- •1.Поняття витрат
- •3.Зміна структури витрат під впливом технічних, організаційних,економічних факторів.
- •4. Функції і побудова системи управління витратами
- •6.Функціональний аспект системи управління витратами:
- •7. Організаційна система управління витратами на підприємстві.
- •8. Формування планових і фактичних витрат
- •9.Управлінський і фінансовий (фіскальний) аспекти формування витрат.
- •10.Зміст і порядок розробки плану витрат, його нормативна база.
- •Порядок обліку витрат і його вдосконалення згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.
- •Особливості формування витрат у коротко- і довгостроковому періодах.
- •Особливості впливу на величину прибутку змінних і постійних витрат.
- •Ієрархічна структура місць витрат на підприємстві
- •Центри відповідальності за витрати /центри витрат/ і центри прибутку.
- •Мета диференціації витрат за місцями їх формування і центрами відповідальності.
- •Вимоги до організації місць витрат.
- •Функціональний і територіальний критерії організації місць витрат
- •Склад витрат в місцях їх формування різного ієрархічного рівня.
- •Прямі та непрямі, регульовані та нерегульовані витрати підрозділів.
- •21.Методика складання кошторисів підрозділів різного функціонального призначення.
- •Ціни на продукцію і послуги внутрішньокоопераційних підрозділів, їх різновиди та умови застосування.
- •Гнучкі кошториси підрозділів.
- •Особливості діяльності допоміжних і обслуговуючих підрозділів, складна система їх зв’язків у формі надання взаємних послуг.
- •Проблема розподілу витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів між підрозділами основного виробництва.
- •Роль і методи калькулювання.
- •Калькуляційні одиниці /носії витрат/ на підприємстві.
- •Проектно-кошторисні, планові, нормативні, фактичні калькуляції, їх призначення і зв’язок.
- •Залежність точності калькулювання від частки прямих витрат у загальній їх сумі.
- •Калькулювання на основі прямих і повних витрат.
- •33. Специфіка калькулювання у одно-,багато продуктовому виробництві,у виробництві з комплексною переробкою сировини
- •34.Обчислення собівартості одиниці продукції у одно продуктовому виробництві,одно- і багатостадійному виробництв
- •35. Диференціація витрат на прямі та загальні калькуляційні статті щодо кожної калькуляційної одиниці.
- •Статті прямих витрат і методика їх обчислення.
- •37. Проблеми розподілу загальних /непрямих/ витрат між різними виробами. Бази розподілу загальних витрат і умови їх застосування.
- •38. Розподіл загальновиробничих витрат.
- •39.Методи розподілу адміністративних витрат і витрат на збут при калькулюванні за повними витратами.
- •40. Калькулювання у комплексних /сумісних/ виробництвах
- •43.Методи питомих показників, баловий, кореляційний, агрегатний.
- •45.Залежність собівартості нових складних виробів від ступеня виробництва.
- •47.Облік і звітність як елементи контролю витрат.
- •48.Організаційна побудова обліку витрат і руху матеріальних цінностей.
- •49.Диференціація і повнота обліку регульованих витрат за місцями їх формування.
- •50.Оснащеність місць витрат засобами обліку безперервних ресурсів /електроенергії, води, пари, газу, стиснутого повітря і т.П./.
- •62.Показники, що обчислюються і аналізуються при ввп-аналізі.
- •Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності.
- •Рівноважний (беззбитковий) обсяг операційної діяльності (виробництва).
- •Беззбитковість і безпека діяльності підприємства і його підрозділів.
- •Залежність прибутку від операційної активності та структури витрат.
- •Визначення рівня операційної активності (обсягу виробництва), що забезпечує цільовий прибуток.
- •Операційний ліверідж (важіль), його визначення і застосування в оперативному аналізі.
- •Оптимізація запасів і матеріальних потоків.
- •Роль матеріальних витрат у формуванні вартості продукції і прибутку.
- •Витрати на поставку і зберігання матеріалів на складі.
- •Втрати від відволікання коштів у виробничі процеси.
- •73.Мінімізація витрат на поставку і зберігання матеріалів через визначення оптимальних партій поставки і величини запасів.
- •74.Методи оцінки матеріалів у запасах при їх відпустці у виробництво, на продаж та іншому вибутті.
- •75.Сутність і роль адаптації операційної системи до зміни її завантаження.
- •75.Експлуатаційні витрати як критерій адаптації операційної системи до зміни її завантаження.
- •77.Параметри, форми і механізм адаптації основного устаткування.
- •80.Альтернативи придбання устаткування – купівля (за рахунок власних коштів, кредиту), лізинг.
- •81. Функціонально-вартісний аналіз та його роль в системі управління витратами.
Ціни на продукцію і послуги внутрішньокоопераційних підрозділів, їх різновиди та умови застосування.
Гнучкі кошториси підрозділів.
Гнучким кошторисом витрат називається повне зведення витрат на виробництво і реалізацію продукції, згрупована по економічно однорідних елементів. Основними статтями гнучкого кошторису витрат є:
1) матеріальні витрати;
2) витрати на оплату праці;
3) відрахування на соціальні заходи;
4) амортизація основних фондів і нематеріальних активів;
5) інші операційні витрати.
Це угруповання є єдиним для всієї промисловості.
Особливості діяльності допоміжних і обслуговуючих підрозділів, складна система їх зв’язків у формі надання взаємних послуг.
Непрямі витрати основних виробничих підрозділів за джерелом їх формування складаються з двох груп:
— внутрішні непрямі витрати, місцем виникнення яких є безпосередньо певний підрозділ;
— непрямі витрати, пов’язані з послугами підрозділів допоміжного і обслуговуючого виробництв. Окремий допоміжний чи обслуговуючий підрозділ, як правило, забезпечує роботу більше ніж одного підрозділу основного виробництва. У зв’язку з цим виникає завдання обґрунтованого розподілу зовнішніх непрямих витрат між об’єктами обслуговування. Основою для розподілу є обсяг наданих послуг відповідним підрозділам. Певна частка робіт і послуг структурних одиниць допоміжного й обслуговуючого виробництва може спрямовуватися на задоволення внутрішніх потреб самих цих підрозділів. Наявність взаємних послуг ускладнює розглядуване завдання розподілу. З урахуванням взаємного обслуговування його обґрунтоване вирішення передбачає перерозподіл витрат між відповідними допоміжними і обслуговуючими підрозділами. Отже, в загальному випадку шлях витрат окремого допоміжного чи обслуговуючого підрозділу за складання кошторисів підрозділів основного виробництва і визначення собівартості продукції є таким, як наведено на рис. Як зазначалося, розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів між основними підрозділами здійснюється пропорційно обсягу наданих ними послуг. Для конкретного віднесення витрат зазвичай використовують один з трьох методів:
— прямого розподілу;
— поетапного, або повторного розподілу;
— системи рівнянь.
Проблема розподілу витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів між підрозділами основного виробництва.
Для конкретного віднесення витрат зазвичай використовують один з трьох методів:
— прямого розподілу;
— поетапного, або повторного розподілу;
— системи рівнянь.
Метод прямого розподілу. За цим методом усі витрати допоміжних і обслуговуючих підрозділів відносяться на основні виробничі підрозділи одразу, без врахування взаємних послуг між підрозділами допоміжного й обслуговуючого виробництв. Результати використання методу прямого розподілу подається в вигляді таблиці. Представлений метод простий і зручний у використанні. Сфера його застосування обмежується ситуаціями, коли взаємні послуги допоміжних і обслуговуючих підрозділів мають відносно незначний обсяг.
Метод повторного розподілу. За цього підходу витрати кожного допоміжного й обслуговуючого підрозділу розподіляються між відповідними основними, допоміжними і обслуговуючими структурними одиницями поетапно. Процес розподілу триває до ти, доки суми витрат, віднесені на обслуговуючі й допоміжні підрозділи, стають настільки малими, що їх подальший перерозподіл є недоцільним. Коли такий момент настає, вказані суми витрат відносять на основні виробничі підрозділи прямо, минаючи розподіл на допоміжні й обслуговуючі підрозділи, і процес розподілу на цьому завершується. Цей метод є більш точним, ніж метод прямого розподілу, але й більш трудомістким. Його застосовують тоді, коли не можна ігнорувати взаємні послуги допоміжних і обслуговуючих підрозділів.
Метод системи рівнянь. Цей метод ідейно повторює попередній, але базується на іншому обчислювальному апараті, пов’язаному із положеннями теорії рядів. За наявності двох структурних одиниць допоміжного та обслуговуючого виробництв вказані ряди мають такий вигляд.
Застосовується система рівнянь:
Д Д Д
S1 С1 а21S2
Д Д Д
S2 C2 а12S1 .
Після її розв’язання отримані суми витрат S1 і S2 списуються на основні підрозділи згідно з частками наданих послуг.