5. Фолклендська криза

Зовсім несподівано для британців 1982 рік відзначився війною з Аргентиною. Ця війна через Фолклендські (Мальвінські) острови була однією з найбільших конфліктів другої половини XX століття. Вперше, після Суецької кризи 1956 року Британія опинилась в стані війни [32:133].

Але спочатку трошки історії. Фолклендські острови були відкриті в кінці XVI ст. В 1766 році Франція віддала архіпелаг Іспанії. В 1833 році острови захопили британські війська і вигнали з них аргентинських поселенців. Та Аргентина ніколи не визнавала прав Британії на архіпелаг [8:90].

У 1965 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, в якій було визнано колоніальний статус Фолклендів. Резолюція вимагала змінити цей статус шляхом переговорів. Уряд Маргарет Тетчер стверджував, що питання про суверенітет не може обговорюватись, але не всі в Лондоні так думали. Ті політичні сили, що виступали проти рішення М.Тетчер, висували таку аргументацію:

1) Більшість країн Південної Америки можуть підтримати Аргентину. Антиаргентинська позиція буде "на руку" СРСР, який тепер посилить свої впливи в Латинській Америці.

2) Було б занадто невигідно розривати зв’язки Фолклендів з Аргентиною і "повісити острови собі на шию" [31 : 26].

Ті, що виступали на боці М.Тетчер. вважали:

1) Район Мальвінських островів дуже багатий на нафту і газ, було б нерозумно втратити його [ 25 : 169]. .

2) Консерватор Дж.Емере вважав, що "...Південна Атлантика більше ніж космос може бути в майбутньому використана як воєнна база" [31 : 28].

Може бути ще одна причина військового вирішення цієї проблеми. Після виборів, аж до 1982 р., М.Тетчер ще не змогла досягнути тих успіхів в розвитку країни, які вона обіцяла перед виборами. А успішна війна і перемога підняли б популярність уряду М.Тетчер і забігаючи наперед, варто сказати, що такий розрахунок був вірним.

" Фолклендські острови, - заявив уряд, - не колонія, її населення на 99% британці, які ведуть англійський спосіб життя і не бажають ставити питання про деколонізацію островів і передачу управління ними Аргентині" [16:23]. Англійський уряд виправдовувався тим, що він стоїть на боці інтересів населення Мальвін і притримується необхідності збереження і поваги до прав людини. Але при цьому англійський уряд повністю ігнорував колоніальний характер проблеми. Ще в перші дні конфлікту британські правлячі кола намагались переконати світ, що рішення про направлення військової ескадри до островів переслідувало перш за все дипломатичну мету. Але вже тоді було цілком зрозуміло, що англійський уряд взяв курс на війну. Про намагання розв’язати військові дії проти Аргентини свідчило рішення англійського уряду, прийняте 7 квітня 1982 р., яке оголошувало про введення з 12 квітня двохсоткілометрової зони війни навколо Мальвін. З цієї дати будь-які військові дії, будь-які військові кораблі, що будуть знайдені в межах двохсоткілометрової зони, повинні підлягати знищенню [8 : 97].

В середині травня 1982 р. виникла ідея зустрічі лідерів Англії і Аргентини для обговорення питання про ліквідацію військового конфлікту. Маргарет Тетчер сказала коротко: "Моя відповідь - ні" [8 : 100].

Становище загострилось, коли 2 травня 1982 р. аргентинський крейсер "Белграно" був торпедований англійським підводним човном "Конквейер" [31 : 60]. Навіть Тетчер визнала, що "Белграно" не рухався в бік Мальвін.

В квітні 1982 р. була ще одна можливість врегулювати конфлікт, коли держсекретар США Хейч погодився бути посередником між воюючими сторонами [31 : 60]. Але 30 квітня, коли Англія підвела свій флот до Мальвін, держсекретар заявив, що припиняє свою місію. Однозначно, було припинено постачання американської зброї в Аргентину і відмовлено їй в наданні кредитів [19 : 61]. Така позиція США була пов’язана з тим, що на той час Англія і США були політичними партнерами. Та й сам Хей Ягвже пізніше, не приховував, що з самого початку місія носила проанглійський характер.

Війна розпочалась 2 квітня 1982 р. Аргентинські війська висадились на Мальвінських островах і вивісили в столиці свій національний прапор [31 : 49]. Англійський уряд не визнав даного факту, тому розірвав дипломатичні стосунки з Аргентиною і направив військову ескадру до Мальвін [7 : 49].

21 травня, після інтенсивного артилерійського обстрілу з моря і бомбардувань з повітря, на Мальвіни, одночасно в кількох пунктах були висаджені загони англійських десантників і зав’язались бої [31 : 66]. Не дивлячись на великі переваги англійців, війна продовжувалась три тижні. 15 червня військові дії були припинені, 15 тис. аргентинських солдатів та офіцерів взято в полон [19 : 62].

Прем’єр-міністр повністю відкинула можливість обговорення питання про суверенітет Фолклендських островів або передачу островів під опіку ООН.

Наслідком війни стало посилення авторитету консерваторів, зближення зв’язків Англії і США. Крім того, Великобританія змушена була витратити багато коштів на відновлення економіки Мальвінів. Мабуть острови того були варті, оскільки у війні з Аргентиною, Англія втратила 225 чоловік вбитими і 777 чол. поранених [8 : 104].

ВИСНОВКИ

Отже, у науковій роботі «Маргарет Тетчер: політичний портрет жінки при владі» ми дослідили і висвітлили період правління консерваторів на чолі із Маргарет Тетчер, описали їх внутрішню та зовнішню політику, соціально-економічні та політичні реформи.

Описуючи цей період в історії Великобританії ми проаналізували кризу в країні та її згубні наслідки для економіки. Лейбористський уряд, який перебував тоді при владі, був неспроможним подолати кризовий період і стабілізувати ситуацію в країні. Усі заходи, які приймали лейбористи не лише не давали бажаних результатів, а й поглиблювали і без того складне становище держави.

Прихід до влади Маргарет Тетчер позначився рядом рішучих реформ для виведення країни із кризи. Розробка неоконсервативної моделі, денаціоналізація підприємств, підтримка дрібного і середнього бізнесу не лише покращили економічну ситуацію у Великобританії, а й підняли її на високе місце серед найрозвиненіших країн світу.

Незважаючи на позитивні зрушення, радикальні зміни, які вносив уряд консерваторів, не завжди проходили гладко. Основною перешкодою були тред-юніони, які користувалися великою популярністю в країні. Тому реформи проходили з масовими страйками робітників, чиї підприємства визнали нерентабельними. Не зважаючи ні на що, уряду вдалося подолати всі перепони і протриматися при владі досить довгий період часу.

Комплекс дій і тактик, які використовувала Маргарет Тетчер, перебуваючи на посту прем’єр-міністра, увійшов в історію під назвою «тетчеризм». Політика, яку проводила «залізна леді», відзначалася своєю радикальністю і жорсткістю. Бачачи перед собою мету, вона розробляла чіткий план дій і заходів для її досягнення. Безкомпромісність і цілеспрямованість часто викликали спротив, однак стали запорукою успіху і ключем до позитивних змін у суспільстві.

Щодо зовнішньої політики консерваторів, то вони були багатогранними і неоднозначними. Великобританія пішла на зближення у стосунках із США. Англія погодилася на розміщення на її території американських ракет середньої дальності, що викликало неоднозначні відгуки серед населення. Згодом Англія замінила свої застарілі ракети на нові, які теж були американського виробництва. Отже, в загальному відносини між Великобританією і США стосувалися питань оборони.

Не все так гладко було у стосунках з ЄЕС, яких зближення із США не дуже влаштовувало. Крім того був іще ряд суперечностей які впливали на погіршення стосунків з ЄЕС, що в результаті призвело до загрози виходу Великобританії з Європейського союзі.

Великобританія перестала існувати як колоніальна держава, тому на місці Британської імперії виникла Британська співдружність що була вигідна не лище Англії, а й іншим країнам, які туди входили. Не зважаючи на деякі конфлікти в Родезії і ПАР, відносини між державами були більш ніж задовільними.

Щодо відносин з СРСР, то в загальному вони були направлені на скорочення стратегічних озброєнь. Наслідками переговорів стали договори ПРО, ОСО-1 та ОСО-2.

Негативним явищем стала Фолклендська криза, яка полягала у протистоянні Великобританії та Аргентини за Мальвінські острови. Однак, не зважаючи на збитки і людські жертви, Англії вдалося отримати перемогу, а консерваторам здобути шалену популярність і підтримку населення.