Паталогічні типи дихання (куссмауля, чейна-стокса, біота).

8. Патологічні типи дихання : Куссмауля, Чейна — Стокса, Біота. Використовуючи графічне зображення різних типів патоло­ гічного дихання, охарактеризуйте їх.

Нормальне дихання

Дихання Чейна-Стокса

Дихання Біота

Дихання Куссмауля

Мал. 8. Типи дихання

Дихання Біота характеризується рівномірним за глибиною диханням з періодичним виникненням тривалих пауз (від кількох секунд до півхвилини). Такий тип дихання часто спостерігається в агональному стані. Воно є показником погіршення стану тяжкохворого. Таким чином, визначення характеру задишки допомагає поставити правильний діагноз.

У разі появи у хворого патологічного дихання необхідно негайно повідомити про це лікареві.

Оксигенотерапія: методи, показання до застосування.

11. Оксигенотерапія, застосування кисневої подушки.

Завдання:

• вивчіть техніку безпеки під час роботи з киснем;

• відповідно до алгоритму дій відпрацюйте техніку подавання кисню через носові катетери на фантомі;

• обговоріть способи подавання кисню, перепишіть табл. 10 у щоденник практичних занять.

Оксигенотерапія — це використання кисню з лікувальною метою. Особливості подавання кисню:

• кисень подають зволоженим;

• швидкість і час подавання кисню визначає лікар;

• тиск кисню становить 2 — 3 атм;

• концентрація кисню складає до 70% суміші.

СПОСОБИ ПОДАВАННЯ КИСНЮ ПАЦІЄНТОВІ

А. Киснева подушка. Після заповнення подушки надягають мундштук: обгортають його вологою марлею, тримають на відстані 4 — 5 см від рота пацієнта і поступово відкривають клапан. Швидкість подавання кисню регулюють краном на трубці. Подушки вистачає на 4 —7 хв. Спосіб простий у застосуванні, оскільки пацієнт протягом процедури може розмовляти, кашляти, пити. Недолік способу — недостатньо зволожений кисень сушить слизові оболонки рота і носа.

Б. Через носові катетери. Катетер попередньо змащують вазеліном і вводять по нижньому носовому ходу до задньої стінки глотки так, щоб не спричинити блювотного рефлексу. Кисень через зволожувач (апарат Боброва) подають зі швидкістю 2 — 3 л/хв. Приєднують катетер до будь-якого джерела кисню (кисневої подушки, балону, центрального розподільника). Пацієнт може пити, їсти, говорити, кашляти. Недоліки способу: неможливо підвищити концентрацію кисню понад 40% і зберегти газ під час видиху.

U. Через маску. У разі відкритого способу маска нещільно прилягає до обличчя і суміш, що вдихається, є атмосферним повітрям, що збагачене киснем (30%). Видих відбувається вільно в навколишнє середовище. Недоліки: неточне дозування, низька ефективність.

У разі напівзакритого способу лише частина суміші види­хається в навколишнє середовище.

У разі закритого способу використовують дихальний мі­шок з клапаном скидання зайвого газу. Недоліки: необхідна перерва для годування, пиття; неможливість кашляти; накопичення конденсатів у дихальній камері; можлива асфіксія блювотними масами або слизом.

Г. Киснева палатка. Температура повітря, що подається, підтримується на рівні 20 °С, кисень подається зі швидкістю 6 — 8 л/хв, зволоження не потрібне. Необхідно стежити за герметичністю, концентрацією кисню і вуглекислого газу.

Заповніть табл. 10, ознайомившись із теоретичним матеріалом.

Таблиця 10. Способи подавання кисню

Спосіб подавання кисню	Техніка подавання кисню	Переваги	Недоліки
1. Киснева подушка
2. Через носові катетери
3. Через маску: відкритий спосіб; напівзакритий спосіб; закритий спосіб
4. Киснева палатка