Особливості медсестринського догляду за пацієнтами похилого віку із захворюваннями нирок і сечовивідних шляхів.

Проблема — біль. Під час захворювання нирок і сечовивідних шляхів відзначається біль у попереку, підребер'ї, в нижньому відділі живота, над лобком. У попереку він відзначається, головним чином, при захворюваннях, пов'язаних із розтягненням або запаленням ниркових мисок або з розтягненням ниркової капсули. Біль за інтенсивністю різний — від незначного, ниючого до гострого, іноді він носить характер ниркової кольки, що виникає раптово і пов'язана з появою перешкоди для відтоку сечі (закупорення сечоводу каменем або згустком крові, перегин сечоводу тощо). У такому разі відзначається надзвичайно інтенсивний біль у попереку, який іррадіює в підребер'я і по ходу сечоводу в пах, у ділянці внутрішньої поверхні стегна і статевих органів. Біль у надлобковій ділянці характерний для гострого циститу, туберкульозу, раку і каменів сечового міхура. У план догляду потрібно включити такі сестринські втручання: змінювати положення тіла пацієнта, застосувати тепло на поперекову ділянку, якщо немає протипоказань, забезпечити своєчасне вживання ліків і дієтичне харчування, консультацію лікаря; виконувати його призначення.

Проблема — набряки. Виникають при багатьох ниркових захворюваннях. Ступінь їх варіює: від незначного набрякання повік до великих набряків з накопиченням рідини в порожнинах тіла.

Набряки при захворюваннях нирок необхідно відрізняти від набряків серцевого походження.

У більш пізніх стадіях ниркових захворювань і серцевої недостатності перераховані вище ознаки, які відрізняють ниркові і серцеві набряки, значно зменшуються. Це пояснюється тим, що ниркові захворювання, особливо в похилому і старечому віці, часто ускладнюються серцевою недостатністю. Медсестринські втручання, які потрібно включити в план догляду: провести бесіду з пацієнтом; виявити рівень знань його про захворювання; розвіяти сумніви щодо неефективності лікування; навести позитивний приклад; розповісти про заходи, які можуть покращити загальний стан пацієнта; запропонувати почитати відповідну літературу; порадити виконувати всі рекомендації лікаря щодо лікування і дієти, питного режиму, праці і відпочинку; уникати фізичних і психічних перенавантажень. Про збільшення або зменшення набряків можна зробити висновки за результатами систематичного зважування пацієнта і вимірювання обводу живота і кінцівок на одному рівні.

Проблема — підвищення артеріального тиску крові (артеріальна гіпертензія). Характерна проблема для таких захворювань нирок, як гострий і хронічний гломерулонефрит, гострий і хронічний пієлонефрит. Буває також в осіб з кістозним переродженням нирок, амілоїдозом нирок, гідронефрозом і при деяких інших захворюваннях.

Підвищений тиск при захворюваннях нирок може стати причиною розвитку проблем, пов'язаних з порушенням мозкового кровообігу, і змін з боку судин сітківки очей.

Проблема — розлади діурезу. Діурез — процес утворення і виділення сечі. Загальна кількість сечі за добу при різних патологічних станах може змінюватись як у бік збільшення, так і в бік зменшення, аж до повного припинення сечовиділення. В умовах норми добовий діурез становить у середньому близько 1500 мл. Виділення понад 2000 мл сечі за добу називають поліурією, виділення до 600 мл — олігурією, повну її відсутність — анурією. Окрім кількісних змін добового діурезу велике значення має зміна його ритму. За нормою 3/4 добового діурезу припадає на денні години. У випадках, коли сеча виділяється в нічний час, говорять про ніктурію. У старих людей ніктурія в основному спостерігається при серцевій недостатності, у чоловіків — при гіпертрофії передміхурової залози. Почастішання ритму сечовипускання (полакіурія) зумовлене подразненням або запаленням слизової оболонки сечового міхура. Поєднання частого сечовипускання з болем і утрудненням називається дизурією. Дизурія, головним чином, спостерігається при аденомі і раку передміхурової залози, каменях сечового міхура. У план догляду при розладах діурезу потрібно включити такі сестринські втручання: пояснити пацієнту, що ці явища пов'язані із захворюванням, і дати конкретні рекомендації.

Проблема — загрозлива гематурія — це безболісна одноразова або періодична, візуально видима поява крові в сечі, що є симптомом певного захворювання. У людей похилого і старечого віку трапляється відносно часто. Найбільш імовірними причинами гематурії є папіломи сечового міхура, пухлини нирок, сечові камені, хвороби передміхурової залози (частіше доброякісна аденома), геморагічний цистит, туберкульоз нирок та ін. В усіх випадках гематурії, навіть якщо вона припинилася, обов'язково слід встановити її причину шляхом ретельного урологічного обстеження пацієнта. Лікування має бути в разі потреби етіологічним, у план догляду потрібно включити такі сестринські втручання: забезпечити пацієнтові ліжковий режим; розповісти про захворювання і мету лікування, особливості дієтичного харчування; стежити за вживанням ліків відповідно до призначень лікаря; забезпечити догляд, що відповідає ліжковому режиму; контролювати добовий діурез.

Проблема — затримка сечі. У старих людей часто відзначають синдром, який характеризується порушенням виділення сечі при збереженій її продукції. У чоловіків затримка сечі в основному з'являється при хворобах передміхурової залози. Провокувальним чинником може бути застосування діуретичних засобів. У жінок затримка сечі не настільки поширена проблема і пов'язана з гінекологічними захворюваннями, інсультом. У старечому віці до затримки сечі часто призводить каловий завал. У пацієнтів, які перебувають на ліжковому режимі, затримка сечі іноді виникає через психологічну неспроможність спорожнювати сечовий міхур у положенні лежачи. Розпізнати цей синдром не завжди просто. Дуже часто старі пацієнти з переповненим сечовим міхуром не скаржаться на порушення сечовипускання. Слід пам'ятати, що розтягнутий сечовий міхур буває причиною немотивованого неспокійного стану.

План догляду складають відповідно до причини затримки сечі. В усіх випадках затримки сечі необхідно дослідити пряму кишку. При неможливості встановити причину, а також при безуспішності таких заходів, як гаряча ванна, умовно-рефлекторні прийоми тощо, необхідно якомога раніше проконсультувати пацієнта в уролога, щоб скласти раціональний план спільних терапевтичних дій.

Проблема — нетримання сечі. Синдром, який характеризується неконтрольованим виділенням сечі. Часто спостерігається у старих людей.

14