Характеристика поглинальної здатності матеріалів.

Матеріал та стан поверхні	Температура °С	Ступінь чорноти
1	2	3
Алюміній полірований:	200... 600	0.4... 0.06
Листовий Сильно закислений	100 35-600	0.09 0.20... 0.31
Асбест-картон, пагар.тканина	20-300	0.93
Дюралюміній	50-350	0.37-0.41
Фарби емалеві, лаки різних кольорів	20-100	0.92
Фарби матові різних кольорів	100	0.92-0.96
Лак : білий емалевий Чорний матовий Муаровий сірий та чорний	23 - 20	0.91 - 0.87-0.90
Фарба: Захисна зелена Бронзова Алюмінієва	20 100 100	0.90 0.51 0.28
Латунь: Прокатана Тускла Хромована польорована	22 50-350 100	0.06 0.22 0.075
Мідь шл ифована	20	0.03
(після нагріву до 600°С)	200	0.57
Оксиди металів	-	0.4-0.8
Олово(лужене залізо)	100	0.07-0.08
Гума	23	0.96
Силумін литий: у землю у кокіль	100-500 100-500	0.31-0.33 0.16-0.22
Сталь листова шлифована Прокатана Окислена Лита гладка Никельована та польорована	100 20 25 23 23	0.5-0.6 0.66 0.82 0.8 0.045
Фарфор глазірований	22	0.93

Значення коефіцієнта тепловіддачі α_к для умов природньої конвекції приведені у табл.5.3 (теплофізичні властивості визначаються при умові t_m=0.5t_r+t_c); характерний розмір: для кулі та горизонтального циліндру - у діаметр, для вертикального циліндру та пластини - висота, для горизонтальної пастини -найменший розмір у плані.

Таблиця 3

Критерії Нуссельта для різних тепловідводів

Вид поверхні	Формула	Галузь застосування
1	2	3
Гладка (непоребрена) у великому об'ємі		G7 P7≤10-3 10-3< G7 P7<102 102< G7 P7<2*107 2*107< G7 P7
Пластинчатий радіатор з вертикаїьно розташованими ребрами		G7l0/L<7 7≤ G7l0/L<20 20< G7l0/L

L - довжина ребра l₀, = b/2; b - відстань між ребрами.

Можливе використання також формули

(17)

для розрахунків за якою можливе застосування графіків[1, рис.5.9, 5.11].

Розрахунки коефіцієнта конвекції для радіаторів з ребрами різної геометрії можна проводити за формулою

(18)

де коефіцієнти А і В залежать від геометричних параметрів тепловіддаючих поверхонь [3].

Зокрема, для радіаторів, що досліджуються з прямими ребра А = 143, B = 49; для штиревих радіаторів А = 430, B = 150.

Для радіаторів з прямими ребрами визначальним розміром береться еквівалентний радіус міжреберного каналу h – висота ребра, σ - відстань між ребрами), а для штиревих - довжина обпку штирів І = 0,5_πd.

Згідно (11) та знайденим значенням а_гл та 5_гл визначають тепловий опір гладкої поверхні:

Температура середовищаміж ребрами І_сі для поверхонь Sз, S₄, S₅ дорівнює t, а для S₁ і S₂ -t_с, де t'_c = t_s- (t_s -t_c)H.

Тут t_s - середньоповерхнева темпера тепловідводу; Н - відносний температурний напор, який визначається за графіками [1, рис.5-14 - 5-18].

Після цього за формулою (12) знаходять потужнисть, яка віддається

поребреною поверхнею Р_пореб і тепловий опір поребреної поверхні

Загальний тепловий опір тепловідводу розраховують за формулою паралельного з єднання опорів гладкої та поребреної поверхонь:

(19)

Вірність розрахунку перевіряють порівнянням величин теплового опору, що розраховані за формулами (9) і (19).

(20)

В іншому випадку необхідно вибрати інші розміри тепловідводу та продовжувати розрахунок, поки не почнуть виконуватись відношення (20). Для тєпловідведення, поребреного з двох сторін, необхідно визначити тепловий опір поребреної поверхні загальний розрахунковий опір поребреної поверхні _.

Поребрену поверхню визначають за формулою (13). В іншому розрахунок проводиться так як і для тєпловідведення, поребреного з однієї сторони. При примусовому охолодженні конвективний коефіцієнт тепловіддачі визначається за формулами табл. 4.

Швидкість набігаючого на тепловідведення повітряного потоку знаходять за формулою

(21)

де G_ь продуктивність нагнетаючого повітря вентилятора, м³/с; f-коефіцієнт заповнення блоку; S_ж - площа перерізу блоку.

Дія уніфікованих конструкцій радіаторів напівпровідникових приладів в [1. 5] приводяться у вигляді номограм і графіків експериментальні значення коефіцієнту тепловіддачі в залежності від конструкції радіатора, площі тепловіддаючої поверхні, потужності, що розсіюється, способу охлодження та умов експлуатації.

Таблиця 4