4 Роль і місце трудових ресурсів у розвитку аграрного сектора економіки

Аграрний сектор економіки є однією з важливих сфер матеріального

виробництва, в якій здійснюється виробництво продуктів харчування

для населення та сільськогосподарської сировини для промислової переробки. За характером виготовленої продукції галузь сільського господарства належить до другого підрозділу суспільного виробництва предметів споживання (перший підрозділ суспільного виробництва представлений галузями, які виробляють засоби праці, зокрема машинобудування, металургія тощо). Однак поряд із виробництвом продукції та сировини тут створюються і засоби виробництва – це насіння і посадковий матеріал, продуктивна і робоча худоба, багаторічні насадження тощо.

Все це переконливо свідчить про те, що сільське господарство тісно пов’язане з іншими галузями економіки, зокрема легкою та переробною промисловістю, хімічною та машинобудівною індустрією, і відіграє важливу роль у розширеному відтворенні народногосподарського комплек_

су України.

Однією з основних проблем подальшого розвитку сільського господарства є зменшення кількості трудових ресурсів

Дані свідчать, що в сільській місцевості України проживає третя частина його постійного населення. На кінець 2005 р. сільське населенняУкраїни становило 15,1 млн осіб, з яких 8,1 млн (53,4 %) є працездатними.

За абсолютною чисельністю перше місце посідає Львівська область (1,0 млн), далі – Вінницька (0,9 млн), Одеська (0,8 млн), Івано_Франківська область (0,8 млн). Найменше селян проживає в Луганській області(0,3 млн), Миколаївській, Кіровоградській, Сумській, Запорізькій, Донецькій областях (близько по 0,4 млн). Динаміка за останні п’ять років показує, що зменшується не лише абсолютна чисельність сільського населення, а й його частка в структурі всього населення країни. Так, якщо в 2001 р. у сільській місцевості проживало 16 млн осіб, то до кінця 2005 р. –

тільки 15,1 млн, або на 0,9 млн осіб менше. З іншого боку, якщо питома вага сільського населення в 2001 р. становила 33,1 %, то в 2005 р. – уже 32,4 %. В історичному аспекті частка сільського населення України у загальній чисельності мала сталу тенденцію до скорочення, зокрема у 1913 р.

вона становила 80,7 %, у 1939 р. – 66,4 %, у 1960 р. – 53,2 %, а з кінця 80_х років ХХ ст. вона перебувала на рівні 32 %. За питомою вагою селян у загальній чисельності населення перше місце посідає Закарпатська область, друге – Чернівецька третє – Івано_Франківська (50–60 %), а найменше сільського населення проживає в Донецькій, Луганській та Дніпропет_

ровській областях (10–15 %).

Роль трудових ресурсів на селі і надалі залишається визначною для розвитку сільського господарства, оскільки його оснащення новітньою технікою і підвищення на цій основі рівня механізації, електрифікації та автоматизації основних трудових процесів відбувається повільними темпами, а то і взагалі відсутня. Тому така ситуація вимагає все більшого застосування праці на селі, оскільки зростає трудомісткість виробництва сільськогосподарської продукції, що, як правило, супроводжується більшим попитом на робочу силу, ніж на засоби виробництва