І. Теорія та методологія криміналістики:

1. Поняття і значення криміналістики.

Сучасну криміналістику необхідно розуміти і вивчати у декількох аспектах – як юридичну

науку, як вид діяльності і як навчальну дисципліну.

Як юридична наука прикладного характеру криміналістика– це галузь специфічних

наукових знань, з одного боку про злочинну діяльність, а з іншого – про діяльність щодо

виявлення, розкриття, розслідування й попередження злочинів та встановлення істини у процесі

судочинства.

Як навчальна дисципліна криміналістика містить теоретичні і методичні положення,

визначення та окремі криміналістичні теорії щодо її техніко-тактичного арсеналу.

Криміналістика — це наука, яка дійсно знаходиться на передньому краї боротьби зі злочинністю.

Саме криміналістика на основі своїх наукових досліджень та розробок пропонує оперативно-

розшуковим працівникам, слідчим, експертам, суддям науково обґрунтовані та перевірені

практикою засоби, прийоми та методи розкриття злочинів, розслідування та судового розгляду

кримінальних справ.

Криміналістика привертає до себе увагу насамперед тим, що вона допомагає встановити істину,

проникнути у невідоме, таємне.

Значення криміналістики для практичної діяльності у сфері кримінального судочинства

полягає в тому, що вона на основі наукових досліджень і практичних розробок:

- надає слідчим, суддям, прокурорм, о-р-працівникам, експертам-криміналістам накуково

обгрунтовані засоби, прийоми і методи розкриття, розслідування й попередження злочинів;

- задовольняє сучасні потреби слідчої, експертно-криміналістичної і судової практики в

ефективних засобах і методах діяльності для виконання завдань кримінального судочинства.

2. Криміналістика як наука і навчальна дисципліна.

Як юридична наука прикладного характеру криміналістика– це галузь специфічних

наукових знань, з одного боку про злочинну діяльність, а з іншого – про діяльність щодо

виявлення, розкриття, розслідування й попередження злочинів та встановлення істини у процесі

судочинства.

Як навчальна дисципліна криміналістика містить теоретичні і методичні положення,

визначення та окремі криміналістичні теорії щодо її техніко-тактичного арсеналу.

Криміналістика — це наука, яка дійсно знаходиться на передньому краї боротьби зі

злочинністю. Саме криміналістика на основі своїх наукових досліджень та розробок пропонує

оперативно-розшуковим працівникам, слідчим, експертам, суддям науково обґрунтовані та

перевірені практикою засоби, прийоми та методи розкриття злочинів, розслідування та судового

розгляду кримінальних справ.

Криміналістика привертає до себе увагу насамперед тим, що вона допомагає встановити істину,

проникнути у невідоме, таємне.

3. Історія криміналістики в Україні.

У розвитку вітчизняної криміналістики загальноприйнятим є її поділ на три етапи:

1 етап її становлення і накопичення емпіричного матеріалу (кінець ХІХ ст. 1930-і роки;

2 етап формування окремих криміналістичних теорій (кінець 1930-х років – кінець 1960-х

років;

3 етап формування загальної теорії криміналістики і подальшого розвитку окремих її теорій

(з кінця 1960-х до тепер і далі).

Вітчизняними криміналістами виступили:

Євген Федорович Буринський (1849-1912 рж.) – батько судової фотографії, засновник

першої вітчизняної судово-експертної лабораторії. Започаткував основи судового

почеркознавства, запровадив у криміналістиці принцип криміналістичної трансформації.Микола Сергійович Бокаріус (1869-1931 р.ж.) – доктор медицини, відомий судовий медик і

криміналіст, засновник і перший директор Харківського НДІ СЕ, засновник і редактор журналу

“Архів кримінології і судової медицини.

Сергій Михайлович Потапов (1873-1957 р.ж.) – ініціатор створення теорії криміналістичної

ідентифікації. Першим читав курс кримінальної техніки. З 1914 по 1919 рр. завідував Київським

кабінетом н/с експертизи, а з 1920 по 1922 рр. був старшим науковим співробітником Одеської

лабораторії н/с експертизи.

Серій Іванович Тихенко (1896-1971 р.ж.) – професор криміналістики, заслужений діяч науки

і техніки, автор багатьох наукових досліджень у галузі судової експертизи, а також розробки

методики розслідування розкрадань.

Микола Прокопович Макаренко (1874-1945 р.ж.) – професор, завідувач кабінету науково-

судової експертизи в Одесі з першого дня його утворення в 1914 році, а потім керівник Одеського

НДІ СЕ (1925-1938 рр.) Працював над розробкою техніки розслідування злочинів.

Іван Миколайович Якімов (1884-1954 р.ж.) – започаткував единий методичний підхід до

розслідування злочинів, детально дослідив різновиди слідчого огляду, розробив основи обшуку.

Автор перших методичних посібників з криміналістики.

Сергій Миколайович Матвіїв (1881-1937 р.ж.) – доктор медицини і криміналістики. Сфера

діяльності – експертиза речових доказів. Широкий розголос отримали його праці щодо

дослідження розбитого скла: він встановив ознаки, за якими можна визначити напрям пострілу або

нанесення удару.

Цей перелік за бажанням можна продовжити.

4. Сучасний стан і перспективи розвитку криміналістики в Україні.

Сучасний стан розвитку криміналістики в Україні характеризується формуванням загальної теорії

криміналістики, розробкою і впровадженням сучасних науково-технічних засобів і інформаційних

технологій в практику боротьби зі злочинністю, удосконаленням прийомів криміналістичної

тактики, запропонуванням методик розслідування нових видів злочинів. Розвиток криміналістики

пов’язаний з формуванням певних наукових шкіл криміналістів. Інтенсивно розвиваються всі

розділи криміналістики, виникають нові напрями, теорії та вчення.

Важливим свідченням високого рівня розвитку криміналістики в Україні є підготовка і видання

підручників. У 1973 р. видано підручник «Радянська криміналістика. Криміналістична техніка і

слідча тактика» за редакцією В. П. Колмакова, написаний українськими вченими-криміналістами.

У 1988 р. вийшов друком підручник «Радянська криміналістика. Методика розслідування окремих

видів злочинів» за редакцією В. К. Лисиченка.

За часів незалежності України перший підручник для юридичних вищих навчальних закладів і

юридичних факультетів був підготовлений у 1998 р. колективом викладачів кафедри

криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого

«Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів» за редакцією В. Ю.

Шепітька. У 2001 р. цим самим колективом авторів здійснюється видання повного курсу

криміналістики.

Виникнення, розвиток і впровадження криміналістичнихзнаньв Україні безг редньо пов'язані з

науковою і практичною діяльністю науково-дослідних інс Міністерства юстиції України, кафедр

криміналістики Київського й Одеськогоуі І тетів, Харківського юридичного інституту. Вчені, які

очолювали ці установи: у К С.І.Тихенко(1896- І97І),уХаркові-М.М.Гродзінськийі

В.П.Колмаков(І9ІЗ-підготували плеяду нині активно працюючих на кафедрах і в інститутах молодих ф

які становлять школу українських криміналістів (В.О. Коновалова, А. М. Колесі \ і В.І.Гончаренко,

В.КЛисіченко, М.В.Салтевський, Г.А.Матусовський, М.Я.Сегал

Нині в системі Міністерства юстиції України функціонують сім інститутів с> експертиз -

Харківський, Київський, Одеський, створені ще 1925 р., Донець* Львівський, відкриті 1995 р.,

Кримський і Дніпропетровський, відкриті 2002 р.

МВС України мас мережу експертних криміналістичних центрів. У кожном> ному і міському УВС

функціонує експертно-криміналістичний центр, відділ, відл ня чи група, а в МВС України

-науковоекспертно-дослідний криміналістичний .Основними завданнями експертно-криміналістичних підрозділів є: а) техніко-міналістичне

обслуговування органів дізнання і слідства криміналістичною і с\ надання практичної допомоги у

використанні її при збиранні джерел доказів; б) пг дення попереднього дослідження речових джерел

інформації для органів дізнаї провадження судових експертиз; г) виявлення за допомогою

криміналістичного причетних до вчинення злочинівосіб.

5. Предмет та об”єкти науки криміналістики.

Першим спробував визначити предмет криміналістики Г.Гросс. До теперішнього часу вчені-

криміналісти не дійшли єдиної думки про визначення предмета криміналістики.

Р.С.Белкін дав визначення, яке стало етапним і найпоширенішим у розвитку науки

криміналістики – це наука про закономірності виникнення, збирання, дослідження та

використання доказів у кримінальних справах і розроблені на ґрунті цих закономірностей

спеціальні засоби і методи судочинного дослідження й запобігання злочинів.

Предмет криміналістики утворюють дві групи закономірностей:

І група: закономірності виникнення слідів злочину (закономірності між дією та її наслідками;

закономірності зв”язку між способом дії та слідами злочину, між способом і особою злочинця;

закономірності залежності способу дій від конкретних умов перебігу злочинної діяльності

тощо).

ІІ група: закономірності роботи з доказами (закономірності щодо: пошуку, фіксації,

зберігання, перевірки і використання джерел інформації про злочин).

об'єкти криміналістики виступають частиною об”єктивної реальності життя

суспільства і становлять головний інтерес для криміналістики.

У криміналістиці виділяють два об”єкти пізнання :

а) злочинна діяльність;

б) криміналістична діяльність .

Аналіз злочинної діяльності, передбачає розгляд таких її елементів, що утворюють її

зміст:

а) суб”єкти (головні та другорядні учасники злочинного діяння);б) предмет (жертва)

посягання;в) мета посягання (вся суб”єктивна сторона складу злочину);г) безпосередня

злочинна поведінка (способи і засоби, що застосовані злочинцем для досягнення мети, тобто

об”єктивна сторона);д) обстановка вчинення злочину (тобто всі умови, що оточують злочинця в

момент вчинення злочину);е) результат (фізична, матераільна, моральна шкода, інші злочинні

наслідки).

Криміналістина діяльність як об”єкт криміналістики – це протилежність злочинної

діяльності, що нею породжена і направлена на розкриття, розслідування й попередження

злочинів та їх судовий розгляд.

Криміналістична діяльність поділяється на декілька видів:

- криміналістична діяльність щодо розкриття, розслідування й судового розгляду злочинів;-

єксперно-криміналістична діяльність;- оперативно-розшукова діяльність;

- криміналістична профілактична діяльність;- криміналістична науково-педагогічна діяльність.

Структура всіх видів криміналістичної діяльності зовні, за назвою її елементів, схожа зі

структурою злочинної діяльності і складається із таких елементів:

- об”єкт – будь-який вид злочинів, передбачений ККУ;- суб”єкт. - слідчі, судово-слідчі дії, а

також методи, прийоми і засоби їх виконання, як найважливіші елементи провадження

судочинства на всіх його етепах;- обстановка та умови розслідування й