Обозначения

• Электроизмерительные вольтметры обозначаются в зависимости от их принципа действия

  • Дxx — электродинамические вольтметры

  • Мxx — магнитоэлектрические вольтметры

  • Сxx — электростатические вольтметры

  • Тxx — термоэлектрические вольтметры

  • Фxx, Щxx — электронные вольтметры

  • Цxx — вольтметры выпрямительного типа

  • Эxx — электромагнитные вольтметры

• Радиоизмерительные вольтметры обозначаются в зависимости от их функционального назначения по ГОСТ 15094

  • В2-xx — вольтметры постоянного тока

  • В3-xx — вольтметры переменного тока

  • В4-xx — вольтметры импульсного тока

  • В5-xx — вольтметры фазочувствительные

  • В6-xx — вольтметры селективные

  • В7-xx — вольтметры универсальные

Основные нормируемые характеристики

• Диапазон измерения напряжений

• Допустимая погрешность или класс точности

• Диапазон рабочих частот

Шунт

Перейти к: навигация, поиск

Шунт — устройство, которое позволяет электрическому току протекать в обход какого-либо участка схемы, обычно представляет собой низкоомный резистор. Например, шунты применяются для изменения верхнего предела измерения у амперметров магнито-электрической системы. При этом необходимое сопротивление шунта рассчитывают по формуле:

где

• R₂ — сопротивление шунта;

• R₁ — сопротивление амперметра;

• I — максимальный ток, который будет соответствовать полному отклонению стрелки прибора;

• I₁ — номинальный максимальный ток, измеряемый амперметром без шунта.

Если необходимый предел изменения значительно превосходит номинальный ток амперметра, то этим током в знаменателе можно пренебречь, и тогда формула принимает вид:

.

Например, для измерения токов до 10 А амперметром, имеющим сопротивление 2000 Ом и максимальный ток 50 мкА, понадобится шунт сопротивлением

Ом.

Применение шунтов позволяет расширить пределы показаний амперметра (за счёт ухудшения разрешающей способности и чувствительности прибора).

В зависимости от сопротивления шунта в качестве этого элемента могут быть использованы медный провод на катушке, металлическая пластина, нормализованный (стандартный) резистор с малым допуском отклонения сопротивления.

27. Послідовне і паралельне з'єднання провідників

Послідовне і паралельне з'єднання в електротехніці - два основних способи з'єднання елементів електричного кола. При послідовному з'єднанні всі елементи пов'язані один з одним так, що ділянка кола не має жодного вузла. При паралельному з'єднанні всі вхідні в коло елементи об'єднані двома вузлами і не мають зв'язків з іншими вузлами. При послідовному з'єднанні провідників сила струму у всіх провідниках однакова.

Послідовне з'єднання

При послідовному з'єднанні провідників сила струму в будь-яких частинах кола одна й та ж:

Повна напруга в колі при послідовному з'єднанні, або напруга на полюсах джерела струму, дорівнює сумі напруг на окремих ділянках кола:

Загальний опір усієї ланки кола дорівнює сумі опорів

.

Паралельне з'єднання

При паралельному з'єднанні падіння напруги між двома вузлами, що поєднують елементи кола, однакове для всіх елементів. При цьому величина, зворотня загальному опору кола, дорівнює сумі величин, обернених опорам паралельно включених провідників.

Сила струму в нерозгалуженій частині кола дорівнює сумі сил струмів в окремих паралельно з'єднаних провідниках:

Напруга на ділянках кола і на кінцях всіх паралельно з'єднаних провідників одна й та ж:

Опір ділянки визначається із рівняння і є сумою провідностей

28. Явище само індуктивності. Індуктивність

Індуктивність

Індуктивність — фізична величина, що характеризує здатність провідника нагромаджувати енергію магнітного поля, коли в ньому протікає електричний струм.

Позначається здебільшого латинською літерою L, в системі СІ вимірюється в Генрі.

Дорівнює відношенню магнітного потоку Φ через контур, визначений електричним колом, до величини струму І в колі , тобто

L = Φ / I.

Енергія магнітного поля, створеного електричним струмом у колі, визначається формулою

.

Індуктивність залежить від форми контура.

Коефіцієнти індуктивності

У випадку кількох контурів зі струмом, як, наприклад, у випадку трансформатора, струм у кожному з кіл впливає на потік магнітного поля через інші контури.

.

Коефіцієнти L_ij називаються коефіцієнтами індукції. Діагональні елементи L_ii суть індуктивності i-тих контурів, а недіагональні елементи L_ij, де мають назву коефіцієнтів взаємної індукції. Коефіцієнти взаємної індукції симетричні відносно перестановки індексів

.

Це твердження носить назву теореми взаємності.

Самоиндукция — явление возникновения ЭДС индукции в проводящем контуре при изменении тока, протекающего через контур.

При изменении тока в контуре меняется магнитный поток через поверхность, ограниченную этим контуром, изменение потока магнитной индукции приводит к возбуждению ЭДС самоиндукции. Направление ЭДС оказывается таким, что при увеличении тока в цепи ЭДС препятствует возрастанию тока, а при уменьшении тока — убыванию.

Величина ЭДС пропорциональна скорости изменения силы тока I и индуктивности контура L:

.

За счёт явления самоиндукции в электрической цепи с источником ЭДС при замыкании цепи ток устанавливается не мгновенно, а через какое-то время. Аналогичные процессы происходят и при размыкании цепи, при этом величина ЭДС самоиндукции может значительно превышать ЭДС источника. Чаще всего в обычной жизни это используется в катушках зажигания автомобилей. Типичное напряжение самоиндукции при напряжении питающей батареи 12В составляет 7-25 кВ. Что не совсем верно: бросок тока в первичной обмотке, вызванный самоиндукцией, создаёт ЭМ-импульс, который и создаёт высокое напряжение на вторичной обмотке. Также это явление применяется для поджига люминесцентных ламп в стандартной схеме.

29. Енергія магнітного поля