83. Ідентифікаційні (загальні та окремі) ознаки письмової мови.

Письмова мова – це зміст документа, який характеризується специфікою мовно-

змістовних засобів.

Ознаки письмової мови поділяються на:

І. Загальні ознаки письмової мови.

ІІ. Окремі /або індивідуальні/ ознаки письмової мови.

До загальних ознак відносять:

1/ загальний зміст документу,2 граматичні ознаки,3/ лексичні ознаки,

4/стилістичні ознаки,5/ топографічні ознаки письмової мови,6/ ознаки загального рівня

розвитку автора п/м.

1))Загальний зміст документу - це його суть та сенс.

Ознайомлюючись зі змістом аналізують:

1 – тему;2 – відомості фактичного характеру, посилання на джерела та використані

матеріали;3 – згадування про самого автора.

2))Граматичні ознаки – відображають ступінь дотримання автором системи граматичних

норм мови, які його свого часу навчали у школі чи іншим способом. Граматичні ознаки поділяють

на:а – орфографічні,

б – синтаксичні,в – пунктуаційні;

Загальний рівень грамотності може бути:1)високим;2)середнім;3)низьким.3/ Лексичні ознаки – є відображенням у змісті документу мовних засобів письма, якими

володіє автор, виражаючи свої думки в рукописі чи машинописному тексті.

До лексичних ознак відносять:

а – словниковий запас,б фразеологію,в – зображувально-виразові знаки.

4.))Стилістичні ознаки письмової мови – це сукупність прийомів використання лексичних,

фразеологічних і зображувальних засобів мови; манера викладення думок, зворотів у реченні, їх до зміні,

синтаксичній структурі, структурі фраз і побудові тексту в цілому.

5)) Топографічні ознаки (розташування тексту та його частин на папері, тобто ознаки

просторової орієнтації засобів письма), а також інші незначні звички письмової

мови:поля,абзаци;рядки.

6)) Ознаки загального рівня розвитку автора – це те, що за оригінальним текстом можна судити

про загальний рівень розвитку автора.

II . До окреми (індивідуальних) ознак письмової мови відносять:

1) Усталені лексичні та граматичні помилки :

2) своєрідні конструкції речень;

3) Усталене використання певних слів: професіоналізмів, жаргонних слів…

4) Своєрідна топографія письмової мови;

5) Своєрідні ознаки формально-логічних навиків п/м,;

6) Різноманітні розлади п/м.

Ці розлади п/м можуть бути наслідком досить чисельної групи захворювань

84. Способи і засоби збирання інформації про зовнішність людини з метою

пошуку та встановлення особи.

Криміналістичне дослідження ознак та їх джерел здійснюється з метою розшуку безвісти

пропалих осіб, злочинців, що переховуються, встановлення осіб невпізнаних трупів, ідентифікації

людини, створення автоматизованих банків даних, організації оперативних і криміналістичшіх

обліків.

Матеріальні джерела, які цілком відбивають зовнішній вигляд людини або його окремі частини,

зустрічаються рідко внаслідок низки причин.

Сліди зовнішніх ознак нерідко можуть бути невидимими або маловидимими. Це не тільки сліди

рук, шкірного покриву обличчя на полірованих предметах, а й сліди загальної будови тіла.

Найчастіше як матеріальні джерела інформації про зовнішність людини використовують

фотознімки, кіноплівки, відеограми, а також кісткові останки. Останки тіла людини як матеріальні

сліди несуть інформацію про зовнішній вигляд людини, його біологічну сутність. Для одержання

такої інформації призначається судово-медична або портретно-криміналістична експертиза.

Найбільш поширеними джерелами інформації щодо зовнішності особи є люди,ідеальні

відображення яких зафіксовані в процесуальних і непро-цесуальних документах (кримінальних

справах, особистих справах, медичних картках, спортивних і військових документах), картках

кримшалістичних обліків, документах різного довідкового обліку. В таких джерелах містяться

демографічні дані, а також відображені деякі ознаки зовнішності (зріст, маса, група крові). Якщо в

документах є знімки, можна визначити майже усі ознаки будови обличчя.

У криміналістиці відомі такі способи відтворення і закріплення ідеальних слідів пам'яті як в

процесуальних, так і непроце-суальних документах: 1) опис; 2) рисування; 3) композиція за до-

помогою фотознімків; 4) композиція за допомогою підсумовування рисунків. Це технічні прийоми

матеріалізації слідів пам'яті. Особливістю вилучення інформації із особистішого джерела є

добровільне волевиявлення розкрити суб'єктивний образ зовні. Тут недопустимими є технічні

засоби або тактичні прийоми, пов'язані з насильством або мордуванням людини.

Ідентифікованою за ознаками зовнішності є особа, яка перевіряється (розшукувана особа). Це

може бути підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений. Ідентифікуючими об'єктами

виступають: мисленнєвий образ зовнішнього вигляду, який зафіксований у пам'яті свідка,

потерпілого, іншої особи; при цьому ототожнення здійснюється шляхом пред'явлення для

впізнання; матеріальна фіксація зовнішнього вигляду людини на фотознімку або відеоплівці; словесний опис зовнішності людини з використанням спеціальної тератології (наприклад, у

криміналістичному обліку розшукуваної особи) чи в довільній формі (під час допиту потерпілого);

останки людини (труп, частини розчленованого трупа, череп).