Техніко-криміналістичне дослідження документів

1. Визначення техніко-криміналістичного дослідження документів та їх характеристика.

2. Способи підроблення документів та методи їх дослідження

3. Способи високого друку: підроблення відтисків друкованих форм

4. Сучасні способи виготовлення (підроблення) документів

1.

В перекладі з лат. мови «документ» означає «доказ».

Документ - це матеріальний засіб, що виготовлений людиною, відповідає певним вимогам (стандартам – наявність фото, штампів, печаток, підписів і т.д.) і має основним своїм завданням засвідчити відповідність певного факту дійсності.

Документи є різних видів:

• виготовлені на папері

• виготовлені на пластиковому матеріалі

• фотографії

• відеозаписи

• звукозаписи

На думку лектора, необхідно визнати документи в електронному варіанті в сьогоднішньому часовому форматі.

Коло тих питань, які стосуються виготовлення документів, підроблення документів входить до предмету пізнання техніко-криміналістичного спрямування.

Техніко-криміналістичне експертне дослідження документів. 8 типових питань, які ставляться перед експертом:

1. Який спосіб виготовлення документу?

2. Який спосіб підроблення документу?

3. З якого матеріалу документ виготовлений (яким способом виготовлений)?

4. Відбитки штампів і печаток

5. Які засоби використовувалися для виготовлення документів?

6. Чи можливо ідентифікувати документ, а якщо можливо та за якими ознаками (йдеться про підроблення або оригінал документу)?

7. Питання ідентифікації особи за індивідуальною каліграфією, якщо в документі є рукописний текст

8. Визначення давності документу

Документ – це такий об’єкт, з яким потрібно поводитись обережно. Зокрема:

1. Документ при визначенні його доказом та приєднанні до матеріалів справи не можна підшивати. Необхідно виготовити конверт, підшити конверт, написати на конверті номер під яким він є наявним в кримінальній справі і потім помістити документ в конверт.

2. Забороняється робити на документі надписи, помітки, підчищення тощо.

3. При зберіганні документ необхідно помістити у спеціальний прозорий конверт на зразок файлу.

4. Документ необхідно позбавити впливу сонця, вологи, потоку повітря (гарячого, холодного).

5. На документ на має бути впливу хімічних речовин, різних отрутохімікатів.

Бувальщина: Архів у Харкові (в бібліотеці). Журнал. В ньому про в’язницю інформація - 1918р. Розстріл без суду і слідства.

2.

Типові способи підроблення документів:

1. Підчищення (лезом). Для того, що виявити – потрібно піднести документ до джерела світла і в місці підчищення місце підкинення буде просвітлюватися. У більшості випадків підчищення як спосіб підроблення застосовують до тих документів, основою яких слугує твердий паперовий матеріал.

2. Підчищення та додруковування або дописування. Довідка. Друкарська машинка, старий папір. Передрукувати довідку. Знайти особу, щоб підписала.

3. Змивання тексту (беремо спирт, вату – наносимо на текст, і витираємо напис; або беремо сірник, на нього намотуємо вату, опускаємо його в сприт і все те саме). Проте змивання тексту може бути використано до документу, що виготовлений на папері, якщо на пластику – то не змиємо!

4. Переклеювання фотографій. Дуже часто документом, в якому переклеюється фотографія є паспорт. Щоб виявити, потрібно оглянути фото по периметру, при цьому необхідно застосувати лупу. В такому разі ми виявимо, що по тому ж периметру в окремих секторах виявити ознаки (сліди), коли клей під тиском «вийшов» на зовні. Цей же клей має колір, що не відповідає кольору аркуша і це при тому, що аркуш паспорта виготовлений так, що має захисну сітку або елементи захисту. Сектори «витиснутого» клею поміж особою по тому ж периметру розташовані на різній відстані. Якщо дослідник використає ультрафіолетове проміння і його потік наведе на місце ймовірного підроблення документа, в т.ч. місце переклеювання фото, то відповідні ознаки будуть чітко виокремлені. Це стосується різних способів.

5. Спосіб високого друку (повна підробка)

6. Беремо оригінальний бланк документу і вносимо туди неправдиві відомості, як правило рукописним текстом

7. Травлення – на фарбник необхідно діяти кислотою або рідиною, яка має елементи кислоти (оцет), тому що не кожний фарбник піддається змиванню

8. «Коза» - беремо велике скло, зсуваємо два столи або табуретки, на них зверху кладемо скло, під скло кладемо лампу і вмикаємо. Світло в кімнаті вимикаємо. Беремо оригінал документу і кладемо на скло. Далі на оригінал кладемо чистий аркуш і бажано скріпити листки. Всі контури під дією світла ми бачимо і можна за допомогою циркуля, лінійки і т.д. далі вже підробляти.

3.

Сутність способу високого друку полягає в тому, що необхідно виготовити кліше. Початково необхідно взяти апарат чорно-білого зображення (не цифровий). Кладемо диплом, розгортаємо його і кожну сторінку фотографуємо. Потім виготовляємо фотографії. Для нас є важливим негатив. Якщо ми прийшли до висновку, що фото високої якості – то знову беремо пристрій для виготовлення фото і поміщаємо його в темну кімнату. Беремо штатив на ньому розміщаємо негатив, на який має потрапляти потік червоного світла. Десь на відстані 60-80 см під штативом буде відбиток нашого зображення і там ми ставимо ємкість, площею такою, щоб диплом туди можна було покласти. В цю ємкість кладемо пластину, з якої буде виготовлятись кліше. На пластині буде чітко видимий текст і щоб все було симетрично. Далі в ємкість наливаємо рідину (реактивну), яка повинна покрити пластину на рівні 0.5 мм. Відбувається процес травлення – рідина «виїдає» пластину за виключенням тих місць, куди потрапляє червоне зображення тексту. Час на хімічну реакцію – щоб реактив знищив основу платину (основа пластини – виготовлена з суцільного м’якого металу). Спостерігаємо за названим хімічним процесом. А чому в темноті? - ….Далі беремо кліше, сушимо, витираємо і штампуємо дипломи.

Кліше являє собою пластину, на якій виготовлені літери (текст) способом травлення. Матеріалом виготовлення кліше є метал, зокрема алюміній, мідь, і не просто метал, а той метал, який піддається травленню. Далі кліше опускаємо у фарбу і наносимо на аркуш паперу (як ставити штамп). Далі все це просушується.

4.

Сучасні способи підроблення документів, штампів, печаток. Законним способом виготовляють станком з електронним управлінням. Вноситься програма. В програму даються реквізити. Сидить оператор. 5 хвилин часу і ми отримуємо печатку, штамп чи документ. Але потрібно мати дозвіл на виготовлення, який дає дозвільна система.

Не є сучасним способом – наприклад, коли на гумі вирізаємо скальпелем кліше (гумове).

Сучасний спосіб підроблення документу полягає у використанні засобів комп’ютерної техніки, зокрема спеціальних програм. Отож, або необхідно мати таку техніку, або треба підкупити особу, яка володіє і має доступ до цієї техніки.

----- 2 семестр -----

Котюк Іван Ілліч

4 складових криміналістики:

• техніка

• тактика

• методика

• загальнотеоретичні аспекти

Криміналістична тактика

Загальні теоретико-правові проблеми організації досліджень у сфері кримінального судочинства

1. Зв’язок криміналістики (тактики) з іншими науками

2. Особливості сучасної організації пізнання у сфері судочинства

3. Проблемні аспекти організації пізнавальних процесів у сфері судочинства та напрями їх розв’язання

Ідентифікаційні поля – системи ознак…

Юридичні факти:

1. Дії

1. Правомірні: юр дії та юр події

2. Неправомірні: злочини (кримінальні порушення і злочини) і проступки

2. Події

Загальні положення криміналістичної тактики (КТ)

1. Поняття, предмет, зміст і структура КТ

2. Поняття, загальна характеристика і правила використання тактичних прийомів (ТП)

3. Інші засоби КТ

4. Характеристика окремих видів ТП

Джерела: КПК, «Основи теорії судового пізнання» Котюк І.І., Васильєв А.Н. «Следственная тактика» - Москва 1976, Дулов А.В. «Теоретические проблемы следственной тактики» - Саратов 1987, Коновалова В.Е, Шепетько В.Ю. «Криминалистическая тактика: теория и тенденции» - Харків 1997…

Ст. 4 КПК. Але оскільки законом не визначено, яким чином розв’язувати завдання – то цьому сприяють положення КТ.

Щоб зрозуміти завдання К судочинства – слід виходити з того, що будь-яка діяльність спрямована на досягнення певної мети (кінцевих результатів).

Так от, завчасно передбачуваний і уявлюваний нами кінцевий результат діяльності і є її метою!

- А оскільки для досягнення будь-якої мети завжди обирається лінія поведінки, то така лінія поведінки називається стратегією діяльності.

- Але щоб досягти запланованої мети треба виконати певну роботу, у якій з позицій системно-структурного підходу слід розрізняти ряд завдань, виконання яких є передумовою досягнення мети.

- А оскільки для розв’язання кожного з цих завдань також обирається певна лінія поведінки, то така нижчого ступеня загальності лінія поведінки називається тактикою.

Слід виходити з того, що тактичний прийом (ТП) являє собою наукову рекомендацію про певний спосіб дій, спрямований на розв’язання окремого завдання.

Вчення про ТП є основою КТ як науки, в структурі якої розрізняють:

1. Вчення про організацією і керівництво розслідування

2. Вчення про тактичні прийоми, які використовуються з метою розв’язання окремих завдань судочинства

3. Вчення про слідчу ситуацію, рекомендацію по її оцінці і використання

4. Вчення про тактичне рішення і рекомендація по його прийняттю в різних ситуаціях

5. Принципи взаємодії між слідчим та іншими учасниками процесу

6. Рекомендації по використанню спеціальних знань та технічних засобів

7. Рекомендації по організації та проведенню окремих процесуальних дій

Оскільки на кожен момент розслідування складається сукупність різноманітних обставин, то ті з них, які мають процесуальне значення і утворюють відповідну слідчу ситуацію (СС)

СС – це сукупність обставин, що склалися на конкретному етапі розслідування, аналіз яких дає змогу оцінити вже виконану у справі роботу, визначити подальші її перспективи та внести відповідні корективи в завдання і хід розслідування.

Серед умов, які утворюють СС слід розрізняти:

1. Умови інформаційного характеру

2. Умови процесуального і тактичного характеру

3. Умови матеріального та організаційно-технічного характеру

4. Умови психологічного характеру

СС класифікують за такими підставами:

• характером: типові та специфічні

• залежно від стосунків між учасниками: безконфліктні та конфліктні

• за часом виникнення: початкові, проміжні та кінцеві

• по відношенню до мети: сприятливі та несприятливі

• від складності: прості та складні

Оскільки на СС часто впливають умисно, то це дає підстави про необхідність подолання протидії розслідуванню злочинів.

Протидія розслідуванню злочинів – умисні протиправні дії або бездіяльність зацікавлених осіб, спрямовані на перешкоджання реалізації завдань К судочинства.

А подолання такої протидії являє собою діяльність уповноважених суб’єктів, спрямовану на припинення або нейтралізацію перешкоджання реалізації завдань К судочинства.

Що ж до розв’язання завдань судочинства основним засобом є ТП.

Ознаки ТП:

• науковий характер

• практична обґрунтованість

• системний характер

• рекомендаційний характер

• альтернативний характер

• законність

• відповідність морально-етичним вимогам

• цілеспрямованість

• економність

• ефективність

• ефектність

Види ТП:

• за джерелом формування: засновані на даних логіки, психології, використання технічних засобів тощо

• за обсягом застосування: в цілому розслідування та окремої слідчої дії

• за метою використання: спрямовані на організацію розслідування: в цілому \ окремої слідчої дії тощо

• за змістом: …

• за видом слідчої дії: опиту, обшуку, огляду тощо

• ….

Серед принципів допустимості ТП розрізняють:

• законності

• послідовність

• справедливість

• наукова обґрунтованість

• …

Загальні правила використання ТП:

1. Застосування по можливості всього комплексу ТП у слідчій дії

2. Вибори ТП по ходу слідчої дії в ході різних ситуацій

3. Застосування в першу чергу ТП, спрямованих на організацію слідчої дії в цілому

4. Одночасне застосування різнорідних ТП

5. Врахування роль слідчого в проведенні кожної дії, який в першу чергу повинен обирати ті ТП, у використанні яких він почуває себе впевненіше

Крім ТП засобами КТ є також:

• тактичні рекомендації, тобто науково обґрунтовані та випробувані тактикою поради щодо вибору і застосування ТП

• тактичні рішення, які приймаються слідчим у конкретній СС

• тактичні операції, які являють собою комплекс слідчих та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на розв’язання конкретного завдання

Допит

1. Поняття та види допиту

Допит – це інформаційно-психлогічний процес спілкування, який проводиться у формі, визначеної законом, та має своїм наслідком одержання доказової інформації як обвинувального, так і обвинувального характеру.

Предметом допиту є:

1. обставини, пов’язані з подією злочину

2. обставини, які можуть бути відомі або повинні бути відомі особі

Допит має складну інформаційну структуру, предмет допиту не завжди співпадає з предметом показань.

Предметом показань є:

• обставини, що стосуються злочину;

• обставини, які не стосуються злочину (для визначення тактики поведінки з іншою особою, для конструювання версій)

Предмет допиту характеризується динамічністю.

• Ст. 167, 72, 73, 74 КПК

Допит як джерело інформації

В процесі допиту одержуємо такі види інформації:

1. Змістовна

2. Мімічна (реакції організму людини на певні події, факти, інформацію)

3. Конклюденна (в результаті рухів, дій особи…)

Інформація від допитуваного може бути одержана у вільній формі або під спонуканням (можемо або закликати його до позитивних рис характеру або попередження про кримінальну відповідальність).

Логічні основи допиту

Допит проводиться у формі питань.

Питання – це пропорція поєднання зань і незнань. В допиті поєднуються знання таким чином, що вони приховані перед незнаннями.

Загальні вимоги до формулювання питань:

1. предметність

2. істинність

3. чіткість

4. нейтральність

Хибні питання заборонено ставити!

Види питань:

1. основні (відносяться до предмету доказування)

2. додаткові (кількість, якість чогось тощо)

3. уточнюючі (причина та наслідок)

4. контрольні

Логічне поєднання питань відображається у програмі допиту.

Підготовка до допиту

1. Вивчення матеріалів справи

2. З’ясування спеціальних питань (якщо ДТП – поговорити з автотехніками, якщо пожежа – з пожежниками, «якщо було татуювання філософа – дослідити, що за філософ і говорити на цю тему тощо»)

3. Одержання інформації про особу (офіційні характеристики, офіційні запити (навчання, робота), ОРД (спілкування з сусідами, колегами, друзями тощо), слідчі дії, бесіда)

Тактичні прийоми та їх види, які застосовуються при допиті

А) від виду допиту: свідка, потерпілого, обвинуваченого

Б) від знань: логіка, психологія

В) процесуальні \ непроцесуальні \ нейтральні

Г) за метою допиту: спростування хибних показань;

Не залежно від виду допиту використовується такий тактчиний пройом як:

1. рефлексивне управління – здібність проникнутии в чужу свідомість і моделювати поведінку інших, думати як інша особа

2. психологічний реаген - непроцесуальна форма пред’явлення речових доказів, яка має на меті одержання певної реакції від особи

Фактори, які впливають на якість показань:

• анатомічно-чуттєві ознаки

• акцентування уваги

• темперамент

• емоційний фон

• рівень освіти і фах

• погодні умови

• стан здоров’я

Фіксація допиту: ст. 85 КПК та ін.

4 курс

06.09.12. (четвер)

«В криміналістиці немає середини, на дні у ній той, хто не досяг її вершини»

Лисенко

Криміналістична методика

Криміналістична методика – є складовий елемент криміналістики, як правової науки (з 4-х)

Теорія методики розслідування злочинів

1. Поняття методики розслідування злочинів, види методики розлідування злочинів

2. Структура методики (методик) розслідування злочинів

3. Криміналістична характеристика злочинів

4. Слідча ситуація

Нікого не читати!

Слово «методика» грецького походження «metodis» - означає в перекладі на нашу мову «СПОСІБ» певної діяльності.

Методика досудового розслідування злочинів – це систематизована сукупність методів і способів якісного провадження справ, в основі якого перебувають компоненти 1) криміналістичної характеристики злочину та 2) слідчої ситуації.

Методика досудового розслідування злочинів має дещо історичний аспект. Ще в 19 ст., зокрема в 1883р., була видана Інструкція чинам поліції Київської судової палати щодо виявлення і дослідження злочинів. Дану інструкцію ввів у дію Київський прокурор Шепелєв. У зазначеній інструкції давалися вказівки щодо розслідування найбільш небезпечних злочинів.

У сучасній криміналістиці як правовій наукці методика досудового розслідування злочинів виникала доволі проблематично. В підручниках 1970р. методики і не знайти, бо вона не була розроблена.

Таким чином, методика як елемент криміналістики була розроблена криміналістами-науковцями в кінці 20 ст.

Для практики розслідування злочинів методика є в загальновизнаному варіанті 1) типова.

Є крм типової, 2) видові методики і 3) групові методики.

Кожний розділ ОЧ КК України (їх 21). Назву кожного розділу криміналісти інтерпретують як вид злочину, наприклад, розділ 4 – «злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи». Таки чином, назва розділу 4 – і є окремим видом злочинів, а отже кожний вид окремого виду злочину потребує окремої методики.

В межах кожного виду злочинів криміналісти виділяють групи злочинів, наприклад, з виду злочинів розділу 4 можливо виокремити такі групи злочинів: згвалтування, розбещення неповнолітніх (підгрупи: скоєене військовослужбовцем, педагогом, працівником ОВС… - все залежить від ознаки!)..

Таким чином, є потреба у тому, щоб була розроблена методика розслідування окремих груп злочинів, наприклад, методика розслідування розбещення неповнолітніх.

2. Структура методики досудового розслідування злочинів

Методика досудового розслідування злочинів складається:

І. Початковий етап методики досудового розслідування злочинів

Ст. 2 КПК означає основні завдання кримінального проваджження. У криміналістичному розумінні перший етап досудового розслідування злочинів, враховуючи чинну кримінально-процесуальну форму (ст. 2 КПК), у т.ч. що врегульовує початок досудового розслідування ст. 214 КПК, передбачає виконання слідчим певного переліку планово-організацінийх та процесуальних дій. Йдеться зокрема про тактику:

1. Прийняття слідчим заяви про вчинене кримінальне правопорушення (злочин у певній сфері суспільних відносин)

2. Після проведення у строк не більше 24 год. відповідної перевірки слідчий зобов’язаний відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК доповісти про даний факт керівнику органу досудового розслідування (як правило, це буде керівник слідчого органу ОВС, адже саме він уповноважений визначати, хто зі слідчних буде здійснювати досудове розслідування конкретного злочину)

3. Лише згодом, як логічно випливає з ч. 1 ст. 214 КПК – слідчий зобов’язаний внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). У невідкладних випдаках до внесення цих відомостей, слідчий, керуючись ч. 3 ст. 214 та ст. 237 КПК має право провести огляд місця події. До ЄРДР в т.ч. будь-яких злочинів слідчий відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК вносить такі відомості: 1) Дата надходження заяви 2) ПІБ потерпілого або заявника 3) Інше джерело, з якого виявлені обставини про вчинене К правопорушення 4) Короткий виклад обставин 5) Попередня правова кваліфікація (частина статті і стаття КК) 6) ПІБ та посада слідчого \ прокурора 7) Інші обставини, що передбачені положенням про ЄРДР

ІІ. Другий етап методики досудового розслідування злочинів

1. Криміналістична характеристика злочину

2. Слідчі ситуації та слідчі версії

3. Типові слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) й інші процесуальні дії та тактика їх проведення

4. Тактика розгляду клопотань під час досудового розслідування та ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення

5. Прийняття тактичного рішення про завершення другого етапу досудового розслідування. В даному випадку слідчий формулує письмовий проект повідомлення особи про підозру у скоєному злочині.

Криміналістична характеристика злочину – це сукупність систематизованої інформації про визначений КК України вид злочинів (конкретний злочин), що є важливою для методичних рекомендацій ефективного досудового розслідування даного злочину.

Структура криміналістичної характеристики:

1. Розповсюдженість злочинного діяння

2. Особливості його виявлення

3. Особливі риси даного злочинного діяння

4. Механізм слідоутворення, характерний для даного злочину

5. Спосіб скоєння

6. Особливості особи, що його скоїла (вікові, психологічні, фізичні)

7. Узагальнені дані про особу потерпілого

8. Слідова картина (запропонував криміналіст Салтевський – лектор не визнає)

9. Інші дані

На цьому етапі може бути затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочинного діяння.

- Затримання як процесуальна дія врегульоване ст. 208-209 КПК. Слідчий має право без ухвали слідчого судді затримати особу, підозрюваної у вчиненні злочину, підставами є випадки, пердбачені ч. 1 ст. 208 КПК: 1) особу застали під час скоєння злочину 2) безпосередньо після скоєння злочину

- Освідування затриманої особи – ст. 241 КПК. Перед початком особі необхідно пред’явити постанову прокурора. Традиційно це пошук на тілі затриманої особи слідів вживання наркотичних засобів…

- Допит затриманої особи

- Допит свідка

- Допит потерпілого

(застосування тактичних прийомів…)

При досудовому розслідуванні можуть бути затримані такі групи осіб:

• Очевидці скоєного злочину

• Родичі підозрюваних, потерпілих

• Свідки, яким відомі обставини щодо злочину

ІІІ. Завершальний етап методики досудового розслідування злочинів

1. Тактика повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину: дата, час, правова кваліфікація злочину із зазначенням частини статті , статті КК України - внесення даних до ЄРДР, а в разі потреби розшуку підозрюваного

2. Тактика допиту підозрюваного

3. Тактика одночасного допиту двох і більше вже допитаних осіб (колишня очна ставка) – для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях (колишня тактика допиту на очній ставці)

4. Тактика проведення інших у т.ч. повторних слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій

5. Тактика ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування

6. Тактика діяльності прокурора при закінченні досудового розслідування

7. Прийняття тактичного рішення про завершення досудового розслідування і особливості складання обвинувального акту

8. Особливості внесення прокурором до ЄРДР відомостей про закінчення досудового розслідування

9. Особливості передачі обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування до суду

У 21 ст. КПК законодавець вживає вислів «вирішення справи» - то можна комбінувати – «матеріалів досудового розслідування справи»

11.09.12 (вівторок)