2.4. Боротьба з тред-юніонами

На шляху прем’єра залишалося багато перешкод, однією з яких була діяльність профспілок. Влада тред-юніонів у цей час була надзвичайно сильною. Існувала думка, що країною керує не уряд а профспілки. Діяльність трудових спілок, направлена на покращення соціального забезпечення робітників, не тільки протирічила політиці прем’єра, а й заважала здійсненню її планів виходу економіки із кризи. Головним в програмі Тетчер ц ці роки поряд із зниженням інфляції було зменшення впливу профспілок. «Суть демократії в тому, що ні одна група нації не повинна мати більше влади ніж парламент, а тред-юніони виривають владу із рук парламенту», - говорила прем’єр-міністр. Зміст лозунгу для боротьби з трудовими союзами, який був тоді взятий на озброєння, заключався в тому, що профспілки повинні належати робітникам, а не їх лідерам. В 1980-1982-х роках були прийняті законодавчі акти які обмежували права робітників не страйки солідарності, пікетування підприємств і дозволяли вибіркове звільнення страйкарів. В ці роки Тетчер звела до мінімуму зустрічі з керівництвом Британського конгресу тред-юніонів. В черговий раз відмовившись від зустрічі з профспілковим лідером Тетчер заявила йому: «Ми існуємо в різних світах».

Найважчим випробуванням для уряду з часу приходу його до влади став страйк шахтарів. У 1984 році Національне управління вугільної промисловості заявило про закриття ряду нерентабельних вугільних шахт. Саме тобі у весь ріст постало питання хто переможе в черговій боротьбі уряду з профспілками. На карту було поставлено виконання основних планів тетчерівського уряду – збільшення прибутків підприємств, ослаблення ролі профспілок і Лейбористської партії. Тактика, яку вибрала Тетчер була геніальною. Прем’єр-міністр виходила, по-перше, з того, що до страйку шахтарів потрібно ретельно підготуватися, щоби він не зміг нанести суттєвих збитків економіці, а по-друге, з того, що страйкуючі повинні опинитися в моральній ізоляції від суспільства.

Для реалізації першого завдання уряд прийняв ряд заходів. Розуміючи, що страйк шахтарів триватиме не один місяць уряд розпорядився створити додаткові запаси вугілля для стабільної роботи електростанцій. Крім того були знайдені додаткові ємкості для транспортування вугіллі на випадок якщо його прийдеться транспортувати.

Що стосується морального аспекту, Тетчер взяла на озброєння не тільки протистояння лідерів профспілок їх членам, але й самих профспілок – підприємцям. Зміст її заяв у цей час зводився до наступного: менеджери прагнуть ефективно керувати вугільною промисловістю, до інтенсивної та прибуткової праці, а профспілки, в особливості їх лідери, хочуть зберегти збиткові шахти за рахунок англійських платників податків.

Напередодні страйку були укомплектовані великі мобільні контингенти поліції, які пройшли спеціальне навчання для боротьби з пікетами. Тетчер створила своєрідний уряд «воєнного часу» - спеціальний внутрішній кабінет, в який увійшли шість міністрів. Його завданням було вироблення стратегії придушення страйку. Використання значної кількості поліції для придушення страйків шахтарів уряд пояснив тим, що страйкуючі гірники наносять школу всій нації, ставлять країну в тяжке економічне становище. Прем’єр неодноразово виступала з промовами де ці думки отримали розвиток і в кінцевому результаті уряду вдалося налаштувати проти шахтарів більшу частину населення країни.

На початку весни Національна профспілка гірників прийняла рішення про організоване завершення страйку, що тривало 51 тиждень. Головним було те, що шахтарська профспілка зазнала цілковитої поразки. Після цього закінчилися поразкою страйки поштових робітників, залізничників, державних службовців.

Після 1984 року страйки в Англії пішли на спад, а авторитет лейбористських профспілок став знижуватися, що призвело до розколу в самій партії. Оцінюючи значення антипрофспілкової політики Тетчер,політологи сходяться в одному: профспілки були виключені з участі в формуванні державної політики. Перемога над тред-юніонами стала усуненням найбільшої загрози тетчеризму.

РОЗДІЛ 3. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА