зація охоплює країни Центральної та Східної Європи, Азії, Африки і Латин- ської Америки. Вона є однією з найістотніших складових світового політично- го процесу і до неї застосовують термін «глобальна демократизація», введений в науковий обіг відомим американським політологом Семюєлем Гантінґтоном в 90-ті роки минулого століття.

Існує два тлумачення терміну «глобальна демократизація». Перше означає кількісне зростання демократичних держав у всьому світі тепер уже поза ме- жами західної цивілізації, де демократія утвердилася раніше. Друге хоч і є похід- ним від першого, але має на увазі також посилення дієздатності демократичних режимів, що існують, та підвищення їх адаптивних здібностей в умовах глоба- лізації⁷⁴. Загалом же, за допомогою цього терміну підкреслюють домінування тенденції до розширення зони впливу демократичних цінностей, утвердження демократичної політичної організації все більшої кількості нових держав, зміц- нення демократичних інституцій у старих, а особливо в нових демократіях.

Семюель Гантін/тон (1927-2008) — знаний фахівець у галузі політичної науки, багатолітній викладач Гар- вардського університету, книги якого завжди викликали резонанс не лише в СІЛА, айв цілому світі. Найбільш по- пулярні з них: «Політичний лад у суспільствах, що демо- кратизуються» (1968) — з критикою популярної в 60-х роках теорії модернізації; «Зіткнення цивілізацій і пере- будова світового порядку» (1996) — ставить під сумнів сподівання на можливість безконфліктного світового порядку; «Третя хвиля: демократизація наприкінці XX ст.» (1991) — подає процес глобального поширення де- мократії у вигляді циклічного, хвилеподібного процесу з припливами та відпливами, підкреслює значення «де- монстраційного ефекту»; нарешті, остання широко

дебатована у США книга, заголовок якої говорить сам за себе: «Хто ми є? Виклики амери- канській національній ідентичності» (2004).*Майже кожну з цих книг автор випереджає або супроводжує написанням однойменної статті з викладом основних ідей книги.

Фото з сайту Wikipedia:

http://en.wikipedia.org/wiki/File:Samuel_P._Huntington_(2004_World_Economic_Forum).jpg * Назви книжок в оригіналі (англійською мовою): Political Order in Changing Societies (1968), The Third Wave: Democratization in the Late Twentieth Century (1991), The Clash of Civilizations and the Remaking of World Order (1996), Who Are We? The Challenges to Americas National Identity (2004).

2. Хвилі глобального поширення демократії

Практика показує, що демократія може розвиватися нерівномірно, з при­пливами і відпливами в одній і тій самій країні, а може спрацювати демон­

74 Лебедева м.М. Мировая политика. — Москва, 2003. — с. 133. Г

страційний ефект, і тоді ряд країн починає активно розвивати демократичні механізми функціонування системи, наслідуючи інших. Так само спонтанно ці процеси у певний час можуть почати згортатися. Подібна хвильова пуль­сація демократизації у світовій практиці дала поштовх розвитку концепції «третьої хвилі» демократизації, що була сформульована в книзі С. Гантінґ- тона «Третя хвиля: демократизація наприкінці XX століття»⁷⁵ і низці статей на цю тему. На історичному матеріалі С. Гантінґтон аргументує ідею, що де­мократія в світі поширюється хвилеподібно і що кожна хвиля збільшує кіль­кість демократичних країн.

«Хвиля демократизації» — це «сукупність переходів від недемократичних до демократичних режимів, що відбуваються упродовж певного проміжку часу, за умови_у що кількість таких переходів значно перевищує кількість здійснених за той же час переходів у протилежному напрямку»⁷⁶.

Таблиця 4.1.

Хвилі демократизації за концепцією С. Гантінґтона

Перша довготривала хвиля	1828-1926
Перший спад	1922-1942
Друга хвиля	1943-1962
Другий спад	1958-1975
Третя хвиля	з 1974
Початок спаду третьої хвилі	Кінець 90-х років (?)

Основними твердженнями концепції про хвилі глобальної демократизації є:

1. Перехід до демократії — глобальний процес, тому що:

а) географічно демократичний лад поширюється на всіх континентах;

б) окрім внутрішніх факторів, на переходи впливає цілий комплекс факторів міжнародних;

в) країни схильні випробовувати на собі вплив демократичних процесів у сусідніх країнах (під дією так званого «демонстраційного ефекту»);

г) між демократизаціями різних країн є не тільки відмінності, а й багато спільного.

2. Демократія — це самоцінність. Вона не є лиш інструментальною цінністю, що варта уваги остільки, оскільки з її допомогою можна досягнути еконо­мічного дива чи якоїсь іншої прагматичної мети.

3. Демократія — багатоманітна. Концепція «глобальної демократизації» ви­знає множинність (плюралізм) різновидів демократії. Стимулюючи поши­рення цінностей європейського лібералізму, ця концепція водночас ставить вимогу толерантного ставлення до можливих нових форм демократії.

⁷⁵ Див.: Huntington, Samuel P. The Third Wave: Democratization in the Late Twentieth Century. — Norman: University of Oklahoma Press, 1991.

⁷⁶ Huntington S. Democracy’ Third Wave // Journal of Democracy. — 1991. — Spring. — P. 13.