8.4. Побудова планів за результатами теодолітних знімань

Для невеликих земельних ділянок план можна скласти за виміря­ними на місцевості кутами та лініями, користуючись транспортиром та мас­штабною лінійкою. Однак такий спосіб побудови плану має суттєвий недолік: похибка у побудові кожного кута призводить до повороту всієї наступної частини полігона або ходу і через це знижується точність побудови плану. Цей недолік має місце й під час побудови плану за румбами та довжинами ліній.

Для побудови плану за координатами, отриманими в результаті теодолітного знімання, спочатку на аркуші креслярського паперу розмі­чають сітку квадратів (координатну сітку). Від точності її побудови за­лежить точність плану, тому цю роботу слід виконувати якомога ре­тельніше.

Існує багато спо­собів побудови коор­динатної сітки. Для ві­дображення невеликих ділянок місцевості ко­ординатну сітку можна побудувати, скористав­шись способом діаго­налей. З цією метою будують прямокутник, для чого через увесь аркуш паперу прово­дять дві діагоналі (рис. 8.5.) і з точки їх перетину відкладають циркулем-вимірником у напрямі до кожного кута аркуша відрізки однакової довжини. Кінці відрізків з'єднують тонкими лініями. На сторонах отриманого прямокутника по­слідовно відкладають відрізки завдовжки 10 см. З'єднавши тонкими лініями кінці відрізків, розташованих на протилежних сторонах прямо­кутника, отримують сітку квадратів. Правильність її побудови переві­ряють шляхом визначення рівності діагоналей у кожному квадраті за допомогою циркуля-вимірника.

Рис.8.5. Побудова координатної сітки за діагоналями аркуша паперу

Плани великих ділянок місцевості часто будують на планшетах розмірами 50x50 см. Якщо план виходить за межі планшета, його бу­дують на аркушах паперу більшого розміру, а часом - і на декількох аркушах. Тому перед побудовою координатної сітки потрібно розраху­вати розміри плану полігона та визначити розміри аркуша паперу, на якому він буде побудований.

Положення кожної точки полігона на плані визначатиметься її ко­ординатами, тому потрібно правильно розмістити осі координат. Здебіль­шого вони взагалі не попадають на план, а розміщені за його межа­ми. Тоді замість них користуються лініями координатної сітки, які є паралельними до них. По кінцях цих ліній підписують значення коорди­нат відповідно до прийнятого масштабу плану з таким розрахунком, щоб теодолітний полігон симетрично розташувався у межах сітки коор­динат (рис. 4.31).

Точки теодолітних ходів наносять на план, користуючись коорди­натною сіткою. У наведеному прикладі (табл. 8.6) координати першої точки полігону: Х1 = - 518,97 м; Y1= - 477,99 м. Отже, вона знаходиться у верхньому лі­вому куті третього квадрата нижнього ряду координатної сітки. За допомогою масштаб­ної лінійки та циркуля- вимірника від верхньої лінії квадрата по обох його боко­вих сторонах відкладають вниз 18,97 м і проводять лінію паралельну осі ординат. На ній відкладають відрізок вліво 77,99 м, контролюючи поло­ження точки 1 доповненням до 100 м - 22,01 м. Точка 2 буде розташована у першому зліва нижньому квадраті ниж­че його верхньої сторони на 46,65 м і вліво від його правої сторони на 9,88 м (рис. 8.6). Положення точок 1 і 2 контролюють горизонтальним прокладанням лінії (134,55 м), яке набирають у розхил циркуля- вимірника. Розбіжність не повинна перевищувати 0,2 мм. Крім того, перевіряють відповідність напряму лінії її румба, записаному у відомос­ті координат.

Рис.8.6. Побудова полігону за координатами його вершин

Нанісши таким чином на план усі вершини полігона та діагональ­ного ходу, за допомогою олівця з'єднують суміжні точки тонкими су­цільними лініями. За даними польових журналів і абрисів, користую­чись лінійкою, трикутником та транспортиром, на план наносять контури й предмети внутрішньої ситуації у тій самій послідовності й тими ж методами, якими виконувалось знімання. Якщо під час знімання про­кладались бусольні ходи, то в усі магнітні азимути потрібно внести по­правки на різницю між дирекційними кутами та магнітними азимутами. Для цього треба порівняти дирекційні кути двох-трьох ліній полігона, обчислених у відомості координат, з їхніми магнітними азимутами, за­писаними в польовому журналі і взяти середнє значення різниці. Після цього виправлені магнітні азимути переводять у румби й за ними буду­ють бусольні ходи.

Побудований план оформляють тушшю і, за потреби, фарбами у відповідності з умовними знаками знятих угідь і предметів місцевості. Перехрестя ліній координатної сітки показують синьою або зеленою тушшю, а значення їх координат - чорною. Проти кожної лінії окружної межі полігона у вигляді дробу вказують їхні румби (у чисельнику) і дов­жини (у знаменнику) (рис. 8.7.). Останнім часом ці дані показують у геожурналі - таблиці, яку розміщують збоку від полігона. У точках окруж­ної межі, розміщених на границях між різними землекористувачами, проводять розділові лінії, завдовжки 8-10 мм, і ставлять великі букви алфаві ( А, Б, В і т. д.). У південно-західній частині плану розміщують опис суміжних землекористувачів, наприклад: від А до Б - землі КСП "Зоря"; від Б до В- земліДержлісфонду тощо.

У верхній частині аркуша крупним шрифтом підписують "План зем­лекористування", вказують назву землекористувача, район, область. Під цим написом розміщують таблицю з переліком зображених на пла­ні угідь та їх площами - експлікацію угідь.

Внизу під планом вказують його числовий та креслять лінійний масштаби. У розміщеному в нижньому правому кутку штампі вказують назву організації, яка проводила знімання, прізвища виконавців та по­садових осіб, які приймали польові роботи, перевіряли польові та ка­меральні документи.

Рис 8.7. План, побудований за результатами теодолітного знімання