12. Зміст функції «контролювання» як функції менеджменту.

Контролювання як функція менеджменту є логічним завершенням дій менеджера. Суть його полягає у з'ясуванні можливості досягти поставленої мети, оскільки недосяжну мету немає сенсу формулювати. Контролювання як функція менеджменту — визначення якості й коригування виконуваної підлеглими роботи з метою забезпечення виконання планів і завдань, спрямованих на досягнення цілей організації.

Зміст загальної функції менеджменту «контролювання» виявляється у видах контролю, які кла¬сифікують за певними ознаками. 1.За сферами (контроль стану матеріально-технічного забезпечення; контроль виробництва; контроль маркетин¬гу і збуту). 2. За змістом (контроль ресурсів; контроль процесів).

3. За етапами проведення (попередній, поточний, під¬сумковий). 4.За формами організації (централізований; децент¬ралізований, самоконтроль). 5. За способами (суцільний, вибірковий). Зміст функції менеджменту «контролювання» реалізується в процесі контролювання. Процес контролювання — комплекс контрольних дій (заходів), виконуваних суб'єктом контролювання над об'єктом. Процес контролювання повинен органічно вписуватися в систему контролювання. Система контролювання — комплекс елементів і відносин, які забезпечують здійснення контролювання як функції менеджменту.

13 Особливості менеджменту в економічно розвинутих країнах

Менеджмент як діяльність зародився у Сполучених Штатах Америки в останній чверті XIX ст.

Північноамериканська модель менеджменту

Особливу роль у використанні людського потенціалу відіграють кадрові служби корпорацій — спеціалізовані підрозділи фірм, оснащені сучасною технікою, де працю­ють компетентні працівники, які володіють специфічним методичним інструментарієм для вирішення соціальних проблем виробництва.Головна координує діяльність відділень, здійснює єди­ну науково-технічну, а отже і кадрову політику, добір лі­нійних менеджерів, здатних очолити відділення. Фахівці головної кадрової служби визначають кадрову політику і стратегію корпорації, консультують служби відділень щодо атестації працівників, добору керівників, трудового законодавства і т. д. Оскільки виробничий підрозділ як основна господарська ланка е самостійним у фінансово-виробничому відношенні, його кадрова служба планує кількість і структуру працівників, займається добором, оцінкою і атестацією, вирішує всі інші питання, безпо­середньо пов'язані з організацією виробничо-господарсь­ких процесів.Важливим аспектом роботи з кадрами є вдосконален­ня формальних та встановлення неформальних стосунків між співробітниками у межах технологічного ланцюжка «проектування — реалізація виробу»..Особливе значення має вдосконалення організації та стимулювання праці. Основною стає така фор­ма організації праці, як робочі групи, бригади, наділені певною виробничою самостійністю. Основне положення нової філософії управління — мотивування працівників залученням їх до управлінської діяльності, що радикально вирішує проблему відчуження. У сучасному американському менеджменті велику ува­гу приділяють культурі та розвитку організації. Кожна со­лідна фірма має свій особливий «дух», загальну атмосфе­ру, яка визначає етичні принципи, стиль відносин, девізи праці.Нинішній американський менеджмент позначається якісним переходом від стратегічного планування до стра­тегічного менеджменту. Стратегічний план тепер розгля­дають як перепону на шляху стратегічного мислення, оскі­льки він робить організацію «заручницею» прийнятих нагорі рішень, позбавляє її інтелектуальної свободи, не­обхідної для розвитку власної ініціативи. Стратегічне пла­нування сприяє посиленню позицій бухгалтерів, тобто лю­дей, які порівнюють результати з поставленими цілями. Стратегічний менеджмент слугує виконавцям, тобто тим, хто виявляє ініціативу не тільки на етапі розумової робо­ти, а й на етапі практичних дій.

Західноєвропейська модель менеджменту

Практика сучасного управління в країнах Західної Єв­ропи значною мірою формувалася під впливом американ­ського менеджменту. Однак сучасний західноєвропейсь­кий менеджмент має певні особливості, зумовлені реалія­ми нинішньої економічної ситуації в цих країнах. До них належать:

— перехід від диктату продавця до диктату споживача;

— усунення міждержавних перепон для руху товарів і грошей;

— проникнення на ринки європейських країн товарів компаній США і Японії.

У зв'язку зі зростанням значення людського фактора підвищилася роль кадрової служби в загальному організ­мі європейських підприємств, на яку покладається вирі­шення таких завдань:

— управління людьми (набір, прийом, перепідготов­ка, звільнення і т. п.);

— управління умовами праці (оплата праці, дисциплі­на, інформація, захист, гігієна і безпека);

— соціальне управління (стосунки всередині і поза ме­жами колективу);

— документаційне кадрове обслуговування потреб пра­цівника і адміністрації;

— управління службами забезпечення (охорона, транс­порт, санітарно-медична і ремонтна служби, служба соці­ального житла і т. п.);

— управління програмами (оплати праці, службового просування, підвищення кваліфікації і т. п.).

Суттєвою особливістю західноєвропейського мене­джменту є колективна робота команди на чолі з лідером (менеджером)..

Єв­ропейський менеджмент функції менеджера розглядає широко, охоплюючи, поряд з управлінням операційною системою підприємства, організацію обліку, фінансів, мар­кетингу, матеріально-технічного забезпечення тощо. Масш­таби європейських фірм значно менші порівняно з амери­канськими, внаслідок чого діяльність пересічного євро­пейського менеджера є універсальнішою.Оригінальна модель менеджменту, що ґрунтується на активізації людського фактора, яка одержала назву «уп­равління за результатами», сформувалася у Фінляндії. Сутністю її є реалізація системи кінцевих цілей діяльності організації, їх визначає вище керівництво спільно з вико­навською ланкою менеджерів та робітниками. Після цьо­го аналізують способи їх досягнення, а шляхи і методи в межах цих способів виконавці обирають самостійно.

Японська модель менеджменту

Особливості системи управління виробництвом в Япо­нії зумовлені специфікою її природних умов та економіч­ної системи, історичними, поведінковими та культурни­ми традиціями.Організація управління в японських фірмах суттєво від­різняється від американської та європейської моделей. Від­мінності стосуються організаційної побудови фірм, визна­чення стратегічних напрямів управлінської діяльності, ви­рішення кадрових питань, уваги до якості продукції, системи соціальних відносин на виробництві та в управлінні.Управління виробництвом більшості японських фірм основане, як і в інших економічно розвинутих країнах, на дивізіональній організації. Однак у японських компа­ніях управління більш централізоване, внаслідок чого ви­робничі відділення на перший погляд менш самостійні при вирішенні виробничих питань. Але централізованість тут поєднують з особливим стилем управління, суттєвими елементами якого є погодженість і координація дій усіх ієрархічних ланок, розроблення і прийняття рішень пі­сля їх детального обговорення та схвалення виконавчою ланкою. Внаслідок цього сформувався специфічний япон­ський симбіоз ініціативи виконавців і твердої лінії вищо­го керівництва фірми, який ґрунтується на груповому прий­нятті рішень і передбачає:

— участь середнього рівня у розробленні рішень шля­хом погодження і обговорення проектів з керівниками і з персоналом відповідних відділень;

— дотримання принципу одностайності у прийнятті рішень;

— відсутність чітких посадових інструкцій, які ви­значають обов'язки працівників, оскільки зміст їх діяль­ності може змінюватися і вони зобов'язані вміти викону­вати будь-яку роботу в межах своєї компетенції.

Пересічна японська фірма постійно адаптується до нав­колишнього середовища, враховуючи всі можливості для виживання в перспективі, переважно за рахунок запрова­дження передових техніки і технології. Отже, в основі японської моделі менеджменту — орієнтація на активіза­цію колективу, індивідуальний успіх, що спирається на колективні зусилля (рис. 1.9).Специфічна особливість японського менеджменту — комплексний підхід до управління якістю продукції. Су­часна система управління якістю зародилася в Японії пі­сля Другої світової війни. Вона передбачає:

— випуск деяких видів продукції відповідно до стан­дартів Л8 щодо статистичного контролю і забезпечення якості;

— статистичні методи контролю якості;

— організацію контролю якості на виробництві;

— функціонування гуртків контролю якості.

Основним принципом японського менеджменту є гру­пова робота, яка пронизує всю фірму зверху донизу..