Словаччині (1998) і Хорватії (1999) відбулося заміщення авторитарних режи­мів демократичними; в Сербії (2000), Грузії (2003), Україні (2004) та деяких інших країнах сталися більш або менш успішні «електоральні» (так звані «ко­льорові» та/чи «квіткові») революції, що дали їм ще один шанс випробувати себе на шляху демократичного розвитку⁸³.

Якщо врахувати, що демократичні перетворення під час третьої хвилі від­бувалися в країнах з принципово різними культурами та історичним досвідом, з неоднаковим ступенем готовності матеріальних і соціокультурних переду­мов демократії, а лінійний рух до визначеної мети ніколи не був властивий іс­торичному процесу, розмежування країн на успішні та неуспішні, так само, як і зиґзаґи в розвитку окремих країн, слід визнати швидше нормальним явищем процесу демократизації, аніж аномалією третьої хвилі.

Виходячи з наведеного вище визначення «хвилі демократизації», про закінчення третьої хвилі можна буде з певністю говорити лише у випадку, якщо кількість новоутворених авторитарних режимів перевищуватиме кіль­кість утворених чи зміцнених за той же час демократичних держав. Поки що такого немає. До недавнього часу процес зростання кількості вільних (ліберально-демократичних) країн і зменшення кількості невільних триває (з деякими короткочасними затримками), причому за останні 30 років кіль­кість вільних країн подвоїлась. Однак у межах цих держав, як засвідчують міжнародні фонди та аналітичні інститути, створені задля відстеження та аналізу процесів «глобальної демократизації», останнім часом відбувається

Рис. 4.2. Поширення ліберально-демократичних режимів у сучасному світі за даними Дому свободи, 2006р.

83 Ця низка подій дала підстави для висловлювань, поки що не дуже обґрунтованих, про можли­вий початок нової, «четвертої» хвилі демократизації.

погіршення якості і пониження показників демократії, причому число кра­їн з таким погіршенням у 2007 р. перевищило число країн, де ліберально- демократичний лад зміцнив свої позиції. Один із найвідоміших центрів, що займається моніторингом процесів наростання та згортання демократії у сві­ті, — Дім свободи (Freedom House) у Вашингтоні — з таких тенденцій зробив висновок, що «2007 рік був позначений значним відкотом глобальної свобо­ди у глобальному вимірі»⁸⁴ (рис. 4.2.).

Щорічне видання Дому свободи «Нації на переході», що виходить з 1997 p., відстежує процес трансформації у посткомуністичних країнах за такими кри­теріями: стан громадянських прав і свобод, незалежність засобів масової ін­формації, розвиненість громадянського суспільства, розвиток судової системи, рівень корупції, політичний плюралізм, незалежність та справедливість вибо­рів. Останніми роками видання класифікує посткомуністичні режими на п’ять різновидів (див. табл. 4.2).

Таблиця 4.2.

Класифікація посткомуністичних країн: від консолідованих демокра­тій до консолідованих авторитарних режимів

Шкала демократії (у балах)	Тип режиму	Країни
1-2	консолідована демократія	Словенія, Естонія, Словаччина, Угорщина, Латвія, Польща, Литва, Чеська Республіка, Болгарія
3	напівконсолідована де­мократія	Румунія, Хорватія, Сербія, Албанія, Маке­донія, Монтенеґро
4	перехідне урядування або гібридний режим	Боснія, Україна, Грузія, Молдова
5	напівконсолідований ав­торитарний режим	Вірменія, Косово, Киргизія, Росія, Таджикистан, Азербайджан
6-7	консолідований автори­тарний режим	Казахстан, Білорусь, Узбекистан, Туркменістан

Що означає ця класифікація і чому країни опинилися на тому чи іншому шляху розвитку, розглянемо в наступних підрозділах.

⁸⁴ Freedom in the World. 2008: Global Freedom in Retreat / Press Release. http://www.freedomhouse. org. Ця дослідницька установа має експертів практично в усіх країнах. Вони здійснюють «польові дослідження», що узагальнюються за критеріями декількох програм і публікують­ся у трьох щорічних виданнях: «Свобода в світі», «Нації на переході», «Країни на роздо­ріжжі». За даними Дому свободи у 2007 р. в світі було 90 вільних, 60 частково вільних та 43 невільні країни; у них відповідно проживало 46, 18 і 36% населення земної кулі. Причому, з погляду динаміки політичних режимів, 2007 рік, за даними цієї програми досліджень, був насичений і складний, оскільки зміни відбувалися в двох напрямках: від демократії до авто­ритаризму і від авторитаризму до демократії. Число вільних країн не змінилося порівняно з попереднім роком.