	Забезпечення дохідної частини бюджету стабільними надходженнями	Помірна	Незначне скорочення імпорту іноземних товарів
Протекціоністське	Для захисту національного виробника від іноземної конкуренції	Висока	Припинення ввезення іноземних товарів

2. За впливом:

• Номінальні ставки – це ті, що вказуються в митному тарифі, нерідко прикладом такої ставки є (1-3%).

• Реальні ставки – свідчать про реальний рівень мита на кінцеві товари, встановлюють співвідношення на внутрішньому та світовому ринках, темпи зростання, погіршення чи покращення платіжного балансу.

3. За походженням:

• Автономне мито – встановлюється державою самостійно на певну групу товарів, тобто без будь-яких узгоджень з іншими країнами. Величина мита залежить від інтересів держави і не узгоджується з іншими країнами. Тому цей вид мита часто є об’єктом обговорення для отримання певних поступок за рахунок зниження автономного мита при двосторонніх або багатосторонніх переговорах.

• Конвенційне (договірне) мито встановлюється на базі двосторонньої або багатосторонньої угоди з іншими державами і тому не може бути змінене державою в односторонньому порядку. Воно не змінюється до того часу, допоки діє підписана державами угода.

4. За напрямком руху: експортне, імпортне, транзитне.

5. За способом нарахування застосовуються такі види:

• Адвалорне встановлюється у відсотковому відношенні щодо митної вартості, тобто це 10%, 20%, 30%.

• Специфічне мито – це встановлена сума на одиницю продукції. Наприклад, митна вартість телевізора 500$, а специфічне мито 100$, тобто ціна становить 600$, якщо ціна буде вища 900$, то кінцева ціна 1000$. Як бачимо, у відсотках при підвищенні ціни специфічне мито зменшується, тобто рівень захисту вітчизняного ринку при специфічному тарифі падає.

• Комбіноване мито поєднує ці два види, але мито сплачується за більшою сумою нарахування.

6. В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і при ввезенні незалежно від інших видів можуть нараховуватисяз за принципом обмеження:

• Специфічне мито, яке застосовується у випадках

1. як захисний захід щодо національного виробника.

2. як запобіжний захід, що щодо суб’єктів ЗЕД, що порушують інтереси держави.

3. як захід у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших держав.

Ставка спеціального мита встановлюється в кожному окремому випадках.

• Антидемпінгове мито не може перевищувати різницю оптової ціни і заявленої ціни на момент ввезення даного товару або тієї, що є ціною конкурентів.

• Компенсаційне мито використовується при вивезенні або ввезенні товару, при виробництві або експорті якого використовувалася субсидія, але ввіз (вивіз) даного товару загрожує або суперечить інтересам країни. Ставка компенсаційного мита не може перевищувати розмір наданої субсидії.

7. За періодом застосування є постійне, яке не змінюється і сезонне мито. Сезонне встановлюється на період не більше 4 місяців з дня його застосування. Так, наприклад, сезонна ставка на імпорт польської картоплі в Україну становить з 01.01 по 01.04 – 40%, з 01.04 по 01.08 – 30%, а з 01.08 по 01.10 – 50%.

8. Стосовно ставок на товари, що переміщуються через кордон виділяють:

• преференційні - це особливі пільгові ставки, які включають звільнення від сплати мита і застосовуються до товарів, які походять з держав, з якими Україна має домовленість або утворює певні митні союзи. Розмір преференційної ставки зазвичай дорівнює нулю, крім деяких видів товару – тютюнових – 30%, вина, пиво – 10%.

• Пільгові – застосовуються до товарів, що утворюють з Україною митні союзи або держави, що користуються режимом найбільшого сприяння.

• Повні ставки – застосовуються до товарів, що походять з певних країн: Тайвань, ПАР, Сербія, Хорватія.

9. За типами мито поділяється на:

• Постійне – це ті, які встановлюються державними органами і не можуть мінятися залежно від обставин.

• Змінне – це ті, які можуть мінятися за певних обставин (при зміні світових цін, змін рівня державних субсидій). Прикладом є зміна ставок у Західній Європі в рамках сільськогосподарської продукції.

Крім сплати мита обов’язковим платежем є митні збори – це обов’язків платіж, який сплачується суб’єктом ЗЕД при переміщенні (транзиті) товару через кордон за митне оформлення. Нараховуються митні збори за фіксованими ставками, що вказуються в доларах. Це може бути або відсоток, або фіксований розмір.

Акцизний збір застосовується на імпорт високорентабельних товарів (тютюн, горілчані вироби).

Сума акцизного збору обчислюється за наступною формулою:

Са= В*А

Са – сума акцизного збору;

В – митна вартість;

А – ставка акцизного збору або

Са= Н*А

Н – кількість товару в одиницях;

А – ставка акцизного збору;

ПДВ на імпорт товарів становить 20% від загальної вартості товарів або базою оподаткування є:

БО = (В + ТВ + ВС + ІВ) + З + М + СА + ІП;

В – вартість мита;

ТВ – транспортні витрати;

ВС – вартість страхування;

ІВ – інші витрати;

З – митні збори;

М – імпортне мито;

СА – сума акцизного збору;

ІП – інші податки.

Сума податку на додану вартість є:

СПДВ = (В + З + М + Са)/100 *20%;

Контрольні запитання:

1. Які є причини використання нетарифнеих методів регулювання ЗЕД державою?

2. Які ви знаєте методи нетарифного регулювання?

3. В чому полягає суть кількісних обмежень і ліцензування?

4. Що таке контингенти?

5. Які ви знаєте види квот?

6. На які види поділяються ліцензії?

7. Які ви знаєте методи прихованого протекціонізму?

8. Які функції виконує мито?

9. В чому полягає мета та наслідки застосування преференційного, фіскального та протекціоністького мита?

10. Які існують переваги нетарифного регулювання над тарифним?

11. Як обраховується ставка специфічного, адвалорного та комбінованого мита?

12. Як поділяється мито стосовно переміщення товару через кордон?

13. Що таке акцизний збір та як обраховується ставка акцизного збору?