Питання для самоконтролю.

1. Кого слід вважати суб’єктом кримінального провадження?

Суб'єкти (учасники) кримінального провадження — це особи, які вступають у кримінально-процесуальні правовідносини у зв'язку з подією злочину, чиї права, повноваження та обов'язки регламентуються чинним законодавством.

Усі особи, які вступають у процесуальні правовідносини, незалежно від підстав обсягу їх прав, повноважень чи обов'язків, стадії кримінального провадження, в котрій вони беруть участь, чи тривалості їх участі в процесі, є суб'єктами (учасниками) кримінального провадження.

У кримінально-процесуальні відносини окремі особи вступають по-різному залежно від їх ставлення до факту, стосовно якого здійснюється процесуальне провадження.

• Перші — в силу необхідності захищати свої права і законні інтереси (потерпілий, цивільний позивач та інші);

• другі — в силу своїх посадових обов'язків щодо встановлення істини та забезпечення правосуддя (слідчий, прокурор, суддя і тд.);

• треті — за дорученням чи угодою (представник цивільного позивача, захисник і т,д.);

• четверті — притягаються до участі в провадженні в примусовому порядку (обвинувачуваний, підозрюваний, підсудний).

2. Як співвідносяться поняття «суб’єкт кримінального провадження», «учасники кримінального провадження», «сторони кримінального провадження»?

Терміни "суб'єкти кримінального провадження" та '"учасники кримінального провадження " ідентичні і вживаються як рівнозначні. Спроби дати окреме визначення кожному з них науково безперспективні і недоцільні.

Учасники (суб’єкти) кримінального провадження – це особи, які наділяються процесуальними правами із покладенням на них відповідних процесуальних обов’язків з метою виконання покладених на них завдань, а також з метою захисту прав і законних інтересів своїх або прав і законних інтересів осіб, яких вони представляють чи захищають.

Сторони кримінального провадження (вужче поняття) - з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники (п.19 ч.1 ст. 3 КПК).

3. Як класифікує суб’єктів кримінального провадження законодавець?

Всіх суб’єктів кримінального провадження КПК поділяє на 5 груп:

1. Суд (суддя), слідчий суддя

2. Сторона обвинувачення

3. Сторона захисту

4. Потерпілий і його представник

5. Інші учасники кримінального провадження

4. Які функції виконує суд у кримінальному судочинстві?

Стаття 30. Здійснення правосуддя судом

1. У кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

2. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається.

Суддя (суд) — суб'єкт кримінального процесу, який виконує функцію правосуддя. Згідно зі ст. 124-129 Конституції України судочинство здійснюється Конституційним Судом та судами загальної юрисдикції.

Правосуддя здійснюють професійні судді, а у визначених законом випадках — народні засідателі та присяжні. Вироки та рішення суду виносяться іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території держави.

Суд у всіх стадіях процесу – dominus litis (господар процесу). Суд — центральний орган у кримінальному судочинстві, це орган, який визначає результат кримінальної справи. Основні повноваження:

• Він виконує підготовче провадження

• Вирішує справу по суті

• Бере участь в апеляційному, касаційному перегляді справи, провадженні за нововиявленими обставинами.

Суд має право самостійно та незалежно здійснювати судове слідство та судовий розгляд, визнати особу винною у вчиненні злочину та призначити їй покарання. Під час судового розгляду суд має владно-розпорядчі повноваження та керує процесом. За непідкорення розпорядженню головуючого в суді або порушення порядку під час судового засідання громадяни несуть відповідальність за законодавством про адміністративні правопорушення. За результатами розгляду справи суд має право: винести вирок (обвинувальний або виправдувальний), закрити справу, направити справу на додаткове розслідування.

Суд (суддя) має встановити об'єктивну істину та вирішити справу по суті, вживши заходів до захисту прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб та до усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину.

Під час розгляду кримінальної справи суд не пов'язаний висновками органів досудового слідства, а також думками учасників процесу. Всі питання, що підлягають вирішенню в судовому розгляді та у вироку, судді вирішують на підставі закону, згідно з правосвідомістю, за своїм внутрішнім переконанням, заснованим на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, за умов, що виключають сторонній вплив на суддіа.