- •Теорема Остроградского-Гаусса
- •Робота електричного поля при переміщенні заряду. Потенціал. Різниця потенціалів.. Зв`язок між напругою і напруженістю однорідного електричного поля. Робота поля при переміщенні електричного заряду
- •Енергія електричного поля
- •Густина енергії полів
- •Зв`язок між напругою і напруженістю
- •Електричний струм
- •Сила струму
- •Закон Ома для ділянки кола. Опір та електропровідність.
- •Джерела струму. Ерс.
- •Закон Ома для повного кола
- •[Ред.] Перше правило Кірхгофа
- •Друге правило Кірхгофа
- •Робота і потужність струму. Закон Джоуля-Ленца.
- •Власна провідність провідників.
- •Домішкова провідність напівпровідників.
- •Первый закон Фарадея
- •Второй закон Фарадея
- •Дія магнітного поля на провідник зі струмом
- •Магнітна індукція
- •Закон електромагнітної індукції в диференціальній формі
- •Загальна характеристика
Закон електромагнітної індукції в диференціальній формі
Закон електромагнітної індукції в диференціальній формі задається другим рівнянням Максвела[1]
,
де - напруженість електричного поля, - магнітна індукція, c - швидкість світла у вакуумі.
Електричне поле, яке виникає при зміні магнітного поля призводить до появи електрорушійної сили.
Намагніченість речовини. Діа- пара- та феромагнетики
Намагни́ченность — векторная физическая величина, характеризующая магнитное состояние макроскопического физического тела. Определяется как магнитный момент единицы объёма вещества.
Обозначается обычно М или J.
К ферромагнетикам относятся железо, кобальт, никель и сплавы на их основе. Они имеют магнитную проницаемость, превышающую проницаемость вакуума в несколько тысяч раз. Поэтому все электротехнические устройства, использующие магнитные поля для преобразования энергии, обязательно имеют конструктивные элементы, изготовленные из ферромагнитного материала и предназначенные для проведения магнитного потока. Такие элементы называются магнитопроводы. Кроме высокой магнитной проницаемости ферромагнетики обладают сильно выраженной нелинейной зависимостью индукции B от напряженности магнитного поля H, а при перемагничивании связь между B и H становится неоднозначной. Функции B(H) имеют особое значение, т.к. только с их помощью можно исследовать электромагнитные процессы в цепях, содержащих элементы, в которых магнитный поток проходит в ферромагнитной среде. Эти функции бывают двух видов: кривые намагничивания и петли гистерезиса.
Парамагне́тики (рос. парамагнетики, англ. paramagnets, paramagnetic materials, нім. Paramagnetika n pl) — речовини з невеликою позитивною магнітною сприйнятливістю, які у зовнішньому магнітному полі намагнічуються вздовж поля і дещо підсилюють його.
Загальна характеристика
Атоми парамагнетиків мають свій магнітний момент. Магнітна сприйнятливість парамагнетиків завжди додатня і лежить у діапазоні 10-4 — 10-7. До парамагнетиків належать:
речовини, атоми або молекули яких мають непарне число електронів (Na, N);
вільні атоми (йони) з недобудованою внутрішньою електронною оболонкою (елементи перехідної групи, їх солі і водні розчини,
комплексні сполуки перехідних елементів, рідкісні землі, актиніди, вільні радикали);
багато лужних і лужноземельних металів, Al, Sc, V; кисень О2, NO.
Феромагнетики та антиферомагнетики при температурах, вищих від температур Кюрі та Нееля, відповідно.
Діамагне́́тик — речовина з від'ємною магнітною сприйнятливістю.
Явище діамагнетизму зумовлене ларморівською прецесією електронів у магнітному полі.
Процеси, які визначають діамагнітні властивості речовини, відбуваються у всіх без вийнятку матеріалах, але вони слабкі й у випадку парамагнетиків не грають суттєвої ролі порівняно із іншими процесами.
Ідеальний діамагнетик має магнітну сприйнятливість рівну −1, що призводить до виштовхування магнітного поля із речовини. Ідеальними діамагнетиками є надпровідники.
