
- •1. Визначте сфери і типи управління
- •2. Які причини еволюції мотивації?
- •3. У чому полягає основна відмінність між управлінням і менеджментом?
- •4 Процес прийняття управлінських рішень та критерії оцінки їх ефективності.
- •6 Поясніть схему процесу формування поведінки людини.
- •8. Проведіть порівняльний аналіз мотиваційних теорій змісту.
- •9. У чому полягає відмінність праці менеджера від інших професій?
- •10. Охарактеризуйте мотиваційні теорії процесів.
- •12. Зміст функції «контролювання» як функції менеджменту.
- •13 Особливості менеджменту в економічно розвинутих країнах
- •15. Особливості становлення сучасного менеджменту в Україні.
- •16. Наведіть приклади контролюючих заходів за етапами проведення контролю
- •17. Виникнення та еволюція наукових шкіл у менеджменті.
- •18. Сутність, предмет, об’єкт та засоби організації праці менеджера.
- •19. Сучасні концепції менеджменту
- •22.Процес підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень
- •24. Бізнес-планування в управлінні організацією
- •26 Методи прийняття раціональних управлінських рішень.
- •27 Охарактеризуйте загальні принципи менеджменту
- •29.Визначте склад загальних і конкретних функцій менеджменту.
- •30. Види комунікацій і трансакцій.
- •31 Шляхи удосконалення міжособових та організаційних комунікацій.
- •32. Закономірності менеджменту.
- •34. Класичні принципи менеджменту за а. Файолем.
- •35. Типи керівників.
- •36. Сутність і значення функції «планування».
- •37. “Види повноважень. Процес делегування повноважень на підприємстві”.
- •38 Які основні відмінності між стратегією і тактикою?
- •39 Необхідність і сутність влади. Види і баланс влади.
- •41“Методика підготовки та проведення наради. Учасники наради”.
- •43.Теорії лідерства.
- •46. Опишіть метод сітьового планування.
- •48. Зміст функції «організування» та її значення.
- •49. Використання соціально-психологічних методів в процесі управління трудовим колективом
- •50. Організація як соціальне утворення
- •51. Типові інформаційні системи в менеджменті.
- •52. Сутність і основні риси формальної організації.
- •54. Причини виникнення та принципи функціонування організації.
- •55.Принципи розробки сучасної кадрової політики
- •56.Структурна характеристика організації.
- •58.Сутність та класифікація організаційних структур управління організацією
- •59.Методи управління конфліктними ситуаціями
12. Зміст функції «контролювання» як функції менеджменту.
Контролювання як функція менеджменту є логічним завершенням дій менеджера. Суть його полягає у з'ясуванні можливості досягти поставленої мети, оскільки недосяжну мету немає сенсу формулювати. Контролювання як функція менеджменту — визначення якості й коригування виконуваної підлеглими роботи з метою забезпечення виконання планів і завдань, спрямованих на досягнення цілей організації.
Зміст загальної функції менеджменту «контролювання» виявляється у видах контролю, які кла¬сифікують за певними ознаками. 1.За сферами (контроль стану матеріально-технічного забезпечення; контроль виробництва; контроль маркетин¬гу і збуту). 2. За змістом (контроль ресурсів; контроль процесів).
3. За етапами проведення (попередній, поточний, під¬сумковий). 4.За формами організації (централізований; децент¬ралізований, самоконтроль). 5. За способами (суцільний, вибірковий). Зміст функції менеджменту «контролювання» реалізується в процесі контролювання. Процес контролювання — комплекс контрольних дій (заходів), виконуваних суб'єктом контролювання над об'єктом. Процес контролювання повинен органічно вписуватися в систему контролювання. Система контролювання — комплекс елементів і відносин, які забезпечують здійснення контролювання як функції менеджменту.
13 Особливості менеджменту в економічно розвинутих країнах
Менеджмент як діяльність зародився у Сполучених Штатах Америки в останній чверті XIX ст.
Північноамериканська модель менеджменту
Особливу роль у використанні людського потенціалу відіграють кадрові служби корпорацій — спеціалізовані підрозділи фірм, оснащені сучасною технікою, де працюють компетентні працівники, які володіють специфічним методичним інструментарієм для вирішення соціальних проблем виробництва.Головна координує діяльність відділень, здійснює єдину науково-технічну, а отже і кадрову політику, добір лінійних менеджерів, здатних очолити відділення. Фахівці головної кадрової служби визначають кадрову політику і стратегію корпорації, консультують служби відділень щодо атестації працівників, добору керівників, трудового законодавства і т. д. Оскільки виробничий підрозділ як основна господарська ланка е самостійним у фінансово-виробничому відношенні, його кадрова служба планує кількість і структуру працівників, займається добором, оцінкою і атестацією, вирішує всі інші питання, безпосередньо пов'язані з організацією виробничо-господарських процесів.Важливим аспектом роботи з кадрами є вдосконалення формальних та встановлення неформальних стосунків між співробітниками у межах технологічного ланцюжка «проектування — реалізація виробу»..Особливе значення має вдосконалення організації та стимулювання праці. Основною стає така форма організації праці, як робочі групи, бригади, наділені певною виробничою самостійністю. Основне положення нової філософії управління — мотивування працівників залученням їх до управлінської діяльності, що радикально вирішує проблему відчуження. У сучасному американському менеджменті велику увагу приділяють культурі та розвитку організації. Кожна солідна фірма має свій особливий «дух», загальну атмосферу, яка визначає етичні принципи, стиль відносин, девізи праці.Нинішній американський менеджмент позначається якісним переходом від стратегічного планування до стратегічного менеджменту. Стратегічний план тепер розглядають як перепону на шляху стратегічного мислення, оскільки він робить організацію «заручницею» прийнятих нагорі рішень, позбавляє її інтелектуальної свободи, необхідної для розвитку власної ініціативи. Стратегічне планування сприяє посиленню позицій бухгалтерів, тобто людей, які порівнюють результати з поставленими цілями. Стратегічний менеджмент слугує виконавцям, тобто тим, хто виявляє ініціативу не тільки на етапі розумової роботи, а й на етапі практичних дій.
Західноєвропейська модель менеджменту
Практика сучасного управління в країнах Західної Європи значною мірою формувалася під впливом американського менеджменту. Однак сучасний західноєвропейський менеджмент має певні особливості, зумовлені реаліями нинішньої економічної ситуації в цих країнах. До них належать:
— перехід від диктату продавця до диктату споживача;
— усунення міждержавних перепон для руху товарів і грошей;
— проникнення на ринки європейських країн товарів компаній США і Японії.
У зв'язку зі зростанням значення людського фактора підвищилася роль кадрової служби в загальному організмі європейських підприємств, на яку покладається вирішення таких завдань:
— управління людьми (набір, прийом, перепідготовка, звільнення і т. п.);
— управління умовами праці (оплата праці, дисципліна, інформація, захист, гігієна і безпека);
— соціальне управління (стосунки всередині і поза межами колективу);
— документаційне кадрове обслуговування потреб працівника і адміністрації;
— управління службами забезпечення (охорона, транспорт, санітарно-медична і ремонтна служби, служба соціального житла і т. п.);
— управління програмами (оплати праці, службового просування, підвищення кваліфікації і т. п.).
Суттєвою особливістю західноєвропейського менеджменту є колективна робота команди на чолі з лідером (менеджером)..
Європейський менеджмент функції менеджера розглядає широко, охоплюючи, поряд з управлінням операційною системою підприємства, організацію обліку, фінансів, маркетингу, матеріально-технічного забезпечення тощо. Масштаби європейських фірм значно менші порівняно з американськими, внаслідок чого діяльність пересічного європейського менеджера є універсальнішою.Оригінальна модель менеджменту, що ґрунтується на активізації людського фактора, яка одержала назву «управління за результатами», сформувалася у Фінляндії. Сутністю її є реалізація системи кінцевих цілей діяльності організації, їх визначає вище керівництво спільно з виконавською ланкою менеджерів та робітниками. Після цього аналізують способи їх досягнення, а шляхи і методи в межах цих способів виконавці обирають самостійно.
Японська модель менеджменту
Особливості системи управління виробництвом в Японії зумовлені специфікою її природних умов та економічної системи, історичними, поведінковими та культурними традиціями.Організація управління в японських фірмах суттєво відрізняється від американської та європейської моделей. Відмінності стосуються організаційної побудови фірм, визначення стратегічних напрямів управлінської діяльності, вирішення кадрових питань, уваги до якості продукції, системи соціальних відносин на виробництві та в управлінні.Управління виробництвом більшості японських фірм основане, як і в інших економічно розвинутих країнах, на дивізіональній організації. Однак у японських компаніях управління більш централізоване, внаслідок чого виробничі відділення на перший погляд менш самостійні при вирішенні виробничих питань. Але централізованість тут поєднують з особливим стилем управління, суттєвими елементами якого є погодженість і координація дій усіх ієрархічних ланок, розроблення і прийняття рішень після їх детального обговорення та схвалення виконавчою ланкою. Внаслідок цього сформувався специфічний японський симбіоз ініціативи виконавців і твердої лінії вищого керівництва фірми, який ґрунтується на груповому прийнятті рішень і передбачає:
— участь середнього рівня у розробленні рішень шляхом погодження і обговорення проектів з керівниками і з персоналом відповідних відділень;
— дотримання принципу одностайності у прийнятті рішень;
— відсутність чітких посадових інструкцій, які визначають обов'язки працівників, оскільки зміст їх діяльності може змінюватися і вони зобов'язані вміти виконувати будь-яку роботу в межах своєї компетенції.
Пересічна японська фірма постійно адаптується до навколишнього середовища, враховуючи всі можливості для виживання в перспективі, переважно за рахунок запровадження передових техніки і технології. Отже, в основі японської моделі менеджменту — орієнтація на активізацію колективу, індивідуальний успіх, що спирається на колективні зусилля (рис. 1.9).Специфічна особливість японського менеджменту — комплексний підхід до управління якістю продукції. Сучасна система управління якістю зародилася в Японії після Другої світової війни. Вона передбачає:
— випуск деяких видів продукції відповідно до стандартів Л8 щодо статистичного контролю і забезпечення якості;
— статистичні методи контролю якості;
— організацію контролю якості на виробництві;
— функціонування гуртків контролю якості.
Основним принципом японського менеджменту є групова робота, яка пронизує всю фірму зверху донизу..