
- •1.Поняття витрат
- •3.Зміна структури витрат під впливом технічних, організаційних,економічних факторів.
- •4. Функції і побудова системи управління витратами
- •6.Функціональний аспект системи управління витратами:
- •7. Організаційна система управління витратами на підприємстві.
- •8. Формування планових і фактичних витрат
- •9.Управлінський і фінансовий (фіскальний) аспекти формування витрат.
- •10.Зміст і порядок розробки плану витрат, його нормативна база.
- •Порядок обліку витрат і його вдосконалення згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.
- •Особливості формування витрат у коротко- і довгостроковому періодах.
- •Особливості впливу на величину прибутку змінних і постійних витрат.
- •Ієрархічна структура місць витрат на підприємстві
- •Центри відповідальності за витрати /центри витрат/ і центри прибутку.
- •Мета диференціації витрат за місцями їх формування і центрами відповідальності.
- •Вимоги до організації місць витрат.
- •Функціональний і територіальний критерії організації місць витрат
- •Склад витрат в місцях їх формування різного ієрархічного рівня.
- •Прямі та непрямі, регульовані та нерегульовані витрати підрозділів.
- •21.Методика складання кошторисів підрозділів різного функціонального призначення.
- •Ціни на продукцію і послуги внутрішньокоопераційних підрозділів, їх різновиди та умови застосування.
- •Гнучкі кошториси підрозділів.
- •Особливості діяльності допоміжних і обслуговуючих підрозділів, складна система їх зв’язків у формі надання взаємних послуг.
- •Проблема розподілу витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів між підрозділами основного виробництва.
- •Роль і методи калькулювання.
- •Калькуляційні одиниці /носії витрат/ на підприємстві.
- •Проектно-кошторисні, планові, нормативні, фактичні калькуляції, їх призначення і зв’язок.
- •Залежність точності калькулювання від частки прямих витрат у загальній їх сумі.
- •Калькулювання на основі прямих і повних витрат.
- •33. Специфіка калькулювання у одно-,багато продуктовому виробництві,у виробництві з комплексною переробкою сировини
- •34.Обчислення собівартості одиниці продукції у одно продуктовому виробництві,одно- і багатостадійному виробництв
- •35. Диференціація витрат на прямі та загальні калькуляційні статті щодо кожної калькуляційної одиниці.
- •Статті прямих витрат і методика їх обчислення.
- •37. Проблеми розподілу загальних /непрямих/ витрат між різними виробами. Бази розподілу загальних витрат і умови їх застосування.
- •38. Розподіл загальновиробничих витрат.
- •39.Методи розподілу адміністративних витрат і витрат на збут при калькулюванні за повними витратами.
- •40. Калькулювання у комплексних /сумісних/ виробництвах
- •43.Методи питомих показників, баловий, кореляційний, агрегатний.
- •45.Залежність собівартості нових складних виробів від ступеня виробництва.
- •47.Облік і звітність як елементи контролю витрат.
- •48.Організаційна побудова обліку витрат і руху матеріальних цінностей.
- •49.Диференціація і повнота обліку регульованих витрат за місцями їх формування.
- •50.Оснащеність місць витрат засобами обліку безперервних ресурсів /електроенергії, води, пари, газу, стиснутого повітря і т.П./.
- •62.Показники, що обчислюються і аналізуються при ввп-аналізі.
- •Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності.
- •Рівноважний (беззбитковий) обсяг операційної діяльності (виробництва).
- •Беззбитковість і безпека діяльності підприємства і його підрозділів.
- •Залежність прибутку від операційної активності та структури витрат.
- •Визначення рівня операційної активності (обсягу виробництва), що забезпечує цільовий прибуток.
- •Операційний ліверідж (важіль), його визначення і застосування в оперативному аналізі.
- •Оптимізація запасів і матеріальних потоків.
- •Роль матеріальних витрат у формуванні вартості продукції і прибутку.
- •Витрати на поставку і зберігання матеріалів на складі.
- •Втрати від відволікання коштів у виробничі процеси.
- •73.Мінімізація витрат на поставку і зберігання матеріалів через визначення оптимальних партій поставки і величини запасів.
- •74.Методи оцінки матеріалів у запасах при їх відпустці у виробництво, на продаж та іншому вибутті.
- •75.Сутність і роль адаптації операційної системи до зміни її завантаження.
- •75.Експлуатаційні витрати як критерій адаптації операційної системи до зміни її завантаження.
- •77.Параметри, форми і механізм адаптації основного устаткування.
- •80.Альтернативи придбання устаткування – купівля (за рахунок власних коштів, кредиту), лізинг.
- •81. Функціонально-вартісний аналіз та його роль в системі управління витратами.
Визначення рівня операційної активності (обсягу виробництва), що забезпечує цільовий прибуток.
. Цільовим у даному випадку називається прибуток, який підприємство хотіло б одержати в певному періоді, виходячи із своїх стратегічних
планів.
Такий обсяг продукції обчислюється за формулами:
за натурального виміру обсягу продукції
,
або
;
у разі вартісного виміру обсягу продукції
,
Або ,
де: NЦ, ВЦ — обсяг продукції, що забезпечує цільовий прибуток відповідно у натуральному і грошовому вимірі;
ПЦ — цільовий прибуток.
Операційний ліверідж (важіль), його визначення і застосування в оперативному аналізі.
відносної реакції прибутку на зміну обсягу виробництва. Цей аспект аналізу називають також операційною залежністю. Вона визначається за допомогою такого показника, як операційний ліверидж (важіль). Він обчислюється за формулою
тобто операційний ліверидж є відношенням маржинального прибутку до операційного прибутку.
Величина L — операційний ліверидж — показує, на скільки відсотків зміниться прибуток за зміни обсягу продукції (операційної активності) на 1 %.
Операційний ліверидж істотно залежить від частки постійних витрат у сукупних витратах підприємства. З її зростанням величина L збільшується, і навпаки. Чим більша величина операційного лівериджу, тим чутливіша реакція прибутку на зміну обсягів виробництва і продажу продукції.
Оптимізація запасів і матеріальних потоків.
Оптимізація матеріальних потоків капіталу є одним з найбільш складних етапів управління цими потоками, в якому беруть участь менеджери багатьох служб підприємства.
Оптимізація матеріальних потоків капіталу являє собою процес вибору найкращих форм їх організації на підприємстві з урахуванням умов та особливостей здійснення технологічного циклу його операційної діяльності. Основною метою оптимізації матеріальних потоків капіталу підприємства є забезпечення своєчасної доставки різних матеріальних активів в необхідній кількості в потрібні пункти з мінімумом витрат на здійснення цього процесу.
Методологічну основу оптимізації матеріальних потоків капіталу складають концепції, методи та прийоми логістики. Сучасна економічна теорія розглядає логістику у двох аспектах - широкому і вузькому.
У широкому аспекті логістика характеризується як наука про оптимізацію матеріальних потоків у просторі і в часі.
У вузькому, прикладному аспекті логістика характеризується як комплексна керуюча система, що забезпечує оптимізацію матеріальних потоків у даній сфері діяльності для досягнення поставлених перед нею цілей. Відповідно логістична система розглядається як організаційно завершений комплекс, що складається з окремих ланок, взаємопов'язаних в єдиному процесі управління матеріальними потоками, з відповідним інформаційним, технічним, фінансовим та іншими видами забезпечення цього управління.
Роль матеріальних витрат у формуванні вартості продукції і прибутку.
За своїм значенням головним елементом ціни є витрати, які виступають у формі собівартості. Собівартість — це виражені в грошовій формі витрати підприємства, які пов’язані з виробниц-твом та реалізацією продукції, товарів та послуг.
Собівартість, як обов’язковий елемент ціни, відіграє різну роль у її формуванні. Якщо на продукцію встановлюються фіксовані або регульовані ціни, то в цьому разі собівартість — вихідна база ціни і є основою для визначення в її складі прибутку та інших елементів. При формуванні вільних цін собівартість продукції безпосередньо їхній рівень не визначає. Роль собівартості зводиться до того, що вона показує нижню межу, мінімальну ціну товару і є одним із чинників її визначення. Незважаючи на такі розбіжності, облік собівартості продукції має особливе значення в ціноутворенні. Правильне визначення витрат необхідне для встановлення ціни пропозиції і, найголовніше, для вироблення ефективної цінової стратегії підприємства.
Витрати, що входять до собівартості продукції, можуть бути згруповані за різними ознаками. За економічним змістом витрати поділяються на окремі елементи, за цільовим призначенням — на калькуляційні статті, за способом віднесення на окремі види продукції — на прямі та непрямі, за обсягами виробництва — на постійні та змінні. Використання різних підходів до розподілу витрат дає змогу визначити результати діяльності окремих підрозділів підприємства та їхній внесок у формування собівартості та прибутковості виробленої продукції.
Перша група об’єднує економічно однорідні витрати, які групуються за такими елементами: сировина та матеріали, паливо та енергія, заробітна плата, амортизація тощо. Таке групування дає можливість визначити ефективність використання ресурсів та виявити їхній вплив на обсяги виробництва, а звідси і на ціни товарів. Але розподіл витрат за економічним змістом практично не використовується при визначенні собівартості одиниці продукції, оскільки їхній штучний розподіл між виробами зумовлює невисокий рівень достовірності інформації.