3) Ускладнення нориць:

Найпоширенішим ускладненням є приєднання вторинної інфекції, що може привести до закриття зовнішнього норицевого отвору та утворення абсцесу.

Виразки

А) Визначення: Виразка (иісиз) - дефект шкірних покривів і слизових оболонок з розповсюдженням на глибоколежачі тканини, що розвинувся в результаті відторгнення некрозу і зберігається тривалий час в результаті недостатності процесів регенерації.

Б) Етіологія виразки:

а) некроз тканин:

• ураження шкіри при специфічних інфекційних захворюваннях [наприклад, сифіліс, тубер­ кульоз, лепра);

• розпад злоякісної пухлини шкіри або внутрішніх органів;

• хронічні розлади крово- і лімфообігу;

б) недостатність або порушення репаративних процесів в організмі:

• великий обсяг некрозу тканин;

• гіпопротеїнемія, анемія, гіпоксія в результаті виснаження, гіповітамінозу, хвороб обміну речовин, системних захворювань;

• захворювання артерій або вен, недостатність мікроциркуляції;

• органічні захворювання нервової системи, що знижують її трофічну функцію (паралічі, сирингомієлія, аміотрофічний склероз, нейросифіліс та ін.);

• тривалий перебіг ранової інфекції з рубцевим переродженням сполучної тканини, в ре­ зультаті чого порушується капілярний кровообіг;

• розвиток автоімунних процесів, порушення захисних властивостей слизових оболонок, нейроендокринної регуляції функцій органа (наприклад, виразкова хвороба).

В) Патогенез виразки:

• ведучим фактором у виникненні виразки є порушення трофіки тканин, в результаті чого дефект тканин після відторгнення або видалення некрозу не гоїться;

• при збереженні виражених порушень трофіки виразковий дефект поступово збільшується як по площі, так і вглиб тканин, що може спричинити різні ускладнення (наприклад, арозивн кровотеча, пенетрація або перфорація виразки порожнистого органа);

• при зовнішніх виразках, внаслідок приєднання інфекції, вона набуває хронічно-рецидивного перебігу;

• довгостроково існуючі трофічні виразки перетворюються в кальозні виразки зі щільними змозолілими краями.

Г) Клінічна картина залежить від локалізації виразки, особливості її походження та ускладнень, що розвинулись:

а) Скарги:

• при зовнішній локалізації - на наявність виразки, при приєднанні інфекції - біль і набряк в ділянці виразки;

• при внутрішній локалізації - біль у животі, диспепсичні порушення (нудота, блювота, печія, відрижка, здуття живота та ін.).

б) Анамнез:

- наявність судинної, неврологічної та іншої патології, травм.

в) Об'єктивні дані:

- стан від задовільного до тяжкого, який виникає при порушеннях обміну речовин і рановій кахексії або розвитку ускладнень.

г) Огляд:

- при зовнішній локалізації: дефект шкіри площинного характеру, дно якого - грануляційна тканина блідо-рожевого або ціанотичного забарвлення з фібринозним нальотом і незначною ексудацією. Грануляції тьмяні, погано кровоточать. Стінки і дно виразки рубцево ущільнені, нерухомі, крайова епітелізація не виражена, оточуюча шкіра може бути гіпер-пігментована, ущільнена. У довготривало існуючих виразках краї щільні, підриті, можуть виступати над поверхнею шкіри;

- при локалізації виразок на нижніх кінцівках часто є вузли варикозно розширених вен або трофічні зміни шкіри (стоншення, зміни кольору, зменшення волосяного покриву та ін.).

д) Пальпація:

- при зовнішній локалізації - незначна болючість та ущільнення тканин навколо виразкового дефекту, шкірні покриви теплі;

- при внутрішній локалізації - може бути локальна болючість живота в проекції виразки. є) Перкусія і аускультація малоінформативні.

Д) Лабораторні дані:

• змін, як правило, не виявляють;

• при тривалому існуванні великих виразок можливий розвиток анемії, дис- і гіпопротеїнемії;

• при бактеріологічному дослідженні з виразки можливе виділення специфічного або інфекційного збудника.

Е) Інструментальні методи дослідження:

Вибір методів дослідження залежить від локалізації виразки і причин, що її викликали:

• дуплексне ангіосканування або доплерографія при патології судин;

• рентгенографічні та ендоскопічні методи дослідження при локалізації виразок у шлунково- кишковому тракті;

- при кальозних виразках і локалізації виразки в шлунку обов'язкова біопсія тканин із виразки. Є) Лікування виразок:

а) Патогенетичне лікування:

- спрямоване на усунення причин, які привели до утворення виразки (наприклад, видалення варикозно розширених вен нижніх кінцівок з ліквідацією патологічного рефлюксу крові з глибоких вен при трофічній виразці гомілки, ерадикація НеІусоЬасїег руїогі при виразковій хворобі шлунка);

- патогенетичні підходи важко реалізуються при системних захворюваннях і органічних ушкодженнях нервової системи.

б) Симптоматичне лікування:

• очищення виразкової поверхні від некротичних тканин і ліквідація інфекції (використання протеолітичних ферментів, висікання некрозу);

• поліпшення трофіки тканин (повноцінне харчування, стимулятори репарації, такі як: пентоксил, метилурацил та ін., вітаміни, дезагреганти, гіпербарична оксигенація);

• місцеве лікування (пригнічення інфекції, стимуляція репарації, за показаннями - шкірна пластика);

- фізіотерапевтичне лікування. Ж) Наслідки виразок.

Лікування виразки - процес тривалий. Неусунення основного захворювання, що привело до виникнення виразки, є причиною їх рецидивів або неефективності лікування.