Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
82.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
273.61 Кб
Скачать
  1. Визначення рівня операційної активності (обсягу виробництва), що забезпечує цільовий прибуток.

. Цільовим у даному випадку називається прибуток, який підприємство хотіло б одержати в певному періоді, виходячи із своїх стратегічних

планів.

Такий обсяг продукції обчислюється за формулами:

  • за натурального виміру обсягу продукції

,

або

;

  • у разі вартісного виміру обсягу продукції

,

Або ,

де: NЦ, ВЦ — обсяг продукції, що забезпечує цільовий прибуток відповідно у натуральному і грошовому вимірі;

ПЦ — цільовий прибуток.

  1. Операційний ліверідж (важіль), його визначення і застосування в оперативному аналізі.

відносної реакції прибутку на зміну обсягу виробництва. Цей аспект аналізу називають також операційною залежністю. Вона визначається за допомогою такого показника, як операційний ліверидж (важіль). Він обчислюється за фор­мулою

тобто операційний ліверидж є відношенням маржинального прибутку до операційного прибутку.

Величина L — операційний ліверидж — показує, на скільки відсотків зміниться прибуток за зміни обсягу продукції (операційної активності) на 1 %.

Операційний ліверидж істотно залежить від частки постійних витрат у сукупних витратах підприємства. З її зростанням величина L збільшується, і навпаки. Чим більша величина операційного лівериджу, тим чутливіша реакція прибутку на зміну обсягів виробництва і продажу продукції.

  1. Оптимізація запасів і матеріальних потоків.

Оптимізація матеріальних потоків капіталу є одним з найбільш складних етапів управління цими потоками, в якому беруть участь менеджери багатьох служб підприємства.

Оптимізація матеріальних потоків капіталу являє собою процес вибору найкращих форм їх організації на підприємстві з урахуванням умов та особливостей здійснення технологічного циклу його операційної діяльності. Основною метою оптимізації матеріальних потоків капіталу підприємства є забезпечення своєчасної доставки різних матеріальних активів в необхідній кількості в потрібні пункти з мінімумом витрат на здійснення цього процесу.

Методологічну основу оптимізації матеріальних потоків капіталу складають концепції, методи та прийоми логістики. Сучасна економічна теорія розглядає логістику у двох аспектах - широкому і вузькому.

У широкому аспекті логістика характеризується як наука про оптимізацію матеріальних потоків у просторі і в часі.

У вузькому, прикладному аспекті логістика характеризується як комплексна керуюча система, що забезпечує оптимізацію матеріальних потоків у даній сфері діяльності для досягнення поставлених перед нею цілей. Відповідно логістична система розглядається як організаційно завершений комплекс, що складається з окремих ланок, взаємопов'язаних в єдиному процесі управління матеріальними потоками, з відповідним інформаційним, технічним, фінансовим та іншими видами забезпечення цього управління.

  1. Роль матеріальних витрат у формуванні вартості продукції і прибутку.

За своїм значенням головним елементом ціни є витрати, які виступають у формі собівартості. Собівартість — це виражені в грошовій формі витрати підприємства, які пов’язані з виробниц-твом та реалізацією продукції, товарів та послуг.

Собівартість, як обов’язковий елемент ціни, відіграє різну роль у її формуванні. Якщо на продукцію встановлюються фіксовані або регульовані ціни, то в цьому разі собівартість — вихідна база ціни і є основою для визначення в її складі прибутку та інших елементів. При формуванні вільних цін собівартість продукції безпосередньо їхній рівень не визначає. Роль собівартості зводиться до того, що вона показує нижню межу, мінімальну ціну товару і є одним із чинників її визначення. Незважаючи на такі розбіжності, облік собівартості продукції має особливе значення в ціноутворенні. Правильне визначення витрат необхідне для встановлення ціни пропозиції і, найголовніше, для вироблення ефективної цінової стратегії підприємства.

Витрати, що входять до собівартості продукції, можуть бути згруповані за різними ознаками. За економічним змістом витрати поділяються на окремі елементи, за цільовим призначенням — на калькуляційні статті, за способом віднесення на окремі види продукції — на прямі та непрямі, за обсягами виробництва — на постійні та змінні. Використання різних підходів до розподілу витрат дає змогу визначити результати діяльності окремих підрозділів підприємства та їхній внесок у формування собівартості та прибутковості виробленої продукції.

Перша група об’єднує економічно однорідні витрати, які групуються за такими елементами: сировина та матеріали, паливо та енергія, заробітна плата, амортизація тощо. Таке групування дає можливість визначити ефективність використання ресурсів та виявити їхній вплив на обсяги виробництва, а звідси і на ціни товарів. Але розподіл витрат за економічним змістом практично не використовується при визначенні собівартості одиниці продукції, оскільки їхній штучний розподіл між виробами зумовлює невисокий рівень достовірності інформації.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]