Види тонометрів.

Прилади для вимірювання артеріального тиску:

тонометр (а), ртутний сфігмоманометр (апарат Ріва-Роччі) – (б), фонендоскоп (в).

Визначення добового діурезу і водного балансу.

Тяжкі захворювання серця призводять до розвитку явищ серцево-судинної недостатності. Однією з ознак такої недостатності є поступове накопичення рідини в підшкірній жировій клітковині (набряки, анасарка) і в порожнинах організму (плевральній, перикардіальній, черевній). При затримці рідини в організмі відповідно зменшується виділення сечі. Тому медична сестра, доглядаючи за пацієнтами з захворюваннями серцево-судинної системи, нирок та інших органів, повинна вміти не тільки вимірювати кількість виділеної сечі, але й, оглядаючи її, визначати, чи не сталося в сечі якихось змін щодо кольору, прозорості тощо.

Кількість сечі, що її виділяє людина за добу, називають добовим діурезом. Спостереження за діурезом хворого з набряками необхідно вести з першого дня його поступлення і до виписки зі стаціонару систематично після кожного сечовипускання протягом доби (з 6.00 до 6.00 наступного дня), за допомогою градуйованого флакона визначають кількість виділеної сечі, записують дані і сечу виливають у туалет. За кількістю виділеної сечі і вжитої протягом доби рідини можна судити про ступінь затримки рідини в тканинах. Для визначення добового діурезу медична сестра готує посудину достатнього об'єму (трилітрову банку) і наклеює на неї етикетку, на якій зазначає прізвище, ім'я, по-батькові хворого, назву дослідження, відділення, номер палати, дату. Ходячим хворим медична сестра пояснює, що після кожного сечовипускання в судно вони повинні вилити сечу в банку.

Якщо хворий лежачий, то медична сестра повинна попередити про це санітарку.

Сечу збирають протягом доби. О 6.00 (початок відліку часу) хворий повинен помочитись, але цю сечу виливають. Всі наступні порції сечі протягом доби збирають у приготовлений посуд. Останній раз хворий мочиться в банку о 6.00 наступного дня. Після цього медична сестра визначає об'єм виділеної за добу сечі.

Результат добового діурезу записують у температурний листок або листок інтенсивного спостереження і терапії, який заповнюють на пацієнтів у реанімаційних відділеннях та блоках інтенсивної терапії. Добовий діурез порівнюють із кількістю випитої та введеної парентерально pjдини. Таким чином визначають водний баланс.

Діурез вважають позитивним, якщо кількість виділеної сечі більша від кількості випитої рідини. Це спостерігається тоді коли хворий вживає сечогінні препарати, тобто в період сходження набряків. Сходження набряків можна контролювати за допомогою щоденного (вранці після відвідування туалету) визначення маси тіла; зменшення маси тіла свідчить про зменшення набряків і навпаки. Якщо хворий випиває багато рідини, а сечі виділяється мало, говорять про від'ємний діурез і накопичення рідини в організмі.

За добу людина виділяє приблизно 1000—1500 мл сечі, але ця кількість може коливатися залежно від кількості випитої рідини, різних фізіологічних і патологічних умов. Однак не завжди зменшення або збільшення кількості сечі буває зумовлене хворобою. У здорової людини кількість її, як правило, залежить від кількості випитої рідини.

При помірній фізичній активності нирки виділяють приблизно 75—80 % усієї рідини, що надходить в організм; решта рідини виділяється через шкіру та через легені, деяка кількість — з калом.

При обліку вжитої рідини потрібно пам'ятати, що воду містить не тільки рідка їжа (бульйон, чай, борщ), але й тверді страви (овочі, фрукти, пюре, каші, котлети тощо).

При підвищенні температури тіла понад 37 °С втрата води через легені і шляхом випаровування з поверхні шкіри на кожен градус становить приблизно 200 мл за добу.

Потрібно мати на увазі, що виділення невеликої кількості сечі не завжди є показником затримки води в організмі, оскільки вода може виділятися в значній кількості потовими залозами, а також при блюванні чи проносі.

Здорова людина мочиться 5—6 разів на добу, переважно вдень. При серцевій слабкості, нирковій недостатності кількість сечі, що виділяється вночі, може перевищувати кількість сечі, що виділяється вдень. Цей симптом називається ніктурією.

У деяких патологічних випадках спостерігається повне припинення виділення сечі, так звана анурія (сечовий міхур у таких випадках порожній). Вона може виникнути внаслідок гострого запалення нирок, отруєння сулемою та з інших причин. Рефлекторне припинення сечовипускання (після операцій на органах травного каналу, малого тазу) або через закриття сечовипускного каналу пухлиною передміхурової залози у чоловіків, або каменем, наявним у сечовому міхурі, називається ішурією. Якщо сечі виділяється за добу менше 500 мл, таке явище називають олігурією. Причиною олігурії можуть бути захворювання нирок, серця, а також виділення води з організму іншими шляхами (блювання, пронос).

Поліурія — виділення сечі понад 2 л за добу спостерігаються при цукровому і особливо нецукровому діабеті, коли кількість сечі може доходити до 10 л на добу. Поліурія буває також при швидкому сходженні набряків.

За наявності в сечі еритроцитів (гематурія) сеча може набувати червоного кольору різної інтенсивності: від ледь помітного рожевого до яскраво червоного (кольору м'ясних помиїв).

Сеча може бути мутною, містити осад через велику кількість у ній лейкоцитів (лейкоцитурія), гною (піурія), бактерій (бактерійурія), білка (протеїнурія) та солей.