1. Власний капітал та його роль у формуванні ресурсної бази комерційного банку

Передумовою ефективної діяльності банку як специфічного господарського товариства виступає створення відповідної ресурсної бази.

Ресурси банку – це сукупність грошових коштів, що перебувають у розпорядженні банку і використовуються для забезпечення його діяльності. (+інтелектуальні ресурси, кадрові, технічні, імідж банку).

Банківські ресурси – це сукупність власних, залучених та інших фінансових коштів банку, що перебувають у його безпосередньому розпорядженні і використовуються на його розсуд для здійснення повномасштабної банківської діяльності.

Первісну роль у цьому процесі відіграє формування власного капіталу банку.Роль власних ресурсів у діяльності комерційних банків дуже велика, оскільки за їхній рахунок фінансується придбання будівель, меблів, організаційної техніки та ін.

Капітал (заг.) – багатство у вигляді ц.п., грошових коштів, нерухомості та іншого майна, яке використовується для власного нарощення, збільшення, збагачення.

Капітал (з поз.НБУ) – залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов’язань (капітал–брутто).

Капітал – це сукупність внесених засновниками та учасниками власних коштів, які зростають у результаті ефективної банківської діяльності у процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових внесків збоку учасників.

Ф-ї власного капіталу:

1) оперативна – створення умов для виконання банком свого функціонального призначення;

2) захисна(гарантійна) – гарантує виконання зобов’язань перед вкладниками, кредиторами та іншими інвесторами банку.

3) регулятивні – слугує регулятором загального розвитку банку у довгостроковій перспективі; завдяки влас.капіталу засновники самостійно приймають рішення щодо використання цих коштів.

+ ВК є підґрунтям для структурного розвитку банку, впровадження і розробки нових послуг;

+ Вк відіграє роль буфера у разі несприятливої ситуації та непередбачуваних витрат, що дає змогу продовжувати функціонування банку.

Основні елементи ВК:

• статутний капітал (3-и ф-ї);

• резервний капітал (захисна ф-я);

• нерозподілений прибуток ( оперативна і регулятивна ф-ї);

• субординований капітал – це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути вилучені з банку раніше 5 років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються після погашення претензій усіх інших кредиторів. До субординованого капіталу включаються кошти, залучені від юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) у національній та в іноземній валюті на умовах субординованого боргу на підставі угоди на строк не менше 5 років зі щорічним зменшенням розміру цих коштів на 20% від їх первинного розміру протягом 5 останніх років дії угоди

Розмір ВК визначається банком самостійно з урахуванням таких факторів:

• вимоги НБУ щодо мінімального розміру статутного капіталу;

• характер активних операцій ( чим більший ризик операцій – тим більше треба ВК);

• специфіка клієнтури ( великі вкладники –більше ВК);

• загальний стан розвитку ринку фін.ресурсів;

• загальні чинники: спекулятивний характер діяльності банку, наявність ефективної системи страхування депозитів тощо.

Нормативний (регулятивний) капітал – це нетто-капітал, штучна величина, розроблена НБУ з метою точного виміру, очищена від зайвого.

РК = ОК+ДК-В

ОК= 120 млн.грн.

ДК<=ОК

Основний капітал:

• фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

• розкриті резерви: дивіденди, емісійна різниця, резервні фонди;

Додатковий капітал:

• резерви під стандартну заборгованість;

• результати переоцінки ос.засобів;

• прибуток поточ.року;

• нерозподілений прибуток минулих років;

• прибуток звітного року,що очікує затвердженя;

• субординований борг;

Загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням обсягу очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму(відвернення):

— недосформованих резервів під можливі збитки: за кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими та сумнівними щодо отримання нарахованими доходами за активними операціями тощо.

— нематеріальних активів вирахуванням суми зносу;(нето-нематеріал).

— капітальних вкладень у нематеріальні активи;

— збитків минулих років і поточного року;

— сума вкладень у дочірні підприємства банку;

- сума коштів, розміщених в інших банках на умовах субординованого боргу.

Власний капітал комерційного банку — це першооснова його створення та ефективного функціонування. Збільшення розміру капіталу дозволяє банку відповідно розширювати вартісні межі своєї діяльності та, разом з тим, здійснювати складніші, ризикованіші й більш доходні операції на фінансових ринках. Розмір та структура капіталу дозволяє судити про стійкість, надійність і стабільність окремої банківської установи.

З метою збільшення власного капіталу банку можна застосувати такі заходи:

- обмеження можливостей зростання ризикових активів;

- впровадження дивідендної політики;

- залучення нових акціонерів;

- залучення коштів на умовах субординованого боргу.