- •Об'єкт, предмет та функції теорії держави і права.
- •2. Метод теорії держави і права.
- •Теорія держави і права в системі суспільних та юридичних наук.
- •4.Основні теорії походження держави.
- •5.Причини виникнення держави.
- •6. Особливості виникнення держави у різних народів світу (Греція, Вавилон, Єгипет, Стародавній Рим, Стародавній Китай, Київська Русь).
- •7.Поняття і ознаки держави.
- •8.Суверенітет держави
- •9.Функції держави.
- •10.Поняття типу і типології держав (формаційний та цивілізаційний підхід).
- •11.Поняття форми держави, її складові елементи.
- •12.Форми державного правління.
- •13.Поняття монархії, її основні ознаки, види і загальна характеристика.
- •14.Поняття республіки, її основні ознаки, види і загальна характеристика.
- •15.Класифікація форм державного устрою.
- •16.Поняття політичного і державного режиму.
- •17.Співвідношення понять «механізм держави» і «державний апарат».
- •18.Принцип розподілу влади та його значення в механізмі сучасної держави.
- •19. Поняття «орган держави» та «інститут держави».
- •21. Основні сучасні концепції держави.
- •Основні ознаки (принципи) правової держави.
- •24. Поняття соціальної держави, її основні ознаки.
- •25.Громадянське суспільство і держава.
- •26.Місце держави в політичній системі суспільства.
- •27.Поняття і ознаки права.
- •28.Об'єктивне і суб'єктивне право, їх взаємозв'язок.
- •29.Походження права.
- •30. Функції права.
- •31. Принципи права.
- •32.Співвідношення національного і міжнародного права.
- •33. Взаємозв’язок держави і права.
- •34.Поняття, основні ознаки і структура системи права.
- •35.Публічне і приватне право.
- •36. Галузі права, їх основні ознаки.
- •37. Інститут права.
- •38. Поняття і форми систематизації норм права.
- •39. Норми права у системі соціальних норм.
- •40. Поняття і ознаки норм права.
- •41.Поняття, ознаки і види соціальних норм. Їх співвідношення з технічними нормами.
- •42.Норми моралі і норми права, їх взаємозв'язок.
- •43. Норми звичаї і норми права.
- •44. Корпоративні норми і норми права.
- •46.Колізійне право, як підгалузь права.
- •47.Структура норми права (гіпотеза, диспозиція, санкція).
- •48. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості.
- •49. Стадії законодавчого процесу.
- •III. Стадія ухвалення законопроекту.
- •V. Інформаційна стадія.
- •50. Законотворчість як складова правотворчості.
- •51. Види правотворчості держави.
- •52. Поняття делегованої правотворчості, її ознаки.
- •53. Види правотворчості громадянського суспільства.
- •54. Основні юридичні джерела (форми) права.
- •55. Поняття судового прецеденту.
- •56. Поняття і ознаки закону
- •57. Предмет і метод правового регулювання як принцип формування системи права.
- •58. Види законів.
- •59. Конституція - основний закон держави.
- •60. Поняття і основні форми реалізації норм права.
- •61. Поняття тлумачення норм права.
- •62. Роль і значення Конституційного суду в тлумаченні Конституції і законів.
- •63. Способи (методи) тлумачення норм права.
- •64. Поняття і суть правозаконності і правопорядку.
- •65. Поняття і ознаки правозастосування.
- •66. Юридичні гарантії законності.
- •67. Поняття правосвідомості, її структура та види.
- •68.Правовий нігілізм: джерела та шляхи подолання.
- •69. Поняття правової культури.
- •70. Поняття нормативно-правового акту, його види.
- •71.Дія нормативно-правового акту.
- •72. Правовідносини як основна правова категорія права.
- •73. Структура правовідносин: суб'єкти, об'єкти і зміст.
- •74. Прогалини в праві і законодавстві, шляхи їх усунення.
- •75. Види юридичної відповідальності.
- •76. Поняття типу (сім'ї) правової системи.
- •77. Основні критерії класифікації правових систем світу.
- •79. Загальна характеристика англо-американського типу правової системи.
- •80. Загальна характеристика змішаного типу правової системи.
- •81. Загальна характеристика релігійно-традиційного типу правової системи
- •82. Соціалістичні правові системи.
- •83. Стадії правозастосування.
- •84. Юридичні обов’язки та права громадянина.
- •85. Приклади делегованої правотворчості в Україні.
- •86 Основні стадії законодавчого процесу в Україні.
- •III. Стадія ухвалення законопроекту.
- •V. Інформаційна стадія.
- •87. Суб'єкти законодавчої ініціативи за Конституцією України.
- •88. Аналогія права як спосіб усунення прогалин в законодавстві.
- •89. Поняття правоздатності, дієздатності, деліктоспроможності.
- •90. Поняття та види презумпції.
2. Метод теорії держави і права.
Метод теорії держави і права — це сукупність логічних прийомів і конкретних засобів пізнання загальних і основних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Методи науки теорії держави і права поділяються на загальні, окремі (конкретні) і спеціальні.
Загальним методом теорії права і держави, як і всіх суспільних наук, є метод філософської діалектики (матеріалістичної та ідеалістичної). Він полягає у підході до вивчення держави і права, який ґрунтується на загальних закономірних зв'язках розвитку буття і свідомості.
Загальний метод філософської діалектики розкривається через:
логічний метод сходження від простого до складного, від абстрактного до конкретного. Це метод діалектичної логіки — логіки теоретичного відтворення генези предмета.
метод (принцип) єдності логічного та історичного. Сутність історичного методу полягає у тому, що процес розвитку держав но-правових явищ відтворюється в усій багатогранності, в усій повноті — із усіма випадковостями, частковостями, що перекручують об'єктивну логіку розвитку; із усім позитивним, що накопичено історичним досвідом.
системно-структурний метод, котрий припускає, що всі державно-правові явища розглядаються як елементи систем. Право, держава, їх структурні підрозділи є відкритими системами, що складаються із систем нижчого порядку і належать до ширших систем.
Основні окремі (конкретні) методи теорії держави і права:
1) формально-догматичний (юридико-технічний) метод припускає вивчення права як такого, у «чистому вигляді», поза зв'язку з економікою, політикою, мораллю та іншими соціальними явищами. Його призначення полягає в аналізі чинного законодавства і практики його застосування державними органами, у виявленні зовнішніх, очевидних аспектів правових явищ без проникнення у внутрішні сутнісні сторони та зв'язки.
2) соціологічний метод полягає в дослідженні права не на рівні абстрактних категорій, а на підставі конкретних соціальних фактів.
3) статистичний метод використовується для встановлення статистичних даних про предмет вивчення,
4) конкретно-історичний метод допомагає вивчити специфіку державно-правового явища конкретного історичного періоду, простежити динаміку його розвитку
5) порівняльно-правовий метод припускає зіставлення юридичних понять, явищ і процесів і виявлення між ними схожості та відмінностей.
.
Теорія держави і права в системі суспільних та юридичних наук.
Теорія держави і права, маючи свій предмет, функції і метод, посідає специфічне місце в системі суспільних (неюридичних) наук. Розглянемо її співвідношення з філософією, економічною теорією, соціологією, політологією, соціальною психологією.
Філософія і теорія держави і права. Філософія виробляє засоби світоглядної орієнтації людини, дає ключ до розгадки державно-правових явищ. Теорія держави і права озброює філософію матеріалом, який дозволяє робити узагальнення і формулювати загальні принципи соціального прогресу, свободи, а також виробляти загальнометодологічні принципи дослідження в галузі всіх окремих наук, у тому числі в царині держави і права.
Економічна теорія і теорія держави і права. Економічна теорія вивчає систему виробничих відносин, організацію господарського життя, поведінку індивідів та інститутів, що займаються виробництвом, обміном і споживанням товарів і послуг. Теорія держави і права використовує положення і висновки економічної теорії, у тому числі такі її категорії, як виробничі відносини, продуктивні сили, власність, статутний капітал та ін. Економічні відносини потребують найадекватніших собі державно-правових інститутів. Інститути держави і права, виникаючи у відповідь на економічні потреби, самі виступають важливим чинником формування соціально-економічних відносин.
Соціологія і теорія держави і права. Об'єктом соціологічного дослідження є всі соціальні явища, у тому числі державно-правові. Будучи засобом пізнання держави і права, соціологія завдяки цьому поглиблює свій власний предмет. Теорія держави і права використовує результати соціологічних експериментів для підвищення соціальної ефективності норм права, засобів удосконалення державного апарату.
Політологія і теорія держави і права. політології — політичне життя суспільства в різних проявах, діяльність держави та її органів, політичних партій, політичних і громадських організацій, поведінка людей тощо. Питань права політологія торкається менше, а питання держави, співвідношення цивільного суспільства і держави, людини і держави в ній посідають значне місце. Теорія держави і права покликана досліджувати державу як правове явище.
Соціальна психологіявивчає закономірності, механізми і факти психічного життя людини, соціальної групи, суспільства, її увага зосереджена на закономірностях поведінки людей, обумовленої їх належністю до соціальних груп. Досягнення соціальної психології враховуються теорією держави і права при вивченні правосвідомості, ефективності впливу права на поведінку людей і т. ін.
Теорія держави і права належить до системи юридичних наук, об'єднаних загальною назвою — правознавство.
Місце теорії держави і права в системі юридичних наук визначається тим, що вона: 1) є загальнотеоретичною, методологічною, базовою щодо інших юридичних наук; 2) об'єднує і використовує дані і висновки юридичних наук з метою більш глибоких загальнотеоретичних узагальнень; 3) досліджує (змальовує, аналізує, пояснює) основні закономірності розвитку держави і права в цілому; 4) виробляє загальні поняття, принципи, на які спираються інші юридичні науки.
Систему юридичних наук складають: 1) теоретико-історичні науки(іст.д. і п., іст.учень про д. і .п, т.д. і п.). 2)галузеві науки(цивільні, кримінальне, трудове, морське, господарське право). 3) спеціально-прикладні науки (криміналістика, судова психологія). 4) науки, що вивчають публічне і приватне право (конституційне право зар. Країн). 5) компаративістські науки.
